Рішення

від 16.12.2008 по справі 9/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/221

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.08                                                                                 Справа № 9/221

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор ЛТД", м. Краматорськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Парсек", м.  Луганськ

про стягнення 141 728 грн. 59 коп.

в присутності представників:

від позивача – Жернова Є.В., юрисконсульт, дов. № 32 від 15.10.08,

від відповідача – Осьмак Я.В., дов. № 2 від 05.01.08

в с т а н о в и в:

позивачем, ТОВ "Астор ЛТД", заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 88 767,81 грн., пені у розмірі 5 806,64 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 115,79 грн., річних відсотків у розмірі 6 700,20 грн. та збитків у розмірі 39 338,15 грн. за договором поставки від 09.01.07 № 131/4-07.

Відповідач, ТОВ "Компанія "Парсек", відзивом на позовну заяву, наданим у судовому засіданні 16.12.08, проти наявності основного боргу не заперечує.

Разом з тим, представник відповідача заперечує проти нарахування штрафних санкцій та збитків, посилаючись на необґрунтованість цих вимог.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вказаний договір від 09.01.07 № 131/4-07, за яким він як постачальник зобов'язався поставити, а позивач як покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.

На виконання своїх зобов'язань позивач у 2008 році поставив продукцію на загальну суму 200 116,94 грн., що підтверджується видатковими накладними:

·          РН-392/4 від 18.04.08 на суму 99 187,58 грн.,

·          РН-651/4 від 04.07.08 на суму 100 929,36 грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково та сплатив платіжними дорученнями:

·          № 79 від 18.04.08 –50 000,0 грн.,

·          № 95 від 22.04.08 –49 227,0 грн.,

·          № 202 від 18.07.08 –5 000,0 грн.,

·          № 205 від 22.07.08 –10 000,0 грн.,

всього –114 116,94 грн.

Відповідачем не сплачена накладна № РН-651/4 від 04.07.08, а також  заборгованість у розмірі 2878,27 грн. за 2007 рік, що підтверджується актом звірення розрахунків, підписаним сторонами, копія якого додана до позову.

Претензія позивача від 14.08.08 за № 295/3 залишена відповідачем без задоволення.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу:

Ш          суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення,

Ш          пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення,

Ш          3% річних –при простроченні до 20 днів, при простроченні понад 20 днів –30% річних,

Ш          збитки у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (якщо прострочення перевищить 30 днів).

Таким чином сума позову з урахуванням основного боргу, інфляції, річних відсотків та збитків становлять 141 728 грн. 59 коп.

Оцінивши обставини справи у їх сукупності, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд вважає наступне.

Судом встановлено, що за договором поставки від 09.01.07 № 131/4-07 на виконання своїх зобов'язань позивач у 2008 році поставив продукцію на загальну суму 200 116,94 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково у розмірі 114 227,40 грн. (позивач помилково зазначив у позові суму у розмірі 114 116,94 грн.)

Позивач стверджує, що відповідачем, крім того, не сплачена заборгованість у розмірі 2878,27 грн. за 2007 рік, проти чого не заперечує відповідач та підтверджується актом звірення розрахунків станом на 14.08.08 (а.с. 30), підписаним сторонами, копія якого додана до позову.

На час розгляду справи сторони підписали акт звірення розрахунків станом на 25.10.08, який міситься у матеріалах справи, за цим актом за відповідачем існує заборгованість у розмірі 88767,81 грн. перед позивачем, з чим погодився представник відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата за продукцію повинна здійснюватись наступним чином:

·          50% вартості продукції –за попередньою оплатою,

·          50% вартості продукції –протягом 3-х днів з моменту відвантаження продукції за датою, зазначеною у залізничній накладній.

Позивач за цим позовом вимагає стягнення нарахованої суми щодо невиконання грошового зобов'язання відповідачем відносно 50% вартості продукції, яка повинна була сплачена протягом 3-х днів з моменту відвантаження продукції, а саме – до 07.07.08.

Крім того, позивач просить стягнути борг за 2007 рік у сумі 2878,27 грн., вимогу про стягнення якої виставлено відповідачу у листі № 45/3 від 28.01.08, про що свідчить реєстр відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.

Матеріали справи містять належні докази існування боргу відповідача у розмірі 88767,81 грн., тому вимога позивача про стягнення цієї суми підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 8.2 договору сторони передбачили відповідальність відповідача у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, за кожний день прострочення. При цьому нарахування пені здійснюється за весь період прострочення оплати до повного погашення боргу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що прострочення грошового зобов'язання відповідачем визначено ТОВ "Астор ЛТД" з 07.07.08, тобто через 3 дні після відвантаження продукції (за залізничною накладною).

Суд також погоджується з розміром нарахованої пені (а.с. 13), яка складає 5 806,64 грн. та підлягає стягненню.

Щодо застосування позивачем ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, нараховані позивачем, складаються з двох сум:

·          інфляція, нарахована на суму 2878,27 грн., за період з 01.01.08 (з урахуванням виставленої вимоги за листом № 45/3 від 28.01.08,

·          інфляція, нарахована на визнану відповідачем суму боргу у розмірі 88767,81 грн., за період з 16.08.08 по 15.09.08.

Суд погоджується з розрахунком нарахованої суми інфляційних втрат (а.с. 13) в сумі 1 115,79 грн., тому вона підлягає стягненню.

Договором встановлений інший розмір відсотків, ніж встановлено загальною нормою статті 625 ЦК України, а саме: 3% річних –при простроченні до 20 днів, при простроченні понад 20 днів –30% річних, тому при розрахунку річних відсотків позивач правомірно виходив з умови пункту 8.2 договору.

У розрахунку відсотків (а.с. 13) позивач припустився помилки, тому у судовому засіданні ним наданий вірний розрахунок за період з 01.01.08 по 16.10.08, з яким суд погоджується, однак збільшений розмір відсотків за цим розрахунком (6 673,15 грн.) за первісними вимогами не пред'являвся, тому суд задовольняє вимогу про стягнення річних у розмірі 6 700,20 грн.   

Щодо стягнення збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цих норм одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

Суму заявлених збитків позивач обґрунтовує пунктом 8.2 договору, за яким відповідач зобов'язаний сплатити позивачу збитки у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Таким чином, законодавець надав право сторонам визначити розмір збитків до їх ймовірного виникнення у т.ч. й у відсоткових ставках. При цьому потерпілий суб'єкт господарювання, вказавши у договорі розмір збитків у твердій сумі, звільняється від обов'язку доказувати дійсний розмір своїх збитків. В іншому випадку законом покладено на кредитора обов'язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.

Суд вважає, що сторони помилково визначили у пункті 8.2 договору розмір збитків у відсотках (0,5%) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що є фактично пенею за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Виходячи з норми ч. 5 ст. 225 ГК України розмір збитків був би погоджений сторонами за спірним договором з додержанням закону лише:

·          або зазначивши відсоткову ставку, наприклад, 0,5% від суми простроченого платежу,

·          або зазначивши строки порушення зобов'язання, наприклад, за порушення грошового зобов'язання більш, ніж 20 днів збитки складають 0,5% від порушеного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та письмового пояснення, наданого представником позивача у судовому засіданні, на виконання зобов'язання щодо поставки продукції відповідачу за договором від 09.01.07 № 131/4-07, позивач уклав договір купівлі-продажу цементу № 61/DN/08 від 11.01.08 з ВАТ "Кривий Ріг Цемент", за яким останній зобов'язався продати позивачу цемент виробництва ВАТ "Донцемент".

Згідно з договором № 61/DN/08 від 11.01.08 позивач направив заявку виробнику продукції ВАТ "Донцемент" (одержувач коштів за договором) про відвантаження цементу одержувачу вантажу, відповідачу за цією справою, та, отримавши від виробника рахунок-фактуру № ZTDD/2130032504/08/3 від 04.07.08 на суму 96 788,64 грн., оплатив його 7 липня 2007 року у сумі 100 000,0 грн.

За видатковою накладною № № ZTDD/2130032504/08/3 від 04.07.08 на адресу відповідача, ТОВ "Компанія "Парсек", було відвантажено 2 вагони продукції: № 97268973 та № 97260772, що підтверджується відповідними документами (а.с. 19-20, 26-28).

В обгрунтування наявності спричинених збитків позивач надав в якості доказів копії наступних документів:

- договір купівлі-продажу цементу № 61/DN/08 від 11.01.08, укладений між ним та ВАТ "Кривий Ріг Цемент", за яким останній зобов'язався продати позивачу цемент виробництва ВАТ "Донцемент", який є предметом спірних відносин між позивачем та відповідачем,

- заявка позивача № 157 від 01.07.08 на відвантаження цементу ВАТ "Донцемент" на адресу відповідача,

- рахунок-фактура № ZTDD/2130032504/08/3 від 04.07.08, виданий ВАТ "Донцемент", у якому зазначено покупцем – ТОВ "Астор ЛТД", одержувачем –ТОВ "Компанія "Парсек", та надана інформація щодо номерів вагонів та залізничних накладних,

- банківська виписка від 07.07.08 з особового рахунку позивача щодо перерахування позивачем 100 000,0 грн. за продукцію, яка є предметом спірних правовідносин.

          Позивач надав до матеріалів справи докази понесених ним фактичних витрат на суму 100 000,0 грн., з яких витрати на закупівлю цементу за спірним договором склали 96 788,64 грн., однак ані заявлена сума у розмірі 39 338,15 грн., ані понесені витрати у розмірі 96 788,64 грн. не є збитками за своєю юридичною природою. Мова може йтися лише про наявність боргу відповідача за несплачену продукцію, яку просить стягнути позивач.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з покладанням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ "Компанія "Парсек", 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 10, кв. 31, код 32202112, на користь позивача, ТОВ "Астор ЛТД", 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Косіора, 5а, код 24450713, суму основного боргу у розмірі 88 767,81 грн., пеню у розмірі 5 806,64 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 115,79 грн., річні відсотки у розмірі 6 700,20 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –1023,91 грн., інформаційно-технічні витрати –85,25 грн.   

          3. У задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 39 338,15 грн. –відмовити.

          Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 22.12.08.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов