Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-13202/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 р.Справа № 2а-13202/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-13202/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.10.2012 року № 0008532305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Алгоритм" з податку на додану вартість на суму 2732828, 75 грн., в тому числі 2186263, 00 грн. за основним платежем та 546565, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він не згоден із висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 26.06.2012 р. № 2188/2305/31060274 про порушення ним п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2012 р. на загальну суму 2186333 грн. Оскільки такі висновки мотивовані виключно на підставі висновків Ковельської ОДПІ, викладених в акті перевірки ТОВ «Профілакторій»№ 256/22-36102271 від 28.05.2012 року.

Як вказує позивач, на підставі акту перевірки від 26.06.2012 р. № 2188/2305/31060274 ДПІ у Дзержинському районі було складено податкове повідомлення-рішення № 0006112305 від 23.07.2012 року, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279499, 50 грн., яке за результатами адміністративного оскарження було скасовано частково вищестоящим органом державної податкової служби та в силу статті 60 Податкового кодексу України є відкликаним з дня отримання ТОВ «Алгоритм» податкового повідомлення -рішення від 10.10.2012 року № 0008532305.

Вважає правомірним віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною йому ТОВ «Профілакторій»за операцією з реалізації нерухомого майна останнього, іпотекодержателем та продавцем якого виступив позивач ТОВ «Алгоритм»через невиконання ТОВ «Профілакторій»зобов'язань по сплаті позивачу за договором купівлі-продажу цінних паперів № 11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року. А тому вважає неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закону України "Про оренду землі", положень ст.ст. 14, 198, 200 Податкового кодексу України, Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого Рішенням державної комісії з цінних паперів, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Алгоритм»", є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 18.07.2000 року та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 15506502 станом на 29.12.2012 р. (а.с. 136-165) та є платником ПДВ, що також підтверджується копією свідоцтва № 28306074 від 25.09.2002 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 148).

18.06.2012 року відповідачем було проведено перевірку позивача за результатами якої було складено акт від 26.06.2012 р. № 2188/2305/31060274 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" (код ЄДРПОУ 31060274) по взаємовідносинам з ТОВ «Профілакторій», код 36102271 за січень 2012 року», в якому міститься висновок про порушення ним п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2012 р. на загальну суму 2186333 грн. (а.с. 16-34).

На підставі акту перевірки від 26.06.2012 р. № 2188/2305/31060274 ДПІ у Дзержинському районі було складено податкове повідомлення-рішення № 0006112305 від 23.07.2012 року, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3279499, 50 грн. та рішенням Державної податкової служби в Харківській області про результати розгляду скарги від 03.10.2012 р. № 4946/10/10.2-17 було скасовано а частині збільшення грошового зобов'язання на суму основного платежу 70, 00 грн. та на суму штрафних санкцій в розмірі 564600, 75 грн., що не заперечується відповідачем.

15.10.2012 року ТОВ «Алгоритм»було отримано податкове повідомлення -рішення від 10.10.2012 року № 0008532305 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Алгоритм" з податку на додану вартість на суму 2732828, 75 грн., в тому числі 2186263, 00 грн. за основним платежем та 546565, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) із розрахунком штрафних санкцій (а.с. 14, 15).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не встановлено проведення ТОВ "Алгоритм" збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, а отже факт порушення правил формування податкового кредиту не мав місця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Профілакторій»(покупець) та ТОВ «Інновіда -Україна»(продавець) був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1, згідно якого продавець передає у власність покупця іменні інвестиційні сертифікати на загальну суму 13115000, 00 грн., а останній зобов'язується їх прийняти та оплатити (а.с. 125=126).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.06.2012 року по справі № 5023/2523/12 за позовом ТОВ «Профілакторій»до ТОВ «Інновіда-Україна»про визнання недійсним договору (суддя Аріт К.В.), яке набрало законної сили, в позові відмовлено в повному обсязі. Цим рішенням Господарським судом Харківської області було встановлено, що не вбачається в діях посадових осіб ТОВ «Профілакторій»та ТОВ «Інновіда-Україна»по укладанню та виконанню договору купівлі-продажу цінних паперів №11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року умислу на вчинення правочину з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір був укладений з додержанням вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Зміст договору купівлі-продажу цінних паперів №11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року не суперечить положенням Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, в обумовлений цим договором правочин був спрямований на реальне настання передбачених ним правових наслідків. Таким чином, договір купівлі-продажу цінних паперів №11-Б-325/Д-1 від 22.06.2011 року не суперечить вимогам ст. ст. 203,215, 228 Цивільного кодексу України (а.с. 152-157).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини.

Між ТОВ «Профілакторій» та ТОВ «Інновіда -Україна»в забезпечення виконання ТОВ «Профілакторій»обов'язків по Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1 був укладений Договір іпотеки від 01.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О., реєстровий №798 , предметом якої є розташовані на земельній ділянці за адресою :Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирівська, 143, будівля профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м., трансформаторна підстанція Б-1, площею 40,7 кв.м., сарай з овочесховищем В-1, площею 177,3 кв.м. та убиральня Г-1, площею 2,8 кв.м. (далі - Договір іпотеки)(а.с. 82-85).

В забезпечення виконання ТОВ «Профілакторій» обов'язків по Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1 та на виконання Договору про надання послуги по наданню поруки від № У-А-Пр-001/08-11 від 17.08.2011 р., укладеного між ТОВ «Профілакторій та ТОВ «Алгоритм» (а.с. 69-70), між ТОВ «Алгоритм» як поручителем та ТОВ «Інновіда-Україна»(кредитор) був укладений договір поруки від 17.08.2011 року № ПР-ИУ-А-П-001/07-11 (а.с. 67-68).

