Рішення

від 12.03.2013 по справі 917/72/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 Справа № 917/72/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопродукт", вул. Вузька, 19, м. Полтава, 36022

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакорт", вул. Короленка, 2, м. Кобеляки, Кобеляцький р-н, Полтавська обл., 39200

про стягнення 15 087,74 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Ставнійчук Ольга Олександрівна, довіреність б/н від 05.02.13 р., паспорт КО-645003, виданий Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 09 лютого 2006 року;

від відповідача: не з'явились.

Суть спору: Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопродукт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакорт" 15 087,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 04.09.2012 р. між сторонами договору поставки № 69, з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 15,00 грн. збитків від інфляції та 72,74 грн. 3 % річних.

Представник позивача наполягає на позовних вимогах за мотивами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимоги суду не виконав, про причини цього суд не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

04.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопродукт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лакорт" (покупець) було укладено Договір поставки № 69 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар (борошно пшеничне вищого сорту, борошно пшеничне першого сорту, борошно пшеничне другого сорту), а останній зобов'язувався прийняти цей товар та провести його оплату (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна вартість окремої партії товару визначаються видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору);

- поставка окремої партії товару здійснюється EXW (пункт - ДП "Полтавський КХП" Державного агентства України) у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається після передачі такого товару уповноваженому за довіреністю представнику покупця. Приймання товару якості та кількості відбувається шляхом підписання представником покупця, уповноваженого довіреністю, видаткової накладної. Приймання товару за кількістю та якістю проводиться згідно порядку визначеного Інструкціями П-6 та П-7 (п. 3.1-3.3 Договору);

- загальна вартість Договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих покупцем в період терміну дії даного Договору (п. 4.1 Договору);

- розрахунки за кожну поставлену партію товару проводяться у національній валюті України протягом 10 календарних днів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.2 Договору);

- даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 р.. У випадку, якщо в термін за 30-ть днів до закінчення строку дії даного Договору будь-яка сторона не повідомить іншу сторону про свій намір розірвати даний Договір, він вважається пролонгованим на наступний рік (п. 8.1 та п. 8.3 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 15 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої видаткової накладної від 02.11.2012 р. № РН-0000699 (а.с. 13). Крім того, факт отримання товару відповідачем підтверджується також наявною у матеріалах справи копією належним чином оформленої довіреності (типової форми № М-2) № 15 від 02.11.2012 р. на отримання його представником (Твердохлібом О.К.) від позивача товароматеріальних цінностей (а.с. 14).

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не здійснив оплату за отриманий товар.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань по Договору поставки щодо проведення оплати за отриманий товар позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 38 від 17.12.2012 р. з вимогою терміново оплатити вартість отриманого товару у розмірі 15 000,00 грн. Вищезазначена претензія була отримана 19.12.2012 р. представником відповідача (Дробітько). Дані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (вищезазначеної претензії) та копією чеку "Укрпошти".

За даними позивача, станом на 15.01.2013 року він не отримав від відповідача відповідь на вищезазначену претензію. На момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складає 15 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15 087,74 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 04.09.2012 р. між сторонами договору поставки № 69, з яких 15 000,00 грн. основного боргу, 15,00 грн. збитків від інфляції та 72,74 грн. 3 % річних.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 15 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань за період з 13.11.2012 р. по 10.01.2013 р., суд приходить до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню з огляду на неврахування позивачем кількості днів у 2012 році, який був високосний, а саме : три проценти річних від простроченої суми у розмірі 71,35 грн. за період з 13.11.2012 р. по 10.01.2013 р. та інфляційні нарахування у розмірі 15,00 грн. за період з 13.11.2012 р. по 10.01.2013 р. (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку штрафних санкцій "ІПС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 000,00 грн. основного боргу, 71,35 грн. трьох процентів річних та 15,00 грн. інфляційних нарахувань, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1,39 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та враховуючи

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакорт" (вул. Короленка, 2, м. Кобеляки, Кобеляцький р-н, Полтавська обл., 39200), ідентифікаційний код 33812845 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський хлібопродукт" (вул. Вузька, 19, м. Полтава, 36022), ідентифікаційний код 37959119 - 15 000,00 грн. основного боргу, 71,35 грн. три проценти річних, 15,00 грн. інфляційних нарахувань та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.