Постанова

від 27.02.2013 по справі 804/1239/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 804/1239/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Нафтатранссервіс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 04.01.2013, -

ВСТАНОВИВ :

22 січня 2013 року приватне підприємство «Нафтатранссервіс» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 04.01.2013.

В обґрунтування позову зазначено, що документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Нафтатранссервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113) за період травень 2011року проведено посадовими особами Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з порушенням вимог чинного законодавства, висновки за результатами перевірки є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкове повідомлення - рішення № 0000022301 від 04.01.2013 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надав заперечення на адмніністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню, в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, приватне підприємство «Нафтатранссервіс» зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 22.06.1999 та перебуває на обліку Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

На підставі Наказу Криворізької центральної МДПІ № 1205 від 29.11.2012року, повідомлення від 29.11.2012 року №14597/220/30442560 керуючись п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - Кодекс), на виконання вимог гі.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п. 78.1.1, 78.1.4, п.78.1 ст.78, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну перевірку ПП «Нафтатранссервіс» (код ЄДРПОУ 30442560) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113) за травень 2011р.

За результатами перевірки складено Акт № 4832/220/30442560 від 13.12.2012, в якому зафіксовано наявність наступних порушень:

1. в ході проведення перевірки ПП «Нафтатранссервіс» не встановлено факту надання послуг по перевезенню від продавщ до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, актів приймання-передачі на відповідальне зберігання, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів;

2. фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укроіл» та ПП «Нафтатранссервіс» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Укроіл». Фінансово-господарські взаємовідносини між вищевказаними контрагентами є фіктивними пуавочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими пуавочинами, доктрина «Ділова мета» (business purpose) cт.234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ);

3. в ході перевірки не підтверджено наявність транспортування та зберігання нафтопродуктів ПП «Нафтатранссервіс», код ЄДРПОУ 30442560 за травень 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Укроіл» та підприємствами постачальниками і підприемствами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 cт.215, ч.5 cт.203 Цивільного кодексу України є «нікчемними», і в силу ст.21б Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов 'язані з їх нікчемністю;

4. неможливо встановити факт реального здійснення операцій між ПП «Нафтатранссервіс» та ТОВ «Укроіл», у зв'язку з відсутністю копій маршрутних листів на отримання та перевезення нафтопродуктів, актів приймання-передачі товару, актів приймання-передачі на відповідальне зберігання нафтопродуктів, документів, що засвідчують зберігання товарів.

Не погодившись з висновками у Акті перевірки 24.12.2012 позивач подав до податкового органу заперечення на Акт перевірки.

У відповіді від 29.12.2012 №16387/10/220 «Про розгляд заперечень на акт перевірки» податковий орган зазначив, що висновки викладені в акті № 4832/220/30442560 від 13.12.2012 є обгрунтованими.

04.01.2013 Криворізькою центральною МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022301, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 284298,00 грн. (за основним платежем - 189532,00 грн., за штрафними санкціями - 94766,00грн.).

Що стосується проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Нафтатранссервіс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113) за період травень 2011 року судом встановлено наступне.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Для відпрацювання податкової звітності за травень 2011 року, а саме - податкової декларації з ПДВ за вказаний період, Центральною МДПІ у м. Кривому Розі на адресу ПП «Нафтатранссервіс» було направлено: лист від 15.07.11 №15184/10/152 щодо надання документів з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Укроіл» код ЄДРПОУ 36706113 за травень 2011р., щодо надання інформації та її документального підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово- господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113) за травень 2011р.

На вищезазначений лист ПП «Нафтатранссервіс» надано документи з питань взаємовідносин з ТОВ «Укроіл» за травень 2011 року, але не в повному обсязі, про що зазначено відповідачем в запереченні на адміністративний позов.

Позивачем підтверджено, що письмовий запит Податкового органу від 15.07.2011 №15184/10/152 про надання інформації та документів для проведення зустрічної звірки, дійсно ним отримано в липні 2011 року, на який у встановлені законом строки надано відповідь разом із документальним підтвердженням.

На підставі вищевказаних документів Відповідачем проведено зустрічну звірку ПП «Нафтатранссервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Укроіл» за травень 2011 року, яка оформлена Довідкою від 15.08.2011р. №101/235/30442560.

