Постанова

від 22.02.2013 по справі 808/679/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2013 року (о 09 год. 10 хв.) Справа № 808/679/13-а  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суду складі:   головуючого судді Батрак І.В., за участю секