Рішення

від 05.03.2013 по справі 911/589/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2013 р. Справа № 911/589/13-г

за позовом приватного акціонерного товариства «Солді і Ко» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича фірма «Едем ЛТД» , м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області,

про стягнення 4977,02 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Галяс О.О. , уповноважена, довіреність від 01.12.2012р. № 102;

від відповідача: не з'явився ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - приватне акціонерне товариство «Солді і КО», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 13.02.2013р. №34 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича фірма «Едем ЛТД»,

м. Боярка Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 4977,02 грн. заборгованості за Договором поставки №571174/5211 від 01.03.2011р., з яких: 3780,82 грн. основної заборгованості, 3% річних в сумі 130,52 грн. 7,56 грн. інфляційних збитків, пеню в сумі 680,04 грн. та 10% штрафу в сумі 378,08 грн., а також покласти на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов Договору поставки №571174/5211 від 01.03.2011р., поставив відповідачу товар (металеві вироби) згідно видаткової накладної від 22.11.2011р. №068698 на загальну суму 3780,82 грн. грн., проте відповідач свої господарські зобов'язання за зазначеним договором не виконав та грошові кошти за отриманий товар не сплатив, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3780,82 грн. Також, як стверджує позивач, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення 3% річних в сумі 378,08 грн., збитки, завдані інфляцією в сумі 7,56 грн., 680,04 грн. пені та штраф в розмірі 10% на суму 378,08 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2013р. порушено провадження у справі, присвоєно справі №911/589/13-г та призначено справу до розгляду.

В судове засідання 05.03.2013р. з'явився представник позивача, подав витребувані судом документи, в тому числі докази направлення відповідачу копії позову на належну адресу, та в усних поясненнях просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судове засідання 05.03.2013р. не з'явився та вимоги ухвали господарського суду від 23.01.2013р. не виконав.

Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 23.02.2013р., відповідно був завчасно належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов приватного акціонерного товариства «Солді і КО», м. Київ (далі по тексту - ПрАТ «Солді»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича фірма «Едем ЛТД», м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ТВФ «Едем»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 01.03.2011р. між ПрАТ «Солді» (постачальник) та ТОВ «ТВФ «Едем» (покупець) Договір поставки №571174/5211 (далі по тексту - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до умов Договору:

- Товар передається партіями згідно заявок покупця. Кількість та ціна товару, асортимент, сортамент, номенклатура визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.1. Договору);

- Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару або за попередньою оплатою згідно виставлених рахунків (п. 4.4. Договору);

- Спосіб оплати - безготівковий переказ, форма розрахунків - платіжне доручення (п. 4.5. Договору);

- Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної (п. 6.7. Договору);

- За порушення строку оплати покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару (п. 9.2. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2011р. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. Договору);

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою ст. 173 та пунктом 2 частини першої ст. 175 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх господарських зобов'язань, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3780,82 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною від 22.11.2011р. №-68698 та відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 22.11.2011р. 103-т, виписаною та засвідченою печаткою відповідача (належним чином засвідчені копії накладної та довіреності наявні в матеріалах справи).

Згідно частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Відповідно до пункту 4.4 Договору Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару. Таким чином строк оплати отриманого товару становить 06.12.2011р.

Позивач твердить, що відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару не виконав та грошові кошти у встановлений Договором строк, а саме до 06.12.2011р. позивачу не сплатив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доводів позивача не спростував. Суд ухвалою від 20.02.2013р. (копію якої відповідач отримав 23.02.2013р.) в порядку ст. 65 ГПК України зобов'язував відповідача подати документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за спірною видатковою накладною від 22.11.2011р. № 068698. Відповідач в судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не подав, обставин, які б перешкодили відповідачу виконати вимоги суду та з'явитись в судове засідання, відповідач не зазначив.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем - ТОВ «ТВФ «Едем» своїх зобов'язань за договором поставки від 01.03.2011р. № 571174/5211, який полягає у несплаті грошових коштів за отриманий за видатковою накладною від 22.11.2011р. № 068698 товар в сумі 3780,82 грн. в строк, визначений пунктом 4.4 Договору, а саме до 06.12.2011р.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3780,82 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 9.2 Договору, в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, що в сумі складає 680,04 грн.

Відповідно до частини першої ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Відповідно до частини шостої ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2010р. встановлений на рівні 7,75%, постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ з 23.03.2012р. встановлений на рівні 7,50%.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф 10% від суми несплаченого боргу в розмірі 378,08 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. За таких обставин законом не заборонено передбачити в договорі інші види забезпечення виконання зобов'язання, і нарахування пені не звільняє порушника зобов'язання від застосування інших передбачених договором санкцій, в даному випадку штрафу.

Відповідно до частини 2 ст. 231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. Чинне законодавство не обмежує право учасників господарських відносин встановлювати одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 27.04.2012р. у справі № 3-24гс12).

Згідно положень пункту 9.2 Договору а порушення строку оплати понад три дні з покупця додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару. Отже, оскільки за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 3780,82 грн., то відповідно штраф в розмірі 10% від суми заборгованості становить 378,08 грн. За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 378,08 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 130,52 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 7,56 грн.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати вартості поставленого товару, встановлені пунктом 4.4 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену пунктом 9.2 Договору, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ст. 625 Цивільного кодексу України;

- визначений постановою правління НБУ від 09.08.2010р. №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,75% та визначений постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки НБУ на рівні 7,5%,

та виходячи з наступного розрахунку, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобов'язання відповідача, належні строки його виконання, передбачені законом та Договором, встановлену ставку НБУ та положення частини 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано:

ПідставаСтрок оплатиФактично сплаченоОсновний боргПеріод простро-ченняШтраф, 10%, грн.Пеня, грн. (ч.6 ст. 232 ГКУ)Інфля-ційні, грн. 3% річних, грн. Видаткова накладна № 068698 від 22.11.2011 на суму 3780,82 грн. 06.12.11 --- 3780,82 07.12.11 - 13.02.2013 (за заявлений позивачем період) 378,08 292,79 (за шість місяців) 11,34 144,50 судом встановлено, що з відповідача належать до стягнення пеня в сумі 292,79 грн., 3% річних в сумі 144,50 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 11,34 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 130,52 грн. річних та 7,56 грн. інфляційних втрат і заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 680,04 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 292,79 грн., оскільки в розрахунку пені позивач не врахував положення частини 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов приватного акціонерного товариства «Солді і КО» частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича фірма «Едем ЛТД»» на користь позивача заборгованості в розмірі 4589,77 грн., з яких 3780,82 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 130,52 грн., пеня в сумі 292,79 грн., штраф в розмірі 378,08 грн. та 7,56 грн. інфляційних втрат. У зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати суд, відповідно до ст. 49 ЦК України, покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6, ч. 1 ст. 11, ст. 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, частини 1, 2 ст. 549, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, ч. 1 ст. 193, ст. 230, частини 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. ст. 22, 33, 34, 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Солді і КО» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-виробнича фірма «Едем ЛТД»» (08154, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, провулок Сумський, буд. 8, кв. 1, код ЄДРПОУ 23242668)

на користь приватного акціонерного товариства «Солді і КО» (04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981)

3780,82 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят гривень вісімдесят дві копійки) основного боргу,

292,79 грн. (двісті дев'яносто дві гривні сімдесят дев'ять копійок) пені,

130,52 грн. (сто тридцять гривень п'ятдесят дві копійки) 3% річних,

7,56 грн. (сім гривень п'ятдесят шість копійок) інфляційних втрат,

378,08 грн. (триста сімдесят вісім гривень вісім копійок) штрафу,

1 586,64 грн. (одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість гривень шістдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 15.03.2013р.