Відтак запит Податкового органу від 15.07.2011р. №15184/10/152 про надання документів по взаємовідносинам Позивача з ТОВ «Укроіл» стосується іншої перевірки проведеної Податковим органом, а саме зустрічної звірки ПП «Нафтатранссервіс».

Таким чином, зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI щодо підстав проведення оскаржуваної перевірки.

Згідно п.78.4, 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У відповідності до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до акту перевірки повідомлення та копія наказу Криворізької центральної МДПІ №1205 від 29.11.2012 року про початок проведення та терміни перевірки надіслано на адресу ПП «Нафтатранссервіс» рекомендованим листом із повідомленням про вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.11.2012.

Зазначені обставини не оскаржуються позивачем та ним підтверджені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що 01.07.2010 між ПП «Нафтатранссервіс» та ТОВ «Укроіл» укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГПО-01/07/10-58.

Предметом зазначеного договору є обов'язок постачальника (ТОВ «Укроіл») передати покупцю (ПП «Нафтатранссервіс») нафтопродукти в погоджені сторонами строки, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити зазначений товар.

Відповідно до вимог договору, поставка товару за вибором сторін повинна була відбуватись відповідно до одного з наступних базисів поставки:

СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем, поставка транспортом і за рахунок Постачальника.

EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаний постачальником, вивіз товару транспортом (та за рахунок) Покупця.

(терміни базисів поставки підлягають застосуванню у відповідності до міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс 2000»).

11.05.2011 Позивач здійснив попередню оплату вартості нафтопродуктів які будуть отримані ним в майбутньому від ТОВ «Укроіл» (100% передплата), що підтверджується платіжним дорученням від 11.05.2011.

На виконання умов договору та враховуючи наявність передплати за поставку нафтопродуктів, у травні 2011 року (12-го, 13-го та 16-го числа), ТОВ «Укроіл» трьома окремими партіями поставив (на умовах поставки EXW - резервуар нафтобази зберігання нафтопродуктів вказаний постачальником), а ПП «Нафтатранссервіс» прийняв нафтопродукти, а саме бензин автомобільний марки А-95 у загальній кількості 87150,00 кг., на загальну суму 1137192,00 гривень.

Факт приймання-передачі нафтопродуктів від продавця покупцю, у відповідності до вимог договору, оформлено видатковими накладними, а саме:

№РН-0000581 від 12.05.2011р.;

№РН-0000593 від 13.05.2011р.;

№РН-0000611 від 16.05.2011р.

На виконання умов базису поставки - EXW, транспортування нафтопродуктів придбаних за договором поставки здійснено власними силами Позивача, з використанням власного автотранспорту (автомобіль марки: «Сканія», д.н. АЕ 7649 ВВ), з пункту навантаження вказаного постачальником, що підтверджується належними чином оформленими товарно-транспортними документами, а саме:

товарно-транспортна накладна № 1259 від 12.05.2011р.;

товарно-транспортна накладна №1278 від 13.05.2011р.;

товарно-транспортна накладна №1318 від 16.05.2011р.

Оскільки, відповідно до умов поставки сторонами був застосований базис поставки EXW - резервуар нафтобази зберігання нафтопродуктів вказаний постачальником - ТОВ «Укроіл», поставка та фактична передача товару, за вказівкою ТОВ «Укроіл», відбувались за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Грузова, 10, за місцезнаходженням нафтобази товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір». Відповідно до товарно-транспортної документації оформленої ТОВ «Вибір», як вантажовідправника товару, останній відпускав нафтопродукти на ім'я ПП «Нафтатранссервіс» за вказівкою ТОВ «Укроіл», як зберігача вищевказаних товарів за відповідним договором зберігання укладеним між ТОВ «Вибір» та ТОВ «Укроіл». Вищевказане знаходить своє відображення та додатково підтверджується текстом описової частини Акту перевірки (сторінка 7 Акту перевірки).

З метою відображення операції поставки нафтопродуктів в податковому обліку сторін договору, ТОВ «Укроіл» видано ПП «Нафтатранссервіс» податкову накладну від 11.05.2011р. №43.

Відтак зобов'язання за договором поставки сторонами виконано в повному обсязі, ТОВ «Укроіл» здійснено поставку нафтопродуктів ПП «Нафтатранссервіс» в порядку та строки обумовлені договором, а ПП «Нафтатранссервіс» прийняло нафтопродукти у пункті навантаження вказаному постачальником та здійснено повну оплату їх вартості.

