Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2а/1270/9383/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравцова Н.В.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року справа №2а/1270/9383/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Козакова Т.М., за участю представника позивача Кузьміна С.Г., представника відповідача Старицької Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремо" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. у справі № 2а/1270/9383/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремо" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 листопада 2012 року № 0002032310 та № 0002042310,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08 листопада 2012 року № 0002032310 та № 0002042310.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем проведено позапланову виїзну переврку ТОВ «Ремо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 р. по 30.06.2012 р. За результатми перевірки складено акт № 1679/22/37287688 від 25.10.2012 р. На підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 листопада 2012 року № 0002032310 та № 0002042310 якими позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку па додану вартість та з податку на прибуток підприємств.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними.

Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08 листопада 2012 року № 0002032310 та № 0002042310 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. у справі № 2а/1270/9383/2012 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0002032310 від 08 листопада 2012 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 2 939,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби № 0002042310 від 08 листопада 2012 року в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 2 351,27 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1.00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах сторони просять скасувати постанову суду першої інстанції, в обґрунтування апеляційної скарги позивач виклав аналогічну позицію позовній заяві, а відповідач вказує на нечемність укладених угод, сторони вказують, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а відповідач відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п. 75.1 ст. 75. п.п. 78.2. 78.4 ст. 78. п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ремо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.09.2010 р. по 30.06.2012 р. За результатами вказаної перевірки складено акт № 1679/22/37287688 від 25.10.2012 р.

Висновками акту перевірки встановлено порушення:

- п. 198.2. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 80650 грн., у т.ч.: за січень 2011 року на суму 2345 грн., за квітень 2011 року на суму 627 грн., за вересень 2011 року на суму 77678 грн.;

- п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2. п. 138.4 ст. 138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 104157 грн., у т.ч.: за 1 квартал 2011 року на суму 2932 грн., за II квартал 2011 року на суму 27651 грн., за III квартал 2011 року на суму 66758 грн., за IV квартал 2011 року на суму 6816 грн.;

- п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164. п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176, з урахуванням п. 164.5 ст. 164. п.п. 167.1 ст. 167. п.п. «а» п.п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4154.29 грн. у червні 2011 року;

- п.п. 168.1.2. п.п. 168.1.5. п. 168.1 ст.168. п.п. «є» п. 176.1. з урахуванням п. 54.2 ст. 54, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. ТОВ «Ремо» перерахувало до бюджету податок на доходи фізичних осіб несвоєчасно та не у повному обсязі. Станом на 30.06.12 існує заборгованість по ПДФО на виплачену заробітну плату у сумі 28117.40 грн., у тому числі по періодам: 2012 р.: частково за січень - 3305.1 7 грн., лютий - 5146.68 грн., березень-4483,29 грн., квітень - 5051,9 грн., травень - 5215.21 грн.. червень - 4915,15 грн.;

- п. 46.1 ст. 46 та п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, підприємством за І-ІУ квартали 2011 року подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку;

- ст. 15, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата на ТОВ «Ремо» виплачувалася несвоєчасно та не у повному обсязі. Станом на 30.06.12 р. на підприємстві значиться заборгованість із виплати заробітної плати у сумі 162448.4 грн., а саме за січень 2012 року - 18557.04 грн., за лютий 2012 року - 30606.59 грн., за березень 2012 року -25508.64 грн., квітень 2012 року 29049.38 грн., травень 2012 року - 30327.0 грн., червень 2012 року - 28399,75 грн. На дату підписання акта заборгованість із заробітної плати погашена.

- На підставі акту перевірки відповідачем 08 листопада 2012 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002032310, яким позивачу нараховане суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 104157.00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн. та № 0002042310, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 80650,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19419.50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснені господарські операції з ТОВ «Компанія Квік Дан». ТОВ «Стармак», ТОВ «Аметист» у січні, квітні та вересні 2011 року та сформовано за відповідні періоди податковий кредит (додаток № 5 до декларацій з ПДВ).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Стармак», ТОВ «Аметист», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

14.12.2010 між позивачем (споживач) та ТОВ «Стармак» укладено договір № 802 на поставку природного газу (а.с. 98-100).

Згідно п. 2.3 договору постачальник реалізує природний газ на умовах даного договору в об'ємах та кількості, зазначених в реєстрі споживання, який є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано:

- рахунок П-7025М1-1 від 31.01.2011 р., П-7025М4-1 від 30.04.2011 р. (а.с. 103, 109); податкову накладну № 15 від 25.01.2011. № 16 від 29.04.2011 р. (а.с. 105. 106, 111); акт на об'єм спожитого природного газу за січень, квітень 2011 року, який затверджено Свердловським міжрайонним управлінням по експлуатації газового господарства (а.с. 104, 110)

Як зазначено у акті перевірки, природний газ використовувався для опалення приміщення ТОВ «Ремо», на час перевірки заборгованість за спожитий природний газ відсутня.

Із акту перевірки від 25.10.2012 р. встановлюється, що підставою для не підтвердження позивачем сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Стармак» у січні, квітні 2011 року став акт перевірки № 120/23/33846188 від 22.03.2011 р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Стармак» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року» та лист УПК ДПС у Луганській області від 16.10.2012 р., яким повідомлено про анулювання ліцензії ТОВ «Стармак» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом з 13.09.2012 р. (а.с. 13-16).

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді зменшення податкового кредиту за відповідний період у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Посилання податковою органу на акт перевірки контрагента позивача є безпідставним, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів. Актом перевірки № 120/23/33846188 від 22.03.2011 р. «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Стармак» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року» взагалі не надано оцінку документам бухгалтерського обліку вказаного підприємства та не досліджувалися такі документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Ремо».

А тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що посилання відповідача на постанову НКРЕ від 13.09.2012 р. про анулювання ліцензії ТОВ «Стармак» на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом 13.09.2012 р., є безпідставним, оскільки на момент господарських взаємовідносин з ТОВ «Ремо» та ТОВ «Стармак» останній мав відповідну ліцензію, відповідачем безпідставно, зменшено ТОВ «Ремо» податкове зобов'язання з ПДВ за січень, квітень 2011 року та зроблено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у січні 2011 року на суму 2345. 00 грн. та квітні 2011 року на суму 627 грн.

01.06.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія Квік Дан» (постачальник) 01.06.2011 р. укладено договір поставки №1/06-КД. за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с. 72-74).

Згідно п. 2.1 договору товар передається покупцю на умовах поставки - ЕХW - склад продавця (в редакції ІНКОТЕРМС - 2000).

П. 2.2 договору, перевозка товару зі складу продавця на склад покупця здійснюється автотранспортом покупця або іншим автотранспортом, нанятим покупцем (самовивіз).

Згідно п. 2.4 договору якість поставленого товару повинна відповідати показникам, передбачених у специфікаціях, доданих до договору та підтверджується сертифікатами (посвідченням якості) підприемством-виробником продукції (ЦОФ. шахтою та інш.). На виконання умов зазначеного договору позивачем надано:

- рахунки-фактури № 14 від 01.06.2011 р. № 80 від 13.09.2011 р. де постачальником зазначено ТОВ «Компанія Квік Дан», найменування товару - вугілля марки А(0-13) мм, А (6-13) мм, АШ (0-6) мм (а.с. 80. 85):

накладні № 14 від 21.06.2011 р. № 80 від 13.09.2011 р, де постачальником зазначено ТОВ «Компанія Квік Дан». найменування товару - вугілля марки А(0-1 3) мм. А (6-13) мм, АШ (0-6) мм (а.с. 81. 86);

податкові накладні № 547 від 21.06.2011 р., № 840 від 01.09.2011 р., № 843 від 07.09.2011 р. (а.с. 77-79):

акти приймання-передачі відвантаженої вугільної продукції № 14 від 21.06.2011, № 80 від 13.09.2011 р. (а.с. 82.87).

