Ухвала

від 06.03.2013 по справі 2а-9839/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9839/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К. С. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бумвест» (далі позивач або Товариство) до Державної податкової інспекції у Печерському у районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач або ДПІ) про визнання проиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бумвест» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання проиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001292307 від 21 лютого 2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та винести нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 лютого 2012 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бумвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Арктіка»за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року відповідачем складено Акт № 50/23-7/23702466 (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 54843 грн.

21 лютого 2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001292307, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54843 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13711 грн.

Позивачу, на підставі договору поставки з ТОВ «Арктіка» № 104 від 04 січня 2011 року (далі -Договір), поставлено відповідні товари (канцелярські товари, зокрема, офісний папір, блокноти, клей, маркери, папки, пенали, ручки, ножиці тощо) на загальну суму 329 060,15 грн. (в тому числі, ПДВ у розмірі 54 843 грн.), що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Товариство отримані товари оплатило повністю, в тому числі, сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 54 843 грн., що підтверджується виписками банку з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 54843 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаного Договору внаслідок складення ДПІ у Святошинському районі м. Києва акту № 575/23-50/30776731 від 09 грудня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арктіка»за серпень 2011 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, на підставі виписаних ТОВ «Арктіка» податкових накладних, було правомірним та повністю відповідало вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Бумвест» п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України, був необґрунтованим та таким, що не відповідав нормам чинного законодавства та дійсним обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання за Договором між позивачем та ТОВ «Арктіка» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками, товарно-транспортними видатковими та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: типовими договорами оренди, додатками до них, які підтверджують наявність у позивача необхідних умов для зберігання поставленого ТОВ «Арктіка»товару, а також наявність у позивача офісних приміщень для здійснення відповідної господарської діяльності; листом ТОВ «Бумвест» вих. № 41 від 14 вересня 2012 року з доданими до нього копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів підтверджувалась наявність у позивача необхідного транспорту для здійснення відповідної господарської діяльності, зокрема, для доставки вищевказаного товару від ТОВ «Арктіка»; листом ТОВ «Бумвест» вих. № 42 від 14 вересня 2012 року та формою № 1 ДФ за 3 квартал 2011 року, які підтверджують наявність у позивача необхідного персоналу для здійснення відповідної господарської діяльності; видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, які були складені під час реалізації позивачем поставленого ТОВ «Арктіка»товару, на користь третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інстанції, та вважає, що відповідачем при прийнятті висновків акту перевірки № 50/23-7/23702466 неправомірно використані результати акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 575/23-50/30776731 від 09 грудня 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Арктіка» за серпень 2011 року, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб; факти вчинення злочину, в тому числі, у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду; порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій; поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому, не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № К/9991/5398/12 від 26 вересня 2012 року); сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на момент підписання відповідних товарно-транспортних, видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Арктіка» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом спершої інстанції вірно встановлено, що Договір між позивачем та ТОВ «Арктіка» був реальним, тобто укладеним з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції, сума ПДВ у розмірі 54843,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арктіка». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Арктіка» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість, відповідно до чинного законодавства, тобто, мало право на складання податкових накладних та відносити зазначену суму до податкового кредиту.

Як підтверджується відповідною практикою Вищого адміністративного суду України (судові рішення по справам № К/9991/1617/11, № К-46073/09, № К/9991/72712/11) , несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку. Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів робить висновок, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Арктіка» податкових накладних, було правомірним та повністю відповідало вимогам чинного законодавства.

Встановивши фактичні обставини справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки наведені апелянтом докази не спростовують правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001292307 від 21 лютого 2012 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 186, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.