Рішення

від 22.02.2013 по справі 213/183/13- ц

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області Справа № 213/183/13- ц

Номер провадження 2/213/308/13

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2013 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - С.М.Іванова

при секретарі - Є.Ю.Гурській

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Магніт - Кривий Ріг» про розірвання договору та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, просить суд розірвати договір № 4207 укладений 20 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Кривий Ріг» і ОСОБА_2, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Магніт-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37861283) на користь ОСОБА_2 9900 гривень, в якості відшкодування матеріальної шкоди, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Магніт-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37861283) на користь ОСОБА_2, 5148 гривень - пеню за прострочення повернення грошових коштів у зв’язку з розірванням договору, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Магніт-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37861283) на користь ОСОБА_2, 5000 гривень, в якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, своїх заперечень не надав. За таких обставин суд вважає можливим провести заочний розгляд справи згідно ст.ст.224-225 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, суду пояснила, що 20 грудня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Кривий Ріг» був укладений договір № 4207.

За умовами вказаного договору відповідач зобов’язався здійснити поставку та передати мені у власність вироби ПВХ, обшивку (п.п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1. договору вартість товару становить 9900 (дев’ять тисяч дев’ятсот) гривень.

Вартість товару була сплачена позивачем 21 грудня 2012 року шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним ордером № 84663132 та № 84671212 від 21.12.2012 року.

Передача відповідачем товару, відповідно до пункту 3.1. договору, здійснюється протягом 45-х робочих днів.

Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем укладено 20 грудня 2011 року, кінцевим строком передачі товару мало бути 16 лютого 2012 року.

Проте відповідач в порушення умов, передбачених пунктом 3.1. договору, до дня складення даної позовної заяви, не виконав свої договірні зобов’язання з передачі позивачу товару і, не зважаючи на неодноразові звернення останньої до відповідача, ухиляється від повернення грошових коштів, які вона попередньо оплатила за товар, чим порушує положення ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, виходячи із суті зобов’язання та правовідносин, які склалися між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем, для врегулювання спору необхідно застосовувати положення параграфів 1, 2 Глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України, а також положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається із ч 4, 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору. Якщо протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

Крім вищевказаних порушень прав споживачів відповідач допустив порушення ч. 8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому як не надав позивачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт сплати останнього на його користь грошової суми у розмірі 9900 гривень.

Після того, як позивачеві стало зрозуміло, що відповідач не виконає умови укладеного між ними договору, вона неодноразово вимагала від останнього надати розрахунковий документ, проте той відмовився надати даний документ.

Оскільки відповідач не виконав зобов’язання щодо передачі товару та повернення грошових коштів, згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, останній є таким, що порушив зобов’язання. Тому відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України настають такі правові наслідки, встановлені законом, як припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування моральної шкоди.

Станом на день складення даної позовної заяви, вартість товару сплачена відповідачу в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами.

15 листопада 2012 року в порядку досудового врегулювання спору позивач надіслала на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів за вказаним договором, що підтверджується поштовою квитанцією № 1392 від 15.11.2012 року.

Однак, відповідач відмовився від отримання від позивача вищевказаного листа, що підтверджується поштовим повідомленням.

Таким чином, відповідач повинен сплатили неустойку за прострочку повернення грошових коштів, сплачені позивачем останньому за товар, що становить 5148 грн.

Розрахунок неустойки

9900 грн. (вартість товару) х 1 % (розмір неустойки) х 52 днів (25.11.2012 (кінцевий строк повернення коштів) - 15.01.2012 р. (день складення позову) = 5148 грн.

25 грудня 2012 року позивач черговий раз звернулась до відповідача з вказаною вимогою.

Вказану вимогу отримав офіс-менеджер відповідача, про що на вимозі нею зроблена відповідна відмітка, однак на день звернення до суду з даним позовом відповіді на вимогу відповідач не надав, що в чергових раз свідчить про те, що останній добровільно відмовляється виконувати обов’язані покладені на його договором.

Таким чином для вирішення спору позивач вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім матеріальних збитків, внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду, яку остання оцінює в 5000 (п’ять тисяч) гривень.

Розмір моральної шкоди полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв’язку із втратою своїх грошей і протиправною поведінкою відповідача.

Позивач порядна і чесна людина, а тому звикла довіряти людям. Так і зробила по відношенню до відповідача, та тривалий час вірила обіцянкам останнього поставити замовлений нею товар, не вимагаючи від відповідача жодних гарантійних листів.