При цьому рахунки-фактури № 14 від 01.06.2011 р. № 80 від 13.09.2011 р. накладні № 14 від 21.06.2011 р., № 80 від 13.09.2011 р. податкові накладні № 547 від 21.06.2011 р., № 840 від 01.09.2011 р., № 843 від 07.09.2011 р. та акти приймання-передачі відвантаженої вугільної продукції № 14 від 21.06.2011. № 80 від 13.09.2011 р. не можуть бути належними доказами виконання вищезазначеного договору, укладеного позивачем з ТОВ «Компанія Квік Дан» та підтверджувати фактичну поставку вугільної продукції з огляду на наступне.

Згідно п. 3.2 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів згідно виставленого рахунку на умовах 100% попередньої оплати.

Рахунок-фактурав комерційній практиці є документ, що надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, їх кількість і ціну, по якій вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага і т. д.), інформацію про відправника і одержувача. Рахунок-фактура є основним документом, згідно з яким оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, та не є формою цивільно-правового договору.

Згідно наданих позивачем платіжних документів відсутній факт на підтвердження перерахування грошових коштів за рахунком - фактури № 14 від 01.06.2011 р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем банківські виписки не є належними доказами сплати ТОВ «РЕМО» грошових коштів за рахунком № 14 від 01.06.2011 р., рахунок фактури № 80 від 13.09.2011 р, не є належним доказом, оскільки умовами договору передбачено, що рахунок фактури повинен бути пред'явлений для попередньої оплати, тобто, перед відвантажуванням товару. Згідно податкових накладних від 01.07.2011 р. та 07.09.2011 р. товар постачався після пред'явлення рахунку фактури, що суперечить умовам договору.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оплата за отриманий товар у вересні 2011 році проведена на підставі рахунку № 52 від 29.08.2011 р. що в свою чергу свідчить про відсутність перерахування грошових коштів за рахунком № 80 від 13.09.2011 р.

З акту приймання-передачі № 14 від 21.06.2011 р. (а.с. 82), вбачається, що акт складений на отримання товару від ТОВ «Компанія Квік Дан». який поставлявся на умовах самовивозу - 02.06.2011 р., 03.06.2011 р., 09.06.2011 р., 13.06.2011 р., 21.06.2011 р. у кількості та якості, визначених у рахунку фактурі № 14 від 01.06.2011 р. та накладної від 21.06.2011 р. Але згідно наданої податкової накладної № 547 від 21.06.2011 р. поставка товару відбувалася - 13.06.2011 та 21.06.2011 р. Також з акті приймання-передачі товару № 14 від 21.06.2011 р. вбачається, що матеріальні цінності прийняті та оприбутковані 21.06.2011 р..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, акт прийому-передачі товару містить у собі суперечливі відомості щодо оприбуткування матеріальних цінностей, які вказані у податковій накладній від 21.06.2011 р.

У накладній № 14 від 21.06.2011 р. вказано, що підставою для отримання товару є довіреність. Але номеру довіреності, її дати видачі та даних особи, яка є уповноваженою на отримання товару не зазначено. Згідно вказаної накладної не можливо встановити особу, яка є уповноважено від імені ТОВ «Ремо» на отримання товару. Доказі того, чи була видана така довіреність на отримання товару та чи була зареєстрована у журналі видачі довіреностей, позивачем надано не було.

Таким чином, акт приймання передачі від 21.06.2011 не може бути належним доказом.

Такі саме порушення встановлені судом і у накладній № 80 від 13.09.2011 р. та акті прийому-передачі № 80 від 13.09.2011 р.

Надана товарно-транспортна накладна від 21.06.201 1 (а.с. 84) не може бути врахована як належний доказ поставки вугільної продукції у червні 2011 року з наступних підстав.

ТТН і путні листи є основними документами на перевезення вантажів, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.()7 р. № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на дорозі їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи (абз. 28 розділу 1 Правил перевезення вантажів). Як випливає з змісту ст. 48 Закону про автотранспорт, ТТН необхідно оформляти навіть при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН - це один з документів, які завжди мають бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

При оформленні ТТН необхідно дотримуватися загальних вимог відносно змісту первинних документів. Такі вимоги містяться в п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 (далі Положення № 88) та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996. Так. первинний документ обов'язково повинен містити наступні реквізити: назва підприємства, від імені якого складається документ: назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст та об'єм господарській операції і її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні); посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Форма товарно-транспортної накладної Т-1 на двох сторінках: на першій (товарній) зазначаються стосунки вантажовідправників і вантажоодержувачів, а також списання ТМЦ у вантажовідправників і оприбутковування ТМЦ у вантажоодержувачів. На другій сторінці бланка товарно-транспортної накладної зазначаються стосунки автотранспортної організації із замовниками-вантажовідправниками, облік транспортної роботи і розрахунки за надання послуг з вантажоперевезення. Всі реквізити мають бути обов'язково заповнені.

З товарно-транспортної накладної № 21 від 21.06.2011 р. вбачається, що Вантажоодержувачем є ТОВ НПК «Аметист» (для ТОВ «Ремо») яка не є стороною у договірних відносинах. Також не заповнені реквізити щодо марки вугілля, цін, суми, які документи слідують з навантаженням, виду пакування, кількості місць, способу визначення маси, код навантаження, клас вантажу, маса брутто, які не дають можливості визначити кількісні характеристики вантажу. Також відсутні підписи водія-експедитора, який відповідальний за прийняття вантажу та його доставки на пункт розвантаження. Не зазначено реквізити вантажоодержувача та особи, яка прийнала товар.

У ТТН вказана кількість перевезеної продукції - 69, 740 т.. у той час, як у податковій накладній, накладній та акту приймання-передачі зазначена загальна кількість поставленої вугільної продукції - 185. 62 тони.

Згідно технічної характеристики середня вантажопідємність МАЗ складає 15 тон. Згідно акту прийому-передачі товару від 21.06.2011 р. та ТТН одночасно відвантажувалось вугілля більше ніж 15 тон. що в свою чергу унеможливлює одночасне перевезення вантажу однією машиною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надана представником позивача товарно-транспортна накладна № 21/06-05 від 21.06.2011 не може бути належним доказом підтвердження перевезення від ТОВ «Компанія Квік Дан» на адресу ТОВ «Ремо» вугільної продукції згідно податкової накладної від 21.06.2011 р.

Також у товарно-транспортній накладній зазначено пункт навантаження м. Сведловськ. п. Володарського та пункт розвантаження - м. Свердловськ, завод «Інтерсплав», що не відповідає юридичній адресі ані постачальника, ані продавця.

Посилання представника позивача на те, що можливо товар поставлявся не на склад ТОВ «Ремо», а на склад контрагента, якому позивач перепродавав поставлену від ТОВ «Компанія Квік Дан» вугільну продукцію є незмістовним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до етапі 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені па розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.2 договору від 01.06.2011 перевозка товару зі складу продавця на склад покупця здійснюється автотранспортом покупця або іншим автотранспортом, нанятим покупцем (самовивіз). Доказів того, що місце розташування складу ТОВ «Ремо» є м. Свердловськ. завод «Інтерсплав» позивачем не надано. Також не передбачено і умовами договору, що вугільна продукція буде поставлятися не безпосередньо на склад ТОВ «Рємо», а на склад іншого підприємства.

Як вбачається із ТТН позивач здійснював доставку товару від ТОВ «Компанія Квік Дан» не власним автотранспортом, а за допомогою експедиторських послуг автоперевізника - ПП «Авангард Свердловськ», з яким укладено договір транспортних послуг № 18Р від 20.06.2011 р. Таким чином, позивач мав взаємовідносини з ПП «Авангард-Свердловськ», на виконання яких повинні бути складані відповідні документи бухгалтерського обліку. Але крім зазначеною договору, позивачем не надано бухгалтерських документів, які б також підтверджували, що ПП «Авангард-Свердловськ» дійсно надані позивачу транспортні послуги по перевезенню вугільної продукції з ТОВ «Компанія Квік Дан».

