Рішення

від 11.03.2013 по справі 760/3601/13-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №2-1969/13

(№760/3601/13-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС», третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати за ним право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м. та критий сезонний майданчик загальною площею 67,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.04.2010 року між ним та ТОВ «ДС» був укладений інвестиційний договір №1, відповідно до умов якого позивач як інвестор та відповідач як замовник домовились про спільну участь в реалізації проекту по спорудженню об'єкта комерційної нерухомості, а саме: торгівельного павільйону та критого сезонного майданчика, що розташовані у АДРЕСА_1

Спільна участь у реалізації проекту по спорудженню об'єкта комерційної нерухомості згідно із п. 1.3 інвестиційного договору передбачала, що відповідач залучає кошти для фінансування та реалізації будівництва; завершає будівництво об'єкта протягом 1 (одного) року із моменту підписання договору при умові повного та своєчасного фінансування проведення необхідних для реалізації проекту робіт; передає позивачу належні площі в об'єкті інвестування після завершення будівництва та проведення всіх розрахунків між сторонами.

Позивач передає відповідачу будівельні матеріали, необхідні для здійснення будівництва об'єкта інвестування.

Пунктом 3.2 інвестиційного договору передбачено, що після завершення будівництва позивачу передається: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м., а у власності замовника залишається критий сезонний майданчик, площею 24 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

15.05.2011 року між позивачем та ТОВ «ДС» у зв'язку із збільшенням загальної площі критого сезонного майданчика було укладено зміни до інвестиційного договору та переглянуто умови щодо розподілу площ, належних інвестору в об'єкті інвестування в сторону їх збільшення.

Таким чином, п. 3.2 інвестиційного договору №1 від 01.04.2010 року було викладено в новій редакції, яка передбачала, що після завершення будівництва інвестору передається: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м., та критий сезонний майданчик площею 67,00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за умови сплати за належну замовнику площу в об'єкті інвестування додаткової оплати в розмірі 33500,00 грн.

Зазначив, що після підписання інвестиційного договору він передав відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 74805,39 грн., що свідчить про виконання ним умов договору.

Однак, в порушення приписів ст. 526 ЦК України та своїх договірних зобов'язань ТОВ «ДС» після завершення будівництва ухиляється від передачі об'єкту інвестування позивачу.

Вважає, що відповідач порушив його права у зв'язку з невиконанням умов договору.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що після завершення будівництва ТОВ «ДС» мав намір своєчасно та в повному обсязі виконати свої договірні зобов'язання і планував на своєчасну передачу належних позивачу площ.

Однак, в процесі будівництва у ТОВ «ДС» виникли фінансові труднощі, у зв'язку з чим останній змушений був запропонувати до придбання належні площі ОСОБА_1, про що було підписано додаткову угоду до інвестиційного договору.

Оскільки, позивачем кошти не були перераховані, ТОВ «ДС» самостійно та поступово за власний рахунок здійснювало будівництво спірного об'єкту нерухомості.

Кошти надійшли від позивача у лютому 2013 року.

Таким чином, вважає, що у ТОВ «ДС» були всі підстави для відмови у передачі позивачу у власність нежитлового приміщення, визначених п. 3.2 інвестиційного договору, до виконання його умов.

З урахуванням викладеного, при вирішенні справи по суті представник відповідача покладалась на розсуд суду.

Третя особа Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.04.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДС» був укладений інвестиційний договір №1, відповідно до п. 1.1 якого позивач, як інвестор та відповідач, як замовник домовились про спільну участь в реалізації проекту по спорудженню об'єкта комерційної нерухомості, а саме: торгівельного павільйону та критого сезонного майданчика, що розташовані у АДРЕСА_1

Спільна участь у реалізації проекту по спорудженню об'єкта комерційної нерухомості згідно із п. 1.3 інвестиційного договору передбачала, що: відповідач залучає кошти для фінансування та реалізації будівництва (п. 1.3.1 інвестиційного договору); завершує будівництво об'єкта протягом 1 (одного) року із моменту підписання договору при умові повного та своєчасного фінансування проведення необхідних для реалізації проекту робіт (п. 1.3.2 інвестиційного договору); передає позивачу належні площі в об'єкті інвестування після завершення будівництва та проведення всіх розрахунків між сторонами (п. 1.3.3 інвестиційного договору).

