Рішення

від 12.03.2013 по справі 911/679/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. справа № 911/679/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», м. Київ

до Виробничо-комерційного підприємства «Ківгор», Київська обл., смт. Баришівка

про визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача: Баляба О.В. (довіреність Д-01/02 від 15.02.2013р.)

від відповідача: Кіченко Р.В. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.02.2013р. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі-ПАТ «НВП «Більшовик»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Виробничо-комерційного підприємства «Ківгор» (ВКП «Ківгор»/відповідач) про визнання договору відповідального зберігання №1 від 18.05.2012р. недійсним.

У відповідності до наданого суду відзиву, відповідач позов визнав у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013р. порушено провадження у справі №911/679/13-г та призначено справу до розгляду на 12.03.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.05.2012р. між ПАТ «НВП «Більшовик» в особі виконуючого обов'язки голови правління - генерального директора Решетова В.К., який діє на підставі Статуту (далі-поклажодавець) та ВКП «Ківгор» в особі комерційного директора Левченка С.М., який діє на підставі довіреності від 20.03.2012р. (далі-зберігач) укладено договір відповідального зберігання №1 (далі-Договір), відповідно до якого зберігач зобов'язався протягом року з моменту підписання акту приймання-передачі на відповідальне зберігання надавати поклажодавцеві послуги по зберіганню майна, що зазначено у додатку №1 до Договору.

На виконання умов Договору, 18.05.2012р. сторонами підписано акт приймання-передачі на відповідальне зберігання.

Водночас, посилаючись на те, що на момент підписання Договору у Левченка С.М. були відсутні повноваження на укладення від імені ВКП «Ківгор» договорів відповідального зберігання, позивач просить суд визнати Договір недійсним з підстав ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 215 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

У відповідності до статей 92, 244 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті

органу юридичної особи.

Так, судом встановлено, що спірний Договір від імені ВКП «Ківгор» було підписано комерційним директором Левченком С.М., який діє на підставі довіреності від 20.03.2012р.

Натомість, зі змісту зазначеної довіреності слідує, що ВКП «Ківгор» в особі директора Кіченко Р.В. цією довіреність уповноважує Левченка С.М. укладати від імені Підприємства договори купівлі-продажу, договори оренди та додаткові угоди (додатки) до них, підписувати накладні, акти прийому-передачі, а також інші документи, що необхідні для виконання цієї довіреності. Інформації щодо надання Левченку С.М. права укладати від імені ВКП «Ківгор» договору відповідального зберігання зазначена довіреність не містить, що свідчить про безпідставність посилання у Договору на таку довіреність.

Крім того, статтею 241 ЦК України унормовано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Натомість, доказів, що підтверджують факт наступного схвалення ВКП «Ківгор» спірного договору, укладеного від його імені Левченком С.М. суду не надано.

До того ж, факт невчинення ВКП «Ківгор» дій щодо наступного схвалення Договору у розумінні ст. 241 ЦК України, визнається також і обома сторонами.

Відтак, виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи той факт, що на момент підписання договору відповідального зберігання №1 від 18.05.2012р. Левченко С.М. не мав повноважень щодо укладання від імені ВКП «Ківгор» договорів відповідального зберігання, у той час як доказів наступного схвалення ВКП «Ківгор» спірного договору суду не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання Договору недійсним з підстав ст. 203, 215 ЦК України є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 92, 202, 203, 215, 241, 244 Цивільного кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір відповідального зберігання №1, укладений 18.05.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (ідентифікаційний код 14308569) та Виробничо-комерційним підприємством «Ківгор» (ідентифікаційний код 30505557).

3. Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства «Ківгор» (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 36, кв. 45, ідентифікаційний код 30505557) на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (03680, м. Київ, пр. Перемоги, 49/2, ідентифікаційний код 14308569) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 14.03.2013р.

Суддя В.А. Ярема