Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а-8658/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8658/12/0170/19

12.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Ілюхіної Г.П.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-8658/12/0170/19 за апеляційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 25.09.12

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (вул. Леніна, 17, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

про визнання протиправною відмову та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 у справі № 2а-8658/12/0170/19 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною відмову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим у реєстрації ОСОБА_2 декларації на початок будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 з підстав не заповнення п. п. 13, 14 Декларації, про що зазначено в листі № 7/1-4931/вих. від 24.07.2012 року.

Зобов'язано Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Крейзера, 6, ЄДРПОУ 37543274) повторно розглянути питання щодо реєстрації декларації ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на початок будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18.10.2007 (реєстр № 4618), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3, позивач придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

Витягом Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" підтверджується право приватної власності позивача на нерухоме майно - квартиру, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Для проведення реконструкції зазначеної квартири Республіканським підприємством Кримської комплексної архітектурно-реставраційної майстерні «Укрпроектреставрація» складений робочий проект на переобладнання квартири НОМЕР_1 та влаштування прибудови по АДРЕСА_1.

В робочому проекті є погодження Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції ГУ «Сімферопольська міська санітарно-епідеміологічна станція», експертний висновок Сімферопольського міського управління МНС України в Автономній Республіці Крим.

Також в матеріалах справи є згода сусідів-суміжників, які не заперечують проти реконструкції квартири позивач шляхом переобладнання прибудови під санвузол, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_7, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 кв. 1, ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3, (а.с.35).

24.07.2012 позивач надав до Інспекції ДАБК декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач листом від 24.07.2012 за № 7/1-4931/вих. повідомив позивача про те, що подана ним декларація оформлена з порушенням Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, а саме не заповнено п. 13 "Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки", не заповнено п. 14 "Інформація про земельну ділянку".

За таких обставин відповідач відмовив у реєстрації декларації позивача на початок будівельних робіт (а.с.36).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.200 №1699-111, дозвіл на виконання будівельних робіт надавався інспекціями державного архітектурно - будівельного контролю.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України №1699/111, дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Замовник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подає до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:

- документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;

- проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;

- відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;

- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування);

У відповідності до частин п'ятої, шостої ст. 29 Закону №1699-111 відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт надається заявнику в письмовому вигляді з мотивованим обґрунтуванням.

При цьому передбачені підстави для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, якими є:

- неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Відповідно до преамбули Закону України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 року № 1699-111 - цей закон встановлював правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Пункт 2 частини 3 статті 29 цього ж закону встановлював, що у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.11.1992 №2780-ХП "Про основи містобудування", містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до статті 42 Земельного Кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цим будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Згідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (абз. 4 п.9 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ") при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п.5 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-ХП "Про приватизацію державного житлового фонду" здійснюється в порядку використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визнається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої ст. 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд.

Згідно пункту 2 статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати зміни у квартирі при умові, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоповерховому житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог, правил експлуатації будинку.

Статтею 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на виконання будівельних робіт, на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, надається після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Відповідно до статті 32 зазначеного Закону віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

У пункті 2 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначено, що категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Порядком виконання підготовчих робіт та Порядком виконання будівельних робіт затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466, визначені механізм виконання підготовчих робіт та процедура виконання будівельних робіт. Згідно цих Порядків реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації проводить Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 2. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її до Інспекції не пізніше наступного робочого дня.

Один примірник після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник згідно із законом відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації та реєструє її. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації. У разі коли Інспекція не зареєструвала декларацію або не повернула її в установлений строк, заявник набуває право на виконання будівельних робіт на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, чи повернута. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Розділу I Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлюються правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Матеріали справи підтверджують дотримання позивачами вимог законодавства щодо наявності документів про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду, дотримання вимог щодо складання робочого проекту реконструкції, відображення відповідних відомостей у декларації на початок будівельних робіт, отримання позивачами згоди сусідів-суміжників, які не заперечують проти реконструкції квартири позивач шляхом переобладнання прибудови під санвузол.

Відповідно до частин 1,4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності є непорушним.

Матеріали справи свідчать про те, що прибудова, яку хоче реконструювати позивач, знаходиться на земельній ділянці багатоквартирного будинку.

Згідно з частиною 1 статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також віднесені до них будівлі, споруди, прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються у постійне користування підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до листа № 1/31249 від 03.11.2010 КП ЖЕК Київського району м. Сімферополя є балансоутримувачем багатоквартирного будинку та фактичним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1, у зв'язку з чим позивач, являючись власниками квартири у багатоквартирному будинку, в силу діючого законодавства не може бути власником або користувачем земельної ділянки на якій розташований цей будинок.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що п. 13 "Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки" та п. 14 "Інформація про земельну ділянку" можуть бути заповнені лише власниками або користувачами земельної ділянки.

Аналіз зазначених правових норм діє судовій колегії право на висновок, що надання документів, підтверджуючих право користування або власності на земельну ділянку для отримання дозволу на виконання будівельних робіт необхідно тільки у випадку, коли йдеться мова про нове будівництво на вільній земельній ділянці, на якій немає будівель, будинків та споруд, земельним законодавством не передбачено надання частки земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку власникам квартир в натурі чи її відчуження та позивач, являючись власником квартири у вищезазначеному будинку, в силу діючого законодавства, окремо не може бути власником або користувачем земельної ділянки на якій розташований цей будинок.

Тому вимоги відповідача щодо заповнення п. 13 "Інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки", та п. 14 "Інформація про земельну ділянку" є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем при зверненні до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим дотримано приписи статі 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та приписи п.п. 6.2. п.п. 6.5. Регіональних правил забудови та використання територій в Автономній Республіці Крим та відповідачу надані всі передбачені законодавством України дозвільні документи по реконструкції спірної квартири, тому відмова у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є необґрунтованою.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав вказану відмову противоправною, такою, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.09.12 у справі № 2а-8658/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко