Рішення

від 27.02.2013 по справі 5017/3658/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2013 р.Справа № 5017/3658/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пашали М.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер"

про стягнення 23437,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Грегорі Арбер", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 23437,03 грн., з яких: 4074,21 - 3% річних, 19 362,82 грн. - пені та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. по справі №5017/1856/2012, на підставі договору №4470 від 01.11.2006р. на постачання електричної енергії, з відповідача було стягнуто 293783,77 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 10759,57 грн. - пені, 2140,03 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6133,67 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, на момент звернення з даним позовом, відповідач продовжує порушувати норми чинного законодавства та у добровільному порядку рішення господарського суду Одеської області віл 30.07.2012р. по справі №5017/1856/2012 не виконав, у зв'язку з чим позивачем - КП „Теплопостачання міста Одеси" було нараховано 3% річних у розмірі 4074,21 грн. та пеню у розмірі 19362,82грн., що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження по справі №5017/3658/2012 із призначенням її до розгляду у судовому засіданні на 14.01.2013р.

У судовому засіданні 27.02.2013 року представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації. Отже, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності за такою адресою відповідача або у разі неповернення поштового відправлення підприємством зв'язку, суд вважає, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином, зазначена позиція також викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18.

Крім того, суд зазначає, що згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи наявні поштові повідомлення, а саме поштове повідомлення про вручення судової ухвали від 17.12.12р., яке свідчить, що відповідач був повідомлен про час та місце проведення судового засідання належним чином та поштове повідомлення, з відміткою „за зазначеною адресою не проживає", яке направлялось на адресу реєстрації, суд вважає що відповідач повідомлен належним чином про час та місце розгляду справи та вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 16, 23-25).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування", є компетенцією Виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 листопада 2006 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі -теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грегорі Арбер" (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №4470, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично одержану теплову енергію, за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в приміщення торгового дому "Грегорі Арбер" за адресою вул. Ільфа та Петрова, 20 на опалення в обсягах згідно додатку 1 до цього договору.

Умовами п.п. 4.1.4 договору передбачено право теплопостачальної організації обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку визначених Законом України „Про теплопостачання" та іншими нормативними актами України.

Відповідно до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з умовами п. 6.3 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Умовами п. 6.4 передбачено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 9.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно є результатом дії непереборної сили. Строк виконання зобов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 року.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, отже на момент розгляду справи договір №4470 від 01.11.2006р. є чинним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Грегорі Арбер" фактично отримано теплову енергію за період з 01.12.2011р. по 01.06.2012р., включно, загальною вартістю 295 783,77 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач не розраховувався за фактично отриману теплову енергію у повному обсязі, у зв'язки з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 295 783,77 грн.

Під час розгляду господарським судом Одеської області справи №5017/1856/2012, відповідачем було здійснено часткову проплату у розмірі 2000грн.

Отже, позовні вимоги по справі №5017/1856/2012 були обґрунтовані неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 4470від 01.11.2006р. у розмірі 293 783,77 грн.

За результатом розгляду даної справи, рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012р. по справі 5017/1856/2012, яке набрало законної сили, з ТОВ "Грегорі Арбер" було стягнуто на користь КП "Теплопостачання міста Одеси" - 293783,77 грн. основної заборгованості за спожиту теплову енергію, 10759,57 грн. - пені, 2140,03 грн. - 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6133,67 грн.

Отже, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд вважає, що сума заборгованості ТОВ "Грегорі Арбер" за постачання теплової енергії у період з 01.12.2011р. по 01.06.2012р., за договором №4470 від 01.11.2006р. перед КП "Теплопостачання міста Одеси", у розмірі 293 783,77 грн. є встановленою.

Разом з тим, в зв'язку з несплатою відповідачем боргу, КП "Теплопостачання міста Одеси" нарахувало відповідачу 3% річних та пеню за період з 02.06.2012р. по 10.12.2012р., що і є предметом позовних вимог по даній справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Предметом позову у даній справі, є вимога КП "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 3% річних у розмірі 4074,21 грн. та пені у розмірі 19362,82 грн. за період з 02.06.2012р. по 10.12.2012р.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 19362,82 грн. за період прострочення - з 02.06.2012р. по 10.12.2012р., з урахуванням здійснених відповідачем часткових, а саме 20.07.2012р. у розмірі - 2000грн., 08.08.2012р. у розмірі - 20 000грн., 10.09.2012р. - 20 000грн., 16.10.2012р. - 30 000грн., 07.11.2012р. - 20 000грн., 27.11.2012р. - 25 000грн., встановив, що позивач при здійснені даного розрахунку допустив помилку, а саме невірно перерахував та підсумував суму пені, яка підлягає стягненню за кожний окремий період прострочення, в зв'язку з чим, суд зробив власний розрахунок пені, враховуючи заявлений позивачем період нарахування.

Отже, згідно розрахунку суду загальна сума пені, яка підлягає стягненню становить 20315,36 грн.

При цьому, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму пені у розмірі 19 362,82 грн.

Також, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати 3% річних у розмірі 4 074,21 грн. за період прострочення з 02.06.2012р. по 10.12.12р., за кожному окремий період та з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог КП "Теплопостачання міста Одеси" та стягнення з відповідача пені у розмірі 19 362,82 грн. та 3% річних у розмірі 4 074,21 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грегорі Арбер" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 111, код ЄДРПОУ 32093824)) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, р/р 26036300035763 в ПАТ „Державний ощадний банк України", МФО 388078, код ЄДРПОУ 34674102) 4 074/чотири тисячі сімдесят чотири/грн. 21 коп. 3% річних, 19 362/дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят дві/грн. 82 коп. пені та 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текс рішення чскладено 04.03.2013

Суддя Невінгловська Ю.М.