Постанова

від 25.02.2013 по справі 816/392/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/392/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Сировні Я.А.,

за участю:

представника позивача - Ляхова Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2013 року Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - позивач, Миргородська ОДПІ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "Ексбурсерівс") про накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах у межах суми боргу у розмірі 123023,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за ТОВ "Ексбурсервіс" рахується податковий борг. Вказував, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 у справі № 2а-5140/10/1670 адміністративний позов Миргородської ОДПІ до ТОВ "Ексбурсервіс" про стягнення податкового боргу задоволено, стягнуто ТОВ "Ексбурсервіс" податковий борг в сумі 123026,41 грн. У зв'язку із відсутністю зареєстрованого за відповідачем будь-якого рухомого та нерухомого майна для внесення в податкову заставу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач, керуючись підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на його рахунках.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи до суду не направляв.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" зареєстроване як юридична особа 25.09.2005 виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 33584542 та перебуває на обліку у Миргородській ОДПІ.

За даними Миргородської ОДПІ станом на момент подання даного адміністративного позову за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 123023,52 грн, який виник у зв'язку із наступним.

Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Ексбурсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт № 18/23-418/33584542 від 10.02.2009.

На підставі висновків акту, було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0000122301/0.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 у справі № 2а-45543/10/1670 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122301/0 задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 зазначену вище постанову скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" до Миргородської об`єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

На підставі даної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду позивач звернувся до суду про стягнення боргу по узгодженій сумі податкового боргу у розмірі 123036,14 грн.

Податковий борг, що стягнутий даною постановою суду, до місцевого бюджету Миргородської міської ради не перераховано.

З метою виявлення наявного у відповідача майна податковим органом направлялися запити, на які була отримана наступна інформація:

- відповідно листів ДКП "Миргородтехінвентаризація" від 29.11.2012 № 1928 зазначено, що за ТОВ "Ексбурсервіс" об'єктів нерухомого майна у даній установі не зареєстровано;

- відповідно листів Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 03.12.2012 № 1188 повідомлено, що за ТОВ "Ексбурсервіс" згідно даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" техніка не виявлена;

- відповідно листів Миргородського ВРЕР ДАІ, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області від 11.12.2012 № 36/2640 повідомлено, що згідно електронної бази даних "ДАІ-2000" на території обслуговування Миргородського ВРЕР за ТОВ "Ексбурсервіс" транспортні засоби не зареєстровані.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач має відкриті рахунки у фінансових установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на наступних розрахункових рахунках:

- № 260000350400 в АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249;

- № 26002300600099 в банк "Демарк", МФО 353575;

- № 26007003116061 в Київська філія ВАТ "ЄБРЗ", МФО 320779.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог Миргородської ОДПІ, суд виходить з наступного.

Підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у відповідача податкового боргу та направлення на його адресу першої та другої податкових вимог № 1/48 від 16.03.2009 та № 2/58 від 22.04.2009 відповідно, не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

При цьому, з огляду на вказаний вище лист-відповідь Миргородського ВРЕР ДАІ, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області, суд приходить до висновку, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів відсутності у ТОВ "Ексбурсервіс" станом на момент розгляду справи будь-якого рухомого майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, оскільки зі змісту вказаного листа слідує, що за ТОВ "Ексбурсервіс" транспортні засоби не зареєстровані лише на території обслуговування Миргородського ВРЕР. Крім того, суд зважає на те, що позивач не звертався до органів Держкомзему з приводу наявності реєстрації за відповідачем прав власності чи користування на земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Миргородської ОДПІ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексбурсервіс" про накладення арешту на кошти відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 01 березня 2013 року.

Суддя К.Ю. Гарник