В подальшому ПП «Нафтатранссервіс» здійснило реалізацію отриманих від ТОВ «Укроіл» нафтопродуктів приватному підприємству «Ларго» (належним чином підтверджується видатковою накладною №РН-0001812 та довіреністю на отримання ТМЦ№032623 від 26.05.2011р.) та через власні автозаправочні станції (належними чином підтверджується товарно-транспортними накладними №439 від 16.05.201 1р., №437 від 14.05.2011р., №448 від 18.05.2011р., №442 від 17.05.2011р., №459 від19.05.2011р., №460 від 19.05.2011р., №463 від 20.05.2011р., №470 від 21.05.2011р., №473 від 23.05.2011р., №454 від 19.05.2011р., №485 від 26.05.2011р., №477 від 24.05.2011р., №481 від 25.05.2011р., №494 від 27.05.2011р., №490 від 26.05.2011р. та чеками реєстраторів розрахункових операцій (касові апарати) встановлених на автозаправочних станціях Позивача про оприбуткування нафтопродуктів).

Факт наявності та належності первинної документації (оформлення у відповідності до вимог чинного законодавства), яка є підтвердженням здійснення господарських операцій за договором поставки, відповідачем не спростований.

Виконання зазначених договорів підтверджено відповідними податковими накладними, оплата робіт та послуг здійснювалися відповідно до платіжних доручень, тобто підтверджено наявність усіх передбачених законом докуметів бухгалтерского обліку.

До суду позивачем надано всю первинну документацію підприємства стосовно оскаржуваних угод.

Дослідження судом первинних документів, що опосередковують господарські відносини ПП «Нафтотранссервіс» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів ДПІ жодних зауважень висловлено не було.

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Відповідачем в акті перевірки зроблений висновок про нікчемність правочину укладеного між ПП «Нафтатранссервіс» та ТОВ «Укроіл».

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскаржуваний акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ПП «Нафтатранссервіс» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Укладені між позивачем та ТОВ «Укроіл» правочин відповідає обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договору не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочинів є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочини, зазначені в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Нафтатранссервіс» на укладення договорів з контрагентом (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими в судових засіданнях.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано всю первинну документацію. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, зазначені платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання ПП «Нафтатранссервіс» товарів, зазначених у видаткових та податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірного правочину. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд зауважує, що відповідно до довідки Центральної МДПІ від 15.08.2011р. №101/235/30442560 про результати зустрічної звірки ПП «Нафтатранссервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Укроіл» та їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р., Центральною МДПІ проведено зустрічну звірку ПП «Нафтатранссервіс» з тих самих господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ «Укроіл» за травень 2011 року (були предметом позапланової перевірки Позивача проведеної в 2012р. за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення- рішення).

В результаті досліджених документів та даних податкової звітності Центральною МДПІ не встановлено наявності порушень вимог податкового законодавства та/або будь-якого іншого законодавства з боку позивача, натомість зроблено висновок: «Звіркою ПП «Нафтатранссервіс» встановлено відображення в податковому обліку операцій та розрахунків з ТОВ «Укроіл».

Більш того, за текстом Акту позапланової перевірки (сторінки 11-12) вбачається, що Броварською ОДПІ Київської області на підставі запиту Центральної МДПІ проведено зустрічну звірку ТОВ «Укроіл» по взаємовідносинам з ПП «Нафтатранссервіс» за травень 2011 року.

Проведеною Броварською ОДПІ звіркою встановлено, що на підтвердження факту поставки нафтопродуктів ТОВ «Укроіл» видано ПП «Нафтатранссервіс» податкову накладну №43 від 11.05.2011р. на загальну суму 1137192,00грн., сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, остання відображена у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за період - травень 2011р.

В результаті досліджених документів та даних податкової звітності Броварською ОДПІ зроблено висновок: «Згідно інформаційного ресурсу Броварської ОДПІ підтверджено реальність здійснення відносин ТОВ «Укроіл» із ПП «Нафтатранссервіс»».

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Укроіл» є нікчемним та суперечать інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов приватного підприємства «Нафтатранссервіс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 04.01.2013.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Нафтатранссервіс» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 04.01.2013 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року №0000022301, прийняте Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Нафтатранссервіс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 27.02.2013 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко