Постанова

від 02.02.2009 по справі 2а-3839/08/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка

Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.02.09

Справа №2а-3839/08/8

( 14:47 год.)м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі

головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П. розглянув у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом  

ОСОБА_1, АР Крим, Советський район         

до   Головного

управління МВС України в АР Крим, м.Сімферополь       

Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим, АР Крим,

Советський район,смт.Советський                  

про стягнення грошової допомоги

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт ЕС 122136,

від Головного управління МВС України в АРК (відповідач

1) : ОСОБА_2, довіреність № 8  від

06.01.09;

від Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим (відповідач

2) : ОСОБА_3, довіреність № 489  від

02.02.09;

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного

адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до

Головного управління Міністерства Внутрішніх Справ України в АРК про стягнення

з відповідача вихідної допомоги в розмірі 25425грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від

03.10.2008р. позовна заява була залишена без руху до 03.11.2008р.

05 жовтня 2008р. до Окружного адміністративного суду АРК

надійшли документи, що витребувані ухвалою Окружного адміністративного суду

АРК  від 03.10.08р. (у тому числі

виправлена позовна заява).

Таким чином, обставини, що стали підставою для залишення

позовної заяви без руху усунуті.

Позивач в порядку усунення недоліків уточнив позовні

вимоги, визначивши другим відповідачем Совєтський РВ ГУ МВС України в АРК та

просив суд зобов'язати Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України

в АРК здійснити перерахування 25425грн. до Совєтського РВ ГУ МВС України в АРК

для виплати нарахованої позивачу вихідної допомоги та стягнути з Совєтського РВ

ГУ МВС України в АРК на користь позивача нараховану та не сплачену вихідну

допомогу.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від

03.11.08 р. було відкрито провадження по адміністративній справі та справу

призначено до судового розгляду на 02.02.09 р.

У судовому засіданні 02.02.09 року позивач уточнив

позовні вимоги в порядку ст.51 КАС України і просив суд зобов'язати відповідача

1 здійснити перерахування суми у розмірі 24884,70 грн. до Советського РВ ГУ МВС

України в АР Крим для виплати нарахованої позивачу допомоги та стягнути з

Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим на користь позивача нараховану, але не

виплачену вихідну допомогу у сумі 24884,70 грн., посилаючись на те, що у

11.12.2008 року у рахунок погашення заборгованості з одноразової допомоги

відповідач 2 перерахував позивачу 540,30 грн.

Представники відповідачів проти заявленого клопотання

позивача не заперечували.

Представники відповідачів у судовому засіданні 03.11.08

р. не заперечували факту нарахування позивачу вихідної одноразової допомоги у

розмірі 25425 грн. та факту наявності заборгованості з виплати позивачу

одноразової допомоги у розмірі 24884,70 грн.

У судовому засіданні відповідач 2 не заперечував проти

задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та не заперечував проти виплати суми

вихідної допомоги у повному обсязі за умови перерахування відповідної субвенції

ГУ МВС України в АР Крим на рахунок районного відділу міліції.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні

заперечував проти задоволення позовних вимог, та пояснив, що Головне управління

МВС України в АРК є розпорядником грошових коштів другого рівня, грошові кошти

отримуються від Міністерства внутрішних справ України. Кожен рік всі

міськрайвідділи подають заяви з вказанням суми, необхідної для повного

задоволення вимог за вихідною допомогою, яка узагальнюється ГУ МВС та

передається до МВС України. Але у зв'язку із відсутністю  стовідсоткового фінансування у відповідача 1,

відсутні  грошові кошти для перерахування

до міськрайвідділів міліції за вказаними заявами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення

представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд - 

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства

внутрішніх справ України до 31.05.08 року, згідно з наказом Головного

управління МВС України в АР Крим від 30.05.08 року НОМЕР_1 о/с був звільнений

зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за

пунктом 64 «ж» (за власним бажанням).

При звільненні позивачу було нараховано вихідну допомогу

у розмірі 25425 грн., що підтверджується довідкою Советського РВ ГУ МВС України

в АР Крим (а.с. 18) та довідкою-розрахунком вихідної допомоги (а.с.17).

В той же час матеріали справи свідчать про те, що

11.12.2008 року Советським РВ ГУ МВС України в АР Крим частково виплачено

вихідну допомогу у розмірі 540,30 грн., а заборгованість станом на 30.01.09 р.

відповідача 2 складає  24884,70 грн., що

підтверджується відповідною довідкою відповідача 2 (а.с. 27).

Отже судом встановлено, що сума заборгованості на момент

розгляду справи судом становить саме 24884,70 грн. та підтверджується довідкою

відповідача 2 станом на 20.10.08 (а.с. 27).

Советський РВ ГУ МВС України в АР Крим повністю визнав

позовні вимоги ОСОБА_1. та не заперечував проти виплати позивачу суми вихідної

допомоги у повному обсязі за умови перерахування відповідної субвенції ГУ МВС

України в АР Крим на рахунок районного відділу міліції.

Суд встановив, що належним відповідачем у справі в

частині позовних вимог про стягнення заборгованості  з вихідної допомоги є саме Советський РВ ГУ

МВС України в АР Крим та ГУ МВС України в АР Крим в частині обов'язку

перерахувати суму заборгованості на адресу Советського РВ, які наділені правом

замовлення та виплати передбачених законом сум.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення

представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить

до висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають

частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням

адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,

прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від

порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних

управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання

делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до

адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи

бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких

рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено

інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України

компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних

осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень

(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи

бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною

справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір,

у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого

самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який

здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на

виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено

поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади,

орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт,

який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі

на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та

підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався

критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою

відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при

реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження

рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та

у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням

повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з

урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення

дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права

особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади

діяти лише на підставі,  в межах

повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних

повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та

законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних

повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків,

встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень

зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і

повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при

реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане

суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено

через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до

особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно;

розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих

моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом,

запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб;

пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними

інтересами та інтересами конкретної особи. 

Відповідно до ч. 1 

ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом

верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права, та свободи

визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності

держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні

адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи

відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про

пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-XII від

09.04.1992 р. (із змінами та доповненнями) пенсія за вислугу років

призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам,

військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом,

іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12

цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі

служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій

статті 5 цього Закону.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне

забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів

внутрішніх справ та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 р.

встановлено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського

складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при

звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші

поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного

грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до чинного на час звільнення позивача пункту

10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової

допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям

надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і

рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей,затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992р. (із змінами та

доповненнями) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби),

особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні

з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших

поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України,

виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного

грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Оскільки позивач був звільнений з посади за власним

бажанням, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Советського РВ ГУ МВС

України в АР Крим на користь позивача нарахованої, але не виплаченої

одноразової грошової допомоги підлягають повному задоволенню у розмірі 24884,70

грн.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного

управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим перерахувати грошові

кошти у розмірі 24884,70 грн. до Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим для

виплати нарахованої позивачу допомоги, суд вважає, що в цій частині позовні

вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відсутність грошових коштів не може бути підставою для

невиплати грошової допомоги, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з

отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час

виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного

законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань

Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував,

що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи

державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань.

Згідно вимог ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України відповідач 1 не доказав правомірність своїх дій щодо

неперахування відповідачу 2 грошової допомоги для виплати  її позивачеві після звільнення.

Крім того, суд також вважає, що державний орган не може

посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що

підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як

виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13

Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої

Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні

Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004

року.

Суд  визначає, що

рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто

здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий,

корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення

по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на

сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у

справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не

випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Крім того, суд також вважає необхідним зазначити, що

суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим

наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і

справедливих результатів.

Відповідно до п.36 ст.1 Бюджетного кодексу України

розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників,

уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та

здійснення видатків з бюджету

Субвенціями є міжбюджетні трансферти для використання на

певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання

субвенції (п.37 ст. 1 Бюджетного кодексу України).

Щодо статусу розпорядників бюджетних коштів та їх

повноваження здійснювати бюджетні видатки слід звернутися до статті 21

Бюджетного кодексу України, відповідно до частини 1 якої передбачено, що для

здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету,

бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом

наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних

розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету

можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч.1

ст. 23 Бюджетного кодексу України).

Бюджетне призначення відповідно до п.9 ч.1.ст.2

Бюджетного кодексу України - це повноваження, надане головному розпоряднику

бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або

рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє

надавати бюджетні асигнування.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 22 Бюджетного кодексу

України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за

бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, -

органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України,

Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників,

а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний

Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та

організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету

Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення

розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія

аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук

України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх

керівників.

Отже здійснення платежів з бюджету можливе лише за

наявності відповідного бюджетного призначення, повноваження на встановлення

якого мають головні розпорядники бюджетних коштів, в спірних відносинах -

Міністерство внутрішніх справ України.

Втім, відповідач 1 - Головне управління МВС України в АР

Крим не довів суду, що звертався до МВС України як головного розпорядника

бюджетних коштів щодо виділення коштів на виплату грошової допомоги особам, які

звільняються із органів внутрішніх справ, а саме щодо звільнення ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджується звернення Советського

РВ ГУ МВС України в АРК до ГУ МВС України в АР Крим із листом від 25.07.08 р.

НОМЕР_2, в якому йдеться про прохання додатково виділити грошові кошти для

виплати вихідної допомоги звільненим працівникам по КЕКРу 1112 в сумі 34375,50

грн., з яких 25425 грн. для ОСОБА_1. (а.с. 30).

Відповідач 1 не може бути звільнений від обов'язку

перерахувати кошти Советському РВ ГУ МВС України в АР Крим на виплату грошової

допомоги при звільненні через брак коштів і повинний приймати всіх передбачених

законом заходів для виділення таких коштів, в той час як відповідач 1 не надав

суду жодних доказів, які б свідчили б про проведені ним заходи щодо виділення

грошових коштів головним розпорядником бюджетних коштів.

Суд розцінює дії відповідача 1 щодо неперахування

Советському РВ ГУ МВС України в АР Крим грошових коштів на виплату грошової

допомоги звільненим працівникам, як такі, що не можуть бути визнані вчиненими

на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно,

тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню

на його користь з Державного бюджету відповідно п.1 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення

грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше

1700 гривень. Судом встановлено, що при подачі позову позивач повинний був

сплатити 254,25 грн, однак сплатив лише 8,50грн., що підтверджується

відповідною квитанцією (а.с. 3).

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі

на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України вся сума

сплаченого ним при поданні позову сума - 8,50 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.02.09 р.

були оголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанову у повному

обсязі складено 09.02.2008 р.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги (уточнені)  задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Міністерства

внутрішніх справ України в АР Крим (АДРЕСА_1) перерахувати Советському РВ ГУ

МВС України в АР Крим АДРЕСА_2, код ЄДР 08673810) 24884,70 грн. одноразової

грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ для подальшої

виплати ОСОБА_1.

3. Стягнути з Советського РВ ГУ МВС України в АР Крим

(АДРЕСА_2, код ЄДР 08673810)  на користь

ОСОБА_1 (97200, АДРЕСА_3) 24884,70 грн. 

одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

4. Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002,

МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР

Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя) на користь ОСОБА_1

(97200, АДРЕСА_3)  8,50 грн. судового

збору.

5. За заявою позивача після набрання постановою суду

законної сили видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків

подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не

були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до

Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний

строк  з дня проголошення  (складення в повному обсязі) постанови заяви

про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Кушнова А.О.