Постанова

від 27.02.2013 по справі 809/461/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 809/461/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Кічури Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

до відповідача: ПП "Агроін-ІФ"

про стягнення заборгованості в сумі 4927,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Агроін-ІФ" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4927,98 грн.

Позовна заява мотивована тим, що на момент звернення до суду у відповідача обліковується податкова заборгованість, що виникла у зв'язку із нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій за неподання звітності з податку на прибуток в загальній сумі 4927,98 грн., відповідно до податкових повідомлень-рішень №0007571501/0 від 26.03.2010 року, №0006131501/0 від 20.05.2011 року, №0016621501 від 27.09.2011 року та №35276370 від 19.03.2012 року. Враховуючи, що відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, позивач просить стягнути заборгованість в судовому порядку.

Представник позивача вимоги, викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином, проте поштове відправлення повернулося на адресу суду із зазначенням причини невручення (а.с.25).

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених підстав, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.11.2012 року, юридична особа - Приватне підприємство "Агроін-ІФ" зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.07.2007 року (а. с.5-6). Згідно із ст. 15 Податкового кодексу України відповідач є платником податків та зборів.

В довідці про борг зазначено, що станом на 21.02.2013 р., за відповідачем рахується податкова заборгованість в загальному розмірі 4927,98 грн. (а.с.32). Заборгованість відображена також у виписці з облікової картки платника станом на 31.12.2012 року (а.с.33-35).

Судом встановлено, що у зв'язку із неподанням відповідачем податкової звітності з податку на прибуток, позивачем проведено чотири камеральні перевірки податкової звітності з податку на прибуток. Результати перевірок відображені в наступних актах.

Актом камеральної перевірки податкової звітності №5140/15-1/35276370 від 15.03.2010 року (а.с.14) виявлено порушення пункту пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-III від 21.12.2000р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин та п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, граничний строк подання якої 09.02.2010 року, та згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №2181-III) накладено штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності.

Так, на підставі вищевказаного акту, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0007571501/0 від 26.03.2010 року, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про врученні поштового відправлення (а.с.13) та не оскаржувалося.

З метою стягнення узгодженої суми податкового зобов'язання у відповідності до пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-III та у зв'язку з переплатою за попередні періоди, відповідачу надсилалися перша та друга податкові вимоги щодо сплати податкового боргу в сумі 167,98 грн., які доведені до відома відповідача у встановленому законом порядку та останнім не оскаржувалися.

В акті камеральної перевірки податкової звітності №3327/15-1/35276370 від 20.05.2011 року (а.с.16) встановлено порушення пункту пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону №2181-III, п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин та пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року та 2010 рік., тому відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України накладено штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності.

Відповідно до винесеного податкового повідомлення-рішення №0006131501/0 від 20.05.2011 року відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 680,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, але повернулось адресату із зазначенням причини невручення (а.с.15).

У відповідності до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вищевказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим та відповідачем не оскаржувалося.

Оскільки сума грошового зобов'язання після вручення податкових вимог за попередній період відповідачем не сплачена, а сума податкового боргу збільшилася, то у відповідності до абзацу 2 пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України додаткова податкова вимога на суму збільшеного податкового боргу не надсилалася.

За результатами наступної перевірки податкової звітності, актом №8178/15-1/35276370 від 27.09.2011 року (а.с.20) встановлено порушення пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 р. та 2 квартал 2011 року, тому згідно з абзацом 3, пункту 120.1 статті 120 ПК України накладено штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності в сумі 2040,00 грн.

Так, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №0016621501 від 27.09.2011 року, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2040,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, але повернулось адресату із зазначенням причини невручення (а.с.19). У відповідності до вимог абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається врученим, а визначені податкові зобов'язання узгодженими.

Актом камеральної перевірки податкової звітності №621/15-1/35276370 від 16.03.2012 року (а.с.18) встановлено порушення пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме неподання декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартали 2011 р. та 2-4 квартали 2011 року, тому згідно з абзацом 3, пункту 120.1 статті 120 ПК України накладено штрафні (фінансові) санкції за неподання звітності в сумі 2040,00 грн.

В зв'язку з виявленими порушеннями, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №35276370 від 19.03.2012 року, яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2040,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення направлялося відповідачу, але повернулось адресату із зазначенням причини невручення (а.с.17), відтак, у відповідності до абзацу 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається врученим та не оскаржувалося.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р., чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-III встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

У відповідності до пункту 6.1 статті 6 Закону №2181-III, у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 152.9 статті 152 ПК України визначено, що для податку на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, а тому подання декларації з даного виду податку відбувається щоквартально.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

На підставі актів камеральних перевірок встановлено, що відповідачем не подавалися декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 9 місяців 2010 року, 2010 рік, 1 квартал 2011 року, 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року та 2-4 квартали 2011 року.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III, встановлено що, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Враховуючи, що відповідачем не розпочато процедуру оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, а у встановлений законом строк, застосовані суми штрафів добровільно не сплачені, суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції, визначені в податкових повідомленнях - рішеннях №0007571501/0 від 26.03.2010 року, №0006131501/0 від 20.05.2011 року, №0016621501 від 27.09.2011 року та №35276370 від 19.03.2012 року підлягають до стягнення.

Таким чином, судом встановлено систематичне порушення відповідачем норм Податкового кодексу України в частині обліку податку на прибуток підприємств, а саме: не подання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 4927,98 грн.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний, зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що на момент судового розгляду даної справи суду не надано підтвердження сплати відповідачем податкового боргу в розмірі 4927,98 грн., вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Приватне підприємство "Агроін-ІФ" (ідентифікаційний код 35276370), а також за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству "Агроін-ІФ" (ідентифікаційний код 35276370) в дохід бюджету податковий борг в сумі 4927 (Чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень) 98 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 04.03.2013 року.