Надані товарно-транспортні накладні від 08 вересня 2011 року та 09 вересня 2011 року (а.с. 91. 92) також не можуть бути врахована як належний доказ поставки вугільної продукції у вересні 2011 року з наступних підстав.

Крім вищезазначених порушень, які встановлені під час дослідження ТТН від 21.06.2011 р., судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно технічної характеристики середня вантажопідємність КАМАЗА складає 10 тон. Згідно акту прийому-передачі товару від 13.09.2011 р. та ТТН одночасно відвантажувалось вугілля більше ніж 10 тон, що в свою черг унеможливлює одночасне перевезення вантажу однією машиною.

Також, позивач у вересні 2011 році здійснював доставку товару від ТОВ «Компані Квік Дан» не власним автотранспортом, а за допомогою експедиторських послу автоперевізника - ФОП ОСОБА_6

Відносини транспортної експедиції на загальному рівні врегульовано ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України. Спеціальним нормативним актом у цій сфері є Закон Україп від 1 липня 2004 р. № 1955-ІУ "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відносини галузі транспортно-експедиторської діяльності також регулюються законами України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР "Про транспорт", від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", від 20 жовтня 1999 р. № 1172-Х1У "Про транзит вантажів", транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них. Поняття договору транспортного експедирування згідно зі ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Це визначення дублюється у ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України. Предметом договору транспортного експедирування є виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Тобто, за відповідним договором надаються транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування (ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач мав взаємовідносини з автоперевізником, з яким повинен був укласти відповідний договір та скласти документи бухгалтерського обліку. Але позивачем не надано доказів, які би підтверджували фактичне надання ФОП ОСОБА_6 транспортних послуг ТОВ «Ремо» по перевезенню вугільної продукції з ТОВ «Компанія Квік Дан» у вересні 2011 року. Наявні сертифікати якості не можуть бути прийняті в якості належних доказів щодо виконання п. 2.4 Договору, відповідно з яким якість товару повинна підтверджуватися сертифікатом (посвідченням якості) підприємства - виробника продукції (ЦОФ, шахтою та інше), з наступних підстав.

Сертифікат - це документ, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в Україні (ДСТУ, ГОСТ. ТУ и т.п.). Сертифікат відповідності -показник якості, перед усім для споживача.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію» піл час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.

При огляді наданих сертифікатів якості вугілля, судом встановлено, що вказані у них дати відбору проб, вага партій, вид вугілля не співпадають з показниками, визначеними у спеціфікаціях до договору, податкових накладаних, накладних та рахунках -фактури, а тому надані сертифікати не є належними доказами виконання п. 2.4 Договору, а також не можуть підтверджувати постачання товару від ТОВ «Компанія Квік Дан» на адресу ТОВ «Ремо». Крім того, у сертифікаті якості на вид вугілля А(0-6) вказано замовника ТОВ «Реммонтаж-автоматика», який не є стороною у даних господарських відносинах, що в свою чергу підтверджує той факт, що при постачанні вугілля від ТОВ «Компанія Квік Дан» на адресу ТОЕЗ «Ремо» взагалі відсутні сертифікати якості товару.

Вказані вище обставини свідчать про те. що всі документи, які надані позивачем в підтвердження реального виконання укладених договорів, містять лише відомості щодо виду продукції або товару, його кількості та ціни. При цьому зовсім не надані докази відносно дотримання умов укладених договорів щодо індивідуальних якісних характеристик, які б підтверджували придбання товару саме за наданим позивачем договором. Зазначені порушення призвели до визнання судом певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами по справі, про що зазначено вище за текстом.