Декілька років позивач планувала замінити рами балкону та обшити його пластиком, оскільки старі рами, за спливом часу зіпсувались, з них дме холодне повітря, у зв’язку з чим в кімнаті постійно холодно і сиро.

Так, у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача відносно позивача, вінка в кімнаті остання так і не замінила, а тому продовжує проживати в кімнаті, де холодно і сиро, що в свою чергу спричиняє їй значні незручності.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання даної позовної заяви. За даних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20 грудня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Кривий Ріг» був укладений договір № 4207. За умовами вказаного договору відповідач зобов’язався здійснити поставку та передати мені у власність вироби ПВХ, обшивку (п.п.1.1 Договору). Відповідно до п.2.1. договору вартість товару становить 9900 (дев’ять тисяч дев’ятсот) гривень. /а.с.4/.

Вартість товару була сплачена позивачем 21 грудня 2012 року шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок відповідача, що підтверджується меморіальним ордером № 84663132 та № 84671212 від 21.12.2012 року./а.с.7/.

Передача відповідачем товару, відповідно до пункту 3.1. договору, здійснюється протягом 45-х робочих днів.

Враховуючи, що договір між позивачем та відповідачем укладено 20 грудня 2011 року, кінцевим строком передачі товару мало бути 16 лютого 2012 року.

Проте відповідач в порушення умов, передбачених пунктом 3.1. договору, до дня складення даної позовної заяви, не виконав свої договірні зобов’язання з передачі позивачу товару і, не зважаючи на неодноразові звернення останньої до відповідача, ухиляється від повернення грошових коштів, які вона попередньо оплатила за товар, чим порушує положення ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України.

Крім вищевказаних порушень прав споживачів відповідач допустив порушення ч. 8 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому як не надав позивачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт сплати останнього на його користь грошової суми у розмірі 9900 гривень.

Станом на день складення даної позовної заяви, вартість товару сплачена відповідачу в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними документами.

15 листопада 2012 року в порядку досудового врегулювання спору позивач надіслала на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та повернення мені сплачених грошових коштів за вказаним договором, що підтверджується поштовою квитанцією № 1392 від 15.11.2012 року. Однак, відповідач відмовився від отримання від позивача вищевказаного листа, що підтверджується поштовим повідомленням. /а.с.8/.

Таким чином, відповідач повинен сплатили неустойку за прострочку повернення грошових коштів, сплачені позивачем останньому за товар, що становить 5148 грн.

Розрахунок неустойки

9900 грн. (вартість товару) х 1 % (розмір неустойки) х 52 днів (25.11.2012 (кінцевий строк повернення коштів) - 15.01.2012 р. (день складення позову) = 5148 грн.

25 грудня 2012 року позивач черговий раз звернулась до відповідача з вказаною вимогою. Вказану вимогу отримав офіс-менеджер відповідача, про що на вимозі нею зроблена відповідна відмітка, однак на день звернення до суду з даним позовом відповіді на вимогу відповідач не надав, що в чергових раз свідчить про те, що останній добровільно відмовляється виконувати обов’язані покладені на його договором. /а.с. 9/.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що регулює спірні правовідносини, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.

Приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 907 ЦК України визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Судом встановлено, що зобов’язання в строк до 16 лютого 2012 року не виконано з вини відповідача, а тому позивач має право на розірвання спірного договору та відшкодування збитків.

Щодо вимог позивача по відшкодуванню моральної шкоди суд, вважає що останні не підлягають задоволенню, оскільки приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що сторони перебувають в договірних правовідносинах, однак договором № 4207 не встановлено такого правового наслідку у разі порушення зобов’язання, як відшкодування моральної шкоди. До того ж, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено право споживача на відшкодування, в тому числі і моральної шкоди, лише за умови заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров’я продукцією у випадках, передбачених законодавством, що в даному випадку не встановлено.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що випливають з факту порушення прав споживача невиконанням умов договору на виконання робіт.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 10, 15, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 526, ч. 1 ст. 610, ч. 1 п. 1 ст. 611, 901-907 ЦК України, ст. 3, 212-215, 224 -225, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Магніт - Кривий Ріг» про розірвання договору та стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір № 4207 на установку виробів із ПВХ, укладений 20 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Кривий Ріг» і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Магніт-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37861283) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якості відшкодування матеріальної шкоди 9900 ( дев’ять тисяч дев’ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Магніт-Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 37861283) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пеню за прострочення повернення грошових коштів у зв’язку з розірванням договору в сумі 5148 (п’ять тисяч сто сорок вісім) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, заява про перегляд заочного рішення подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області відповідачем протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С. М. Іванов