Рішення

від 04.03.2013 по справі 910/2306/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2306/13 04.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РБЖ" доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" простягнення 37.496,84 грн. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мольченко В.Г., за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РБЖ" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" про стягнення 37.496,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем 16.10.2012 договору підряду № 7 відповідач не виконав в повному обсязі своє зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 порушено провадження у справі № 910/2306/13 та призначено до розгляду на 25.02.2013.

У судове засідання 25.02.2013 з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду не виконав, подав докази про часткову сплату відповідачем боргу в розмірі 10 000,00 грн. до порушення провадження у даній справі та заяву, в якій просив стягнути з відповідача понесені судові витрати щодо оплати послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.02.2013, яка надана позивачем, місцезнаходженням Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" є бульвар Дружби Народів, 30/1 в м. Києві, 01103.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 11.02.2012 було надіслано на адресу відповідача (бульвар Дружби Народів, 30/1 в м. Києві, 01103 ), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві. Вказана ухвала була одержана уповноваженим представником відповідача 15.02.2013, про що свідчить запис на повідомленні про вручення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 04.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 16 жовтня 2012 року між УЖГ «Печерськжитло» (далі - відповідач, замовник) та ТОВ «РБЖ» (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду № 7, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати роботи за рахунок бюджетних коштів по поточному ремонту водо-водяного швидкісного секційного водонагрівача, діаметром 300 мм, за адресою: місто Київ, вул. Старонаводницька, 8 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість робіт склала 47.496,84 грн.

Згідно з пунктом 6.1 підрядник зобов'язався розпочати виконання роботи протягом одного робочого дня з моменту надання передбаченої Договором документації замовником, приміщення для зберігання матеріалів та інструментів. Пунктом 6.2 Договору зобов'язано підрядника виконати роботу протягом складеного графіку виконання ремонтних робіт з правом дострокового виконання.

Сторони положеннями пункту 8.1 Договору передбачили, що здавання-приймання виконаної роботи здійснюється за актом здавання-приймання протягом одного дня з моменту повідомлення замовника про готовність предмета підряду до приймання.

Відповідно до пункту 12.2 строк дії Договору визначено до 31.12.2012. Водночас положеннями пункту 12.3 Договору передбачено, що закінчення його строку не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами даного спору 21.12.2012 було укладено додаткову угоду № 1 до спірного Договору, якою сторони змінили редакцію пункту 1.1 Договору, згідно з останньою підрядник зобов'язався виконати роботи за рахунок бюджетних коштів або коштів підприємства по поточному ремонту водо-водяного швидкісного секційного водонагрівача діаметром 300 мм за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 8. Крім того, відповідно до пункту 4.2 Договору,сторони передбачили, що вартість робіт за таким договором склала 47.496,84 грн., з яких 37.496.84 грн. бюджетними коштами, 10.000,00 грн. - коштами підприємства.

Додатковою угодою № 2 до Договору, укладеною сторонами 27.12.2012 внесено зміни до пункту 4.2 Договору. Згідно останніх, сторони передбачили, що вартість робіт за Договором склала 47. 496,84 грн., з яких обов'язок сплатити 37.496,84 грн. також покладено на підприємство за рахунок його власник коштів з підстав відсутності бюджетного фінансування.

Судом установлено, що на виконання умов спірного Договору, позивач виконав роботи по поточному ремонту водо-водяного швидкісного секційного водонагрівача у повному обсязі, а відповідачем прийнято такі роботи, що підтверджується підписаними обома сторонами без зауважень актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 47.496,84 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 47.496,84 грн.

Згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки з рахунку позивача № 26001110964, відповідач на виконання покладених на нього зобов'язань згідно Договору 26.12.2012 сплатив на користь позивача 10.000,00 грн.

В судовому засіданні 25.02.2013 представник позивача надав суду пояснення щодо часткової сплати відповідачем боргу за спірним Договором на суму 10.000.00 грн., на підтвердження чого надав копію банківської виписки по рахунку № 26001110964. Будь-яких інших доказів про сплату решта суми боргу ані позивачем, ані відповідачем до суду надано не було.

Отже, заборгованість відповідача на момент звернення позивача з даним позовом до суду становить 27.496,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору 18.01.2013 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № б/н від 17.01.2013 про сплату суми боргу у розмірі 37.496,84 грн., докази направлення якої містяться в матеріалах справи. Відповіді на зазначену вимогу відповідачем позивачу не надано.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом установлено, що вимога позивача про сплату боргу була пред'явлена відповідачу 18.01.2013, у зв'язку з чим строк виконання зобов'язання відповідача за Договором настав 25.01.2013.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач звернувся з позовом до суду 06.02.2013 (згідно відмітки суду на позовній заяві), в той час як частину заборгованості, яку позивач заявив до стягнення з відповідача в розмірі 10.000,00 грн. була сплачена відповідачем 01.02.2013 (згідно банківської виписки з рахунку позивача), тобто до моменту звернення позивача з позовом до суду. Враховуючи часткову сплату боргу, відсутні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі та стягнення з відповідача заявленої суми в розмірі 37.496,84 грн. У зв'язку з чим стягненню підлягає 27.496,84 грн.

Відповідно до п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог в частині їх задоволення, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не дано.

Крім того позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5.000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію договору про надання правової допомоги в суді першої інстанції № 01-01/13 від 16.01.2013, копію видаткового касового ордера від 16.01.2013 на загальну суму 5.000,00 грн.

Повноваження адвоката Мольченко В.Г. підтверджуються також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2942/10 і довіреністю № 231012/1 від 19.10.2012. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік " мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2013 року складає 1.147,00 грн. Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду та під час розгляду справи, що становить 1.147,00 грн., а також предмет даного спору, суд вважає за необхідне обмежити розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, у розмір двох мінімальних заробітних плат, що складають 2.294,00 грн. (1.147,00 грн. + 1.147,00 грн.).

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Печерськжитло" (01103, м. Київ, вул. Дружби народів, буд. 30/1 код ЄДРПОУ 03366569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РБЖ" (02068, м. Київ, вул. Ахматової, 5 кв. 129 код ЄДРПОУ 36273061) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основну заборгованість у розмірі 27.496 (двадцять сім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 84 коп., судові витрати у розмірі 3.367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.03.2013

Суддя Ониськів О.М.