Постанова

від 11.03.2013 по справі 820/918/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р. справа №820/918/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представника відповідача - Мотузенка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський"" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0002452201.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач протиправно не застосував положення п.п. 138.5.1. п. 138.5. ст. 138 ПК України до сплати позивачем орендної плати за землю комунальної власності, за правилами якого датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору. Також вважає безпідставним та бездоказовим висновок ДПІ про те, що по витратам зі сплати заробітної плати та єдиного соціального внеску, відсутні доходи у звітному періоді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний центр "Новосалтівський" (код ЄДРПОУ 34755154) (далі ТОВ "ТЦ "Новосалтівський"") зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.12.2006, та знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 05.12.2006 за № 5011, та є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено виїзну планову перевірку ТОВ "ТЦ "Новосалтівський"" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт перевірки №2591/22-106/34755154 від 20.11.2012 року, згідно висновків якого було встановлено з боку позивача наступні порушення:

- п. 138.4, пп. 138.5.1, п. 138.5, пп. 138.8.2, п. 138.8, пп. 138.9. ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2011 року в сумі 250000,00 грн.;

- п. 2.6. глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки до каси на загальну суму 1 015, грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0002452201 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ТЦ "Новосалтівський"" з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 250 000,00 грн.

Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ТЦ "Новосалтівський"" є здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в спеціалізації торгівлі іншими товарами, інші види оптової торгівлі. Зазначена діяльність знаходить своє відображення в організації позивачем ринку, що розташований по вул. Героїв Праці, 15 в м. Харкові шляхом здавання в оренду торговельного обладнання, нежитлових приміщень, надання послуг підприємцям, що здійснюють торгівлю на ринку.

Вказаний торговельний майданчик розташовано на земельній ділянці по вул. Героїв Праці, 15 у м. Харкові, загальною площею 2,7995 га, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 05.08.2011 року, укладеного з Харківською міською радою (а.с.120). Також позивачем укладено договір оренди землі на ділянку площею 0,25 га за тією ж адресою для розміщення автостоянки.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що позивач сплачував орендну плату за землю до бюджету, при цьому вказані суми включав до складу витрат.

Податковим органом в акті перевірки (аркуш 7) зазначено, що позивачем в порушення п. 138.4., п.п. 1138.5.1 п. 138.5. ст. 138 Податкового Кодексу України до інших операційних витрат по рядку 06.5.13 Декларації за ІV квартал 2011 року безпідставно віднесено витрати в сумі 751271 грн., по яким відсутні доходи в звітному періоді.

Судом встановлено, що вказана сума сформована відповідачем з витрат позивача на сплату орендної плати за землю.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 270 Податкового Кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

На підставі викладеного, суд зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком.

Відповідно до п.п. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138 ПК України до інших операційних витрат, зокрема належать: суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.п. 9.1.10. п. 9.1. ст. 9 Податкового Кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори як плата за землю.

При цьому, на підставі п.п. 138.5.1. п. 138.5. ст. 138 Податкового Кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За таких обставин, позивач вірно визначав дату здійснення витрат, нарахованих ним як орендна плата за землю за правилами саме п.п. 138.5.1. п. 138.5. ст. 138 ПК України.

Суд зауважує, що відповідач в акті перевірки вказав, що орендна плата за землю є податком, але при цьому незаконно застосував для визначення дати витрат з її сплати п. 138.4. ст.138 Податкового Кодексу України, яким врегульовано витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, орендна плата за землі державної та комунальної власності є податком, а тому висновок відповідача про безпідставне віднесення витрат у сумі 751271,00 грн. суд вважає протиправним, а визначення у зв'язку з цим податкового зобов'язання - незаконним.

Також суд не може погодитися з визначенням податкового зобов'язання з податку на прибуток, здійсненого на підставі висновку відповідача про порушення позивачем п.138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України через безпідставне віднесення витрат в сумі 333686,00 грн.

Так, визначаючи податкове зобов'язання у цій частині, відповідач виходив з того, що по витратам на оплату праці в сумі 246140,00 грн. та по рядку 05.1.12 "сума внесків на соціальні заходи (сплата позивачем єдиного соціального внеску) в сумі 89546,0 грн. відсутні доходи у звітному періоді.

У відповідності до п.138.1. ст.138 Податкового Кодксу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, на підставі п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.8. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Відповідно до п.138.4. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Основним видом діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, інші види оптової торгівлі. Так, зазначена діяльність знаходить своє відображення в організації Позивачем ринку, що розташований в м. Харкові по вул. Героїв Праці, 15, шляхом здавання в оренду торговельного обладнання, нежитлових приміщень, надання послуг підприємцям, що здійснюють торгівлю на ринку.

Доходи від зазначеної вище діяльності позивач отримує в тому ж звітному періоді, в якому здійснюються прямі витрати на оплату праці, які й формують собівартість наданих послуг, виконаних робіт.

Декларація з податку на прибуток за 2011 рік, виписки про рух грошових коштів за розрахунковими рахунками свідчать про отримання позивачем доходів саме в тому звітному періоді, в якому виплачується заробітна плата та єдиний соціальний внесок.

Однак, відповідачем в акті перевірки №2591/22-106/34755154 від 20.11.2012 року викладено безпредметний та нічим непідтверджений висновок про те, що по витратам в сумі 335686,00 грн., а саме "прямі витрати на оплату праці" та "сума внесків на соціальні заходи" відсутні доходи у перевіряємому періоді.

Відповідач не зміг пояснити чим підтверджується висновок, викладений в акті перевірки, про відсутність доходів по витратам в сумі 335686,00 грн. у звітному періоді, відповідачем не надано жодного доказу такого висновку.

Більше того, в акті перевірки не вказано, та не зазначено представником відповідача у судовому засіданні яким чином визначена саме сума 335686,00 грн.

Згідно з п. 5.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В порушення п. 5.2. вказаного Порядку відповідачем зроблено не мотивований та не підтверджений висновок про порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України щодо дати визнання витрат.

Натомість, судом встановлено, що по витратам на оплату праці в сумі 246140,00 грн. та по рядку 05.1.12 "сума внесків на соціальні заходи" (сплата позивачем єдиного соціального внеску) в сумі 89546,00 грн. позивачем отримані доходи у звітному періоді, а тому вказані суми правомірно віднесені до складу витрат та відображено в декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2011 року.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86 КАС України); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості складених ним податкового повідомлення-рішення.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За зазначених обставин, суд, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0002452201 не відповідає зазначеним вище критеріям, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський"" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0002452201 від 03.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний центр "Новосалтівський" (код ЄДРПОУ 34755154, м. Харків, вул. Героїв Праці 15, 61144) судові витрати у розмірі 2294.00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 березня 2013 року.

Суддя Котеньов О.Г.