Позивачем надано докази оприбутковування товарів та матеріалів, щодо придбання яких надані відповідні документи. Однак не надано належних доказів постачання цих товарів та матеріалів за вказаним договором постачання, в наявності підстави визнати недостовірними податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі первинних бухгалтерських документів, які не відображають реальних господарських операцій з вказаним постачальником. У зв'язку з чим, по вказаному договору відсутні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг: та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що вказує на відсутність при даних обставинах права позивача, як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Згідно розрахунку сум, донарахованих за результатами перевірки (а.с. 241) позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан» сформовано податковий кредит у вересні 2011 року на суму 77678.00 гри. Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено реальності постачання вугільної продукції від ТОВ «Компанія Квік Дай» на адресу ТОВ «Ремо», колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем правомірно нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 77678.00 гри. та штрафними санкціями -19418.50 грн. відповідно нарахованого основного платежу по ПДВ.

Щодо донарахування грошового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Стармак» у сумі за основним платежем - 2351.27 грн. та штрафними санкціями - 1 грн., то суд вважає, що податкове повідомлення - рішення в цій частині підлягає скасуванню з вищенаведених підстав, встановлених під час розгляду справи.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення рішення, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, суд виходив з наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, у зв'язку з тим. що підрозділом 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодекс) України передбачено, що розділ 111 цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом, питання щодо правомірності нарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 201 1 року слід вирішувати з урахуванням норм Закон) України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334) в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств, стали обставини, які були встановлені під час перевірки, а саме, безпідставність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Компанія Квік Дан» та ТОВ «Стармак» у відповідні періоди.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон № 334) в редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. За абзацом 3 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9. підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10. пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5. 138.10.6 пункту 138.10. пунктами 138.1 1. 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Згідно п. 138.3 статті 138 ПК України витрати. що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в яком\' визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 139.1.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів. інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Враховуючи те, що під чає розгляду справи відповідачем не доведено правомірність своїх дій, обгрунтованість висновків у акті перевірки щодо правомірності формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Стармак» у січня, квітні 2011 року, суд вважає, що відповідачем безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання по податку па прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 2939. 28 гри. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1.00 грн. (згідно розрахунку сум, донарахованих за результатами перевірки, а.с 241 )

Щодо правомірності нарахування ТОВ «Ремо» грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан» та ТОВ «Аметист», то суд вважає, що дані обставини повністю встановлені під час розгляду справи, підтверджені належними доказами по справі. Представником позивача не доведено та підтверджено доказами реальне здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан» щодо поставки вугільної продукції у червні та вересні 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган прийшов до обґрунтованого висновку, щодо відсутності у ТОВ «Ремо» (продавця) об'єктів оподаткування по господарським операціям з продажу вугільної продукції на адресу ТОВ «Аметист» (покупець) з огляду на те, що предметом договору на поставку вугільної продукції від 30.06.2011 р. № 30/06, укладеного між ТОВ «Ремо» та ТОВ «Аметист» (а.с. 95-97) є поставка вугілля АШ (0-6).

На виконання умов договору позивачем надано: податкову накладну № 31 від 30.06.2011 р. (а.с. 170): рахунок - фактури № РМ-0000139 від 30.06.2011 р. (а.с. 171).

Проте, судами першої та апеляційної інстанції, не було встановлено реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Ремо» та ТОВ «Компанія Квік Дан» щодо поставки вугільної продукції, зокрема вугілля АШ (0-6), тому відсутні підстави для підтвердження реальності поставки позивачем вугілля на адресу ТОВ «Аметист».

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутні підстави для декларування показників у рядку 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності» на суму 50 000 грн. у 2 кварталі 2011 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 100497 грн. по господарським взаємовідносинам між ТОВ «Ремо» та ТОВ «Компанія Квік Дан» (згідно розрахунку сум, донарахованих за результатами перевірки, а.с. 241).

Судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання спірних договорів з ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «Аметист», їх оплату та використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 2 939.28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00 грн., оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують, виконання спірних угод, в частині.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права, що обумовлює відмову в задоволенні вимог апеляційних скарг та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремо" та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. у справі № 2а/1270/9383/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2013 р. у справі № 2а/1270/9383/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 13.03.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов