Постанова

від 28.01.2009 по справі 10/696/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/696/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.01.09                                                                                       Справа №10/696/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Коробка Н.Д.  , Хуторной В.М.

при секретарі: Пересаді О.В.,

за участю представників:

позивача: Сосніна Л.І., довіреність від 18.11.2008р. № 3;

відповідача: Ярош О.М., довіреність від 15.12.2008р. № 20-498;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008р. у справі № 10/696/08

за позовом: Приватного підприємства “Беллона” ( 69015, м. Запоріжжя, вул. Академіка Весніна, 17-А)                   

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” ( 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 369656,60 грн.

Приватним підприємством “Беллона” було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 301596,48 грн. основного боргу за договором №20/2008/728 від 14.02.2008р., 31977,18 грн. штрафних санкцій (пені), 14981,49 грн. інфляційних втрат та 4119,84 грн. трьох відсотків річних (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 року у справі №10/696/08 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат” на користь Приватного підприємства “Беллона” 301596,46 грн. основного боргу, 31977,18 грн. штрафних санкцій (пені), 14981,49 грн. інфляційних втрат, 4119,84 грн. трьох відсотків річних та 3644,74 грн. судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що сума заборгованості підтверджена матеріалами справи. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також передбачені чинним законодавством штрафні санкції.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, відповідач, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 року по справі №10/696/08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що господарським судом при прийнятті оскарженого рішення не прийнято до уваги заперечень відповідача відносно недотримання позивачем визначених п.5.1 договору умов, а саме: ненадання повного пакету документів на поставлену продукцію. Вважає, що оскільки позивачем рахунки у відповідності до умов пунктів 4.3 та 5.1 відповідачу не надавались, обов'язок по оплаті поставленої продукції не настав, та, відповідно, не має підстав для стягнення штрафних санкцій. Вказує, що докази направлення позивачем рахунків на адресу відповідача відсутні. Також, не погоджується із висновком суду про стягнення з відповідача судових витрат в повному обсязі, при  частковому задоволення позовних вимог.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.12.2008 року у справі  № 10/696/08 апеляційний розгляд справи призначено на 28.01.2009 року.

Приватне підприємство “Беллона” у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Запорізької області  від 04.12.2008 року у справі  №10/696/08 без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. Вважає висновки господарського суду першої інстанції обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду законним. Посилається на те, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленої продукції є доведеним, відповідальність же за зазначене порушення передбачена умовами договору та чинним законодавством. Вважає, що погашення суми основного боргу на момент розгляду справи апеляційною інстанцією підтверджує наявність підстав у відповідача для сплати поставленої продукцію.

          Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №120 від 27.01.2009 року справу №10/696/08 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

В судовому засіданні 28.01.2009 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та  підтвердив сплату  суми основного боргу.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством “Беллона” м.Запоріжжя  було подано позов до господарського суду Запорізької області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” 301596,48 грн. основного боргу за договором №20/2008/728 від 14.02.2008р., 31977,18 грн. штрафних санкцій (пені), 14981,49 грн. інфляційних втрат та 4119,84 грн. трьох відсотків річних (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 року у справі              №10/696/08 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2008 року між Приватним підприємством “Беллона” (надалі – постачальник) та Відкритим акціонерним товариством “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (надалі – покупець) було укладено договір №20/2008/728, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготувати та поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість вказані у специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 4.3 визначено перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

Згідно із п.5.1 зазначеного договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 днів з моменту поставки та прийому продукції у відповідності з р.6 на підставі наданих документів, вказаних в п.4.3 договору. При відсутності вказаних документів строк розрахунків переноситься до моменту отримання повного пакету документів.

Специфікацією № 1 сторонами узгоджено найменування, кількість та ціни продукції, яка поставляється.

Додатковими угодами від 31.03.208р. та 07.07.2008р. введено в дію специфікації №2 та №3, відповідно.

Згідно з п.8.4 договору за прострочення оплати згідно п.5.1 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені..

На виконання умов договору постачальником в період з квітня по жовтень 2008 року здійснювалася поставка продукції на загальну суму 386818,98 грн., вартість якої була оплачена покупцем частково в сумі 69222,50 грн., що підтверджується виписками банку.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, поставка товару здійснювалася у відповідності із визначеними у договорі та додаткових угодах умовами.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконані, докази оплати товару в повній мірі відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п 5.1 договору.  

Згідно складеного ПП “Беллона” акту звірки взаєморозрахунків по договору №20/2008/728 від 14.02.2008р., заборгованість відповідача за товар, отриманий за умовами договору, станом на 18.11.2008р. складає 317596,48 грн.

В день подання позову, 18.11.2008р. відповідачем перераховано суму 16000,00 грн. в якості оплати за лакофарбні матеріали згідно рахунку  за №2/07/1 від 02.07.2008р., у зв'язку з чим позивачем виключено вказано суму із заявленої до стягнення суми основного боргу.   

Станом на 04.12.2008р. залишок заборгованості за поставлену продукцію складає 301596,48 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару не виконані, докази оплати в повному обсязі вартості поставленої продукції відсутні, що свідчить про порушення  відповідачем  умов  договору ( п.5.1).

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 301596,48 грн. доведена договором, видатковими накладними, рахунками-фактури, актами звірки взаємних розрахунків, іншими матеріалами справи.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 301.596,48 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 31977,18 грн. штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну сплату суми основного боргу, 14981,49 грн. інфляційних втрат та 4119,84 грн. трьох відсотків річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожний день прострочення від неоплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такого прострочення.

Враховуючи викладене, висновки господарського суду щодо правомірності нарахування на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є цілком вірними.

Здійснюючи розрахунок пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу за відповідними поставками, які підтверджуються видатковими накладними, довіреностями та рахунками-фактури, висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення пені, 3% відсотків річних та втрат від інфляції в межах заявлених позовних вимог сум є правомірними.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що господарським судом при вирішенні справи не враховано недотримання позивачем визначених п. 5.1 договору умов, а саме: ненадання повного пакету документів на поставлену продукцію, з наданням яких пов'язано виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті товару, спростовуються матеріалами справи.

Так, сторонами по договору пунктом 4.3 договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до позовної заяви в обґрунтування заявленої до стягнення суми на кожну поставку надані документи: видаткова накладна, довіреність на отримання матеріальних цінностей, рахунок-фактура та податкова накладна. Отримання сертифікатів якості на отриманий товар відповідачем не заперечується.

Надання позивачем рахунків відповідачу підтверджується також виписками банку, в яких в якості підстави перерахування ВАТ “Запоріжсталь” на розрахунковий рахунок позивача зазначено рахунки за №№16/04/1 від 16.04.2008р., 7/05/2 від 07.05.2008р., 4/06/1 від 04.06.2008р., 2/07/1 від 02.07.2008р.

Колегія суддів також приймає до уваги, що відповідачем до моменту розгляду справи у господарському суді ніяких зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось, про що свідчить листування між сторонами.

В листах від 22.05.2008р., 23.06.2008р., 18.07.2008р., адресованих позивачу, ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” здійснює замовлення продукції на поставку, зазначає перелік необхідних документів та вказує, що без вказаних документів вантах не буде прийнятий на складі.  Також, листом від 07.07.2008р. відповідачем було запропоновану позивачу розглянути можливість повернення отриманої продукції у зв'язку з відсутність використання.

Крім того, як встановлено у судовому засіданні, відповідачем на момент розгляду апеляційної скарги сума основного боргу сплачена, що також є підтвердженням наявності у відповідача підстав для сплати вартості поставленої продукції.

Слід зазначити, що погашення суми основного боргу не може вплинути на висновки суду при апеляційному перегляді рішення господарського суду першої інстанції, оскільки на момент прийняття рішення сума основного боргу сплачена не була, а може бути враховано  на стадії виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового стягнення з відповідача судових витрат в повному обсязі у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог колегією суддів відхиляються як безпідставні. З урахуванням уточнення позовних вимог (зменшенням суми стягнення у зв'язку з частковим погашенням боргу) позовні вимоги задоволені господарським судом в повному обсязі.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 3526,74 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

            Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2008 року у справі №10/696/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Коробка Н.Д.  Хуторной В.М.