Позивач передає ТОВ «ДС» будівельні матеріали, необхідні для здійснення будівництва об'єкта інвестування.

Відповідно до п. 3.2 інвестиційного договору, після завершення будівництва інвестору передається: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м., а у власності замовника залишається критий сезонний майданчик, площею 24 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

З огляду на положення п. 1.3.3, п. 3.1, п. 3.2, п. 5.1.4 вказаного інвестиційного договору відповідач після завершення будівництва зобов'язаний був у п'ятиденний строк передати позивачу об'єкт комерційної нерухомості, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 119,00 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1

15.05.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДС», у зв'язку із збільшенням загальної площі критого сезонного майданчика, було укладено зміни до інвестиційного договору та переглянуто умови щодо розподілу площ, належних інвестору в об'єкті інвестування в сторону їх збільшення.

Пункт 3.2 інвестиційного договору №1 від 01.04.2010 року було викладено в новій редакції, яка передбачала, що після завершення будівництва інвестору передається: торгівельний павільйон, загальною площею 119,00 кв.м., та критий сезонний майданчик, площею 67,00 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 за умови сплати за належну замовнику площу в об'єкті інвестування додаткової оплати в розмірі 33500,00 грн.

Згідно ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного закону, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Таким чином, уклавши інвестиційний договір, сторони стали учасниками інвестиційного процесу та виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом - Законом України «Про інвестиційну діяльність», який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.

Встановлено, що після підписання інвестиційного договору позивач передав ТОВ «ДС» будівельні матеріали на загальну суму 74805,39 грн., що підтверджується актами приймання-передачі будівельних матеріалів від 29.11.2010 року, 30.11.2010 року, 01.12.2010 року, 17.12.2010 року, 23.12.2010 року, 27.12.2010 року, 19.01.2011 року, 15.03.2011 року, накладними №5 від 01.06.2010 року, №25 від 23.07.2010 року, №28 від 26.07.2010 року, №32 від 27.09.2010 року та чеками (а.с. 34-44).

Крім того, позивачем було сплачену відповідачу 33500,00 грн., відповідно до п. 3.2 інвестиційного договору №1 від 01.04.2010 року

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за інвестиційним договором №1 від 01.04.2010 року та додатковою угодою до нього від 15.05.2011 року.

В свою чергу ТОВ «ДС» свої зобов'язання за вказаним договором виконувати відмовляється, а саме: після завершення будівництва відповідач ухиляється від передачі об'єкту інвестування позивачу.

Встановлено, що 22.06.2011 року позивачем на адресу ТОВ «ДС» була направлена претензія про передачу збудованого об'єкту комерційної нерухомості, яка останнім залишена без уваги, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 01.04.2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДС» був укладений інвестиційний договір №1 та 15.05.2011 року додаткова угода до нього, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

Відповідно до п. 3.7 інвестиційного договору право власності на належні кожній стороні нежитлові приміщення оформляються сторонами самостійно на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень та цього договору.

Встановлено, що ТОВ «ДС» відмовляється від передачі об'єкта інвестування позивачу та підписання акта приймання-передачі збудованого об'єкту, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості оформити право власності на об'єкт нерухомості.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_1 слід визнати право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон, загальною площею 119,00 кв.м. та критий сезонний майданчик, загальною площею 67,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 1083,05 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 328, 321, 392, 509, 525, 526, 530, 610, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 27, 28, 29, 30, 57-58, 60, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС», третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 16.09.2008 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 право власності на нерухоме майно: торгівельний павільйон, загальною площею 119,00 кв.м. та критий сезонний майданчик загальною площею 67,00 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС», код ЄДРПОУ 21540829, місцезнаходження якого за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 43 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Голосіївським РУГУ МВС України в м. Києві 16.09.2008 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 1083,05 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд міста Києва в десятиденний термін з дня наступного після його проголошення.

Суддя