Рішення

від 12.11.2008 по справі 1/258-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/258-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

р.

Справа №

За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень, м. Донецьк  

до Дніпропетровської митниці, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 382 грн. 70 коп.

Суддя –Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сімоненко О.О., довір. № 1707-1/1/592 від 22.01.2008р. 

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень (надалі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Дніпропетровської митниці (надалі - відповідач) збитки у загальному розмірі 382 грн. 70 коп., спричинені затримкою вагону № 23832413, які полягають у витратах позивача на роботу локомотива, роботу складача поїздів та телеграфний збір.

В обґрунтування позову посилається на порушення відповідачем п.п. 2.2, 4.2 Порядку взаємодії митниць і залізниць України та п.п. 1.9, 3.3 Наказу Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771, а саме не відправлення протягом 4-х годин після оформлення Вантажної митної декларації її електронної копії в Центральну базу даних ЄАІС ДМСУ.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що права, обов'язки та відповідальність залізниць й інших підприємств, установ, організацій та громадян при користуванні залізничним транспортом, регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою КМУ  від 06.04.1998р. № 457. Відповідно до вимог ст.137 Статуту позови залізниць що впливають з нього подаються до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів і на думку відповідача Дніпропетровська митниця не вступала в правовідносини з залізницею, а тому не може виступати відповідачем у зазначеній справі і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.. На адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, оскільки останній   про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, приєднані до матеріалів справи.

В порядку ст.85 ГПК України, за згодою представника відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2008р. на прикордонний передвальній станції Іловайськ Донецької залізниці Амвросієвською митницею був затриманий вагон № 23832413 з вантажем виробів з пластмаси та оприскувачів для рослин, який 19.03.2008р. по накладній № 47785485 із станції Дніпропетровськ - Ліскі Придніпровської залізниці призначенням Тбілісі - вузлова Грузинської залізниці був відправлений приватним підприємцем Хворостяною О.А.

Вказаний вагон з вантажем був затриманий Амвросієвською митницею на підставі п.3.10 „Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення”, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 08.12.1998р. № 771, який зареєстрований Міністерством юстиції України 22.01.1999р. за № 42/3335, у зв'язку з відсутністю в Центральній базі даних ЄАІС ДМСУ електронної копії Вантажної митної декларації № 110000001/8/112361.

На думку позивача факт затримки вищевказаного вагону підтверджується актами загальної форми № 289 від 23.03.2008р. та № 390 від 26.03.2008р., вагон простояв на станції Іловайськ 84 години, у зв'язку  з чим Донецька залізниця зазнала витрат у сумі 382 грн. 70 коп. з урахуванням ПДВ., зокрема 166 грн. 78 коп. - витрати позивача на роботу локомотива, 39 грн. 16 коп.- витрати на роботу складача поїздів та 147 грн. 30 коп. - телеграфний збір.

Позивач зазначив, що затримка вагона з вантажем виникла з вини посадових осіб  Дніпропетровської митниці, які у відповідності з п.3.3 Наказу Державної митної служби України від 08.12.1998р. №771 повинні були після оформлення вантажної митної декларації  протягом 4-х годин відправити її електрону копію в Центральну базу даних ЄАІС ДМСУ. Але вантажна декларація № 110000001/8/112361 була оформлена Дніпропетровською митницею 19.03.2008р., а її електрона копія була введена в Центральну базу даних тільки 26.03.2008р., тобто через дві три після прибуття вагона з вантажем на прикордонну передавальну станцію Іловайськ Донецької області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст. 22 ЦК України, яка визначає загальні способи відшкодування майнової шкоди, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та, окрім того доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відповідальності за спричинену шкоду є правопорушення, що складається з чотирьох елементів (склад): шкода, протиправна поведінка особи, що спричинила шкоду, причинний зв'язок між ними та вина.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків застосовується за наявності перелічених умов у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розрахунок збитків, якій відображений в акті загальної форми № 390 від 26.03.08р. не є належним та обґрунтованим доказом на підставі чого позивачем нараховано збитки за роботу локомотива, роботу складальника поїздів, телеграфного збору на загальну суму у розмірі 382 грн. 70 коп., які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць, засвідчуються обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення.

За таких обставин, господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 32-33, 43-45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                                               І.А. Рудь

Рішення підписано –15.11.2008р.