У січні 2012 року ТОВ «Алгоритм» виконало за боржника - ТОВ «Профілакторій» умови Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1, а саме: сплачено грошові кошти у розмірі 13115000, 00 грн. на користь ТОВ «Інновіда-Україна», що підтверджується платіжними дорученнями № СО111L142J від 11.01.2012 року на суму 7105000, 00 грн., без ПДВ; № С0111L193W від 11.01.2012 року на суму 3618240.00 грн. без ПДВ; № С0111L1А6Z від 11.01.2012 року на суму 2363170.16 грн. без ПДВ; № 339 від 13.01.2012 року на суму 28589.84 грн., без ПДВ (а.с. 88-91).

Відповідно до п.3 ч.1 статті 512 Цивільного кодексу України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Таким чином, з дати виконання нашим підприємством обов'язків ТОВ «Профілакторій» за договором купівлі-продажу цінних паперів від 22.06.2011 року за №11-Б-325/Д-1 до позивача перейшли всі права кредитора щодо обов'язку боржника за основним договором, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Відповідно до частини першої статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

18 січня 2012 року був укладений договір про внесення змін до договору іпотеки від 01.09.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., реєстровий № 26, був підписаний також іпотекодавцем - ТОВ «Профілакторій», згідно якого сторони домовилися, зокрема, передати новому кредитору - ТОВ «Алгоритм» усі права та обов'язки первісного кредитора як іпотекодержателя за договором іпотеки (а.с. 78-81).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Профілакторій» двічі був повідомлений про порушення умов основного договору, спочатку Первісним кредитором - ТОВ «Інновіда-Україна», листом №29/0911 від 29 вересня 2011 року (а.с. 145), листом ТОВ «Алгоритм»№19/01 від 19.01.2012 року (а.с. 144).

На лист ТОВ «Алгоритм»№19/01 від 19.01.2012 року було одержано відповідь за № 25/1 від 25.01.2012 р., згідно якої ТОВ «Профілакторій» повідомляє про те, що не має можливості перерахувати в адресу ТОВ «Алгоритм»грошові кошти у розмірі 13115000,00 грн. в строк до 20.02.2012 року у зв'язку з тим, що перебуває у важкому фінансовому становищі; не заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб передбачений законодавством України та Договором іпотеки від 01.09.2012 року та відмовляється від переважного права придбання предмета іпотеки у разі його продажу Іпотекодержателем від власного ім'я (а.с. 149).

Станом на 29.01.2012 р. заборгованість ТОВ «Профілакторій» перед позивачем погашена не була, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а саме аналізом субконто по контрагенту ТОВ «Профілакторій»по рахунку 3772 (а.с. 146).

30 січня 2012 року по акту приймання-передачі іпотекодавець ТОВ «Профілакторій», передав предмет іпотеки, а саме: будівлю профілакторію А-3, площею 3097,0 кв.м., трансформаторну підстанцію Б-1 площею 40,7 кв.м., сарай з овочесховищем В-1, площею 177, 3 кв.м., убиральню Г-1, площею 2,8 кв. м. ТОВ «Алгоритм»для продажу від імені ТОВ «Алгоритм»(а.с. 65).Зазначені об'єкти нерухомого майна були оприбутковані ТОВ «Алгоритм» на забалансовому рахунку 024, що підтверджується карткою рахунку 024 за січень 2012 року (а.с. 143).

Право на продаж іпотекодержателем предмету іпотеки від свого імені передбачено статтями 36, 38 Закону України «Про іпотеку»та є одним з способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя міститься у пункті 13 Договору іпотеки від 01.09.2011 року.

Згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.01.2012 року нерухомого майна згідно Договору іпотеки від 01.09.2011 року на поставку нерухомого майна для продажу ТОВ «Профілакторій»виписано в адресу ТОВ «Алгоритм»податкову накладну від 30.01.2012 р. за №4 на загальну суму 13118000, 00 грн. (а.с. 87), яка включена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 46-47), а сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту січня 2012 року та відображена у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

В подальшому отримане на реалізацію нерухоме майно було реалізоване позивачем товариству з обмеженою відповідальністю «Декуріон», що підтверджується копіями договору купівлі-продажу від 30.01.2012 року (а.с. 71-75), витягу з Державного реєстру правочинів (а.с. 76-77), акту приймання-передачі нерухомого майна до договору купівлі-продажу від 30.01.2012 р. (а.с. 66).

Згідно п.п. 14.1.15. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.

Відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування (п.п. 14.1.31. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.191. статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно п.п «а»п. 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Враховуючи, те, що ТОВ «Алгоритм» не здійснювалося набуття права власності на предмет іпотеки, оподаткування даної операції податком на додану вартість здійснено за правилами п. 189.4 статті 189 ПКУ, згідно з абзацом 2 якої встановлено, що дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу, тобто по першій з подій. В даному випадку першою подією стало постачання предмета іпотеки іпотекодержателю для продажу його від імені іпотекодержателя третій особі, яке відбулося 30.01.2012 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилань апелянта на порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України та зазначає з цього приводу наступне.

належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів відзначає, що дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для визнання податкового кредиту непідтвердженим, оскільки доказами порушення правил формування податкового кредиту є матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані актів перевірок.

На момент вчинення господарських операцій ТОВ «Профілакторій»зареєстровано юридичною особою та перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відповідною довідкою № 15506734, станом на 29.12.2012 року (а.с. 137-142).

Факт реєстрації контрагента позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 100148808 від 03.11.2008 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 147), а також той факт, що підприємство ТОВ «Профілакторій»на момент складання на адресу позивача податкової накладної було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що вимоги стосовно скасування податкового повідомлення - рішення від 10.10.2012 року № 0008532305 як такого, що винесене з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013 року по справі № 2а-13202/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2013р. по справі № 2а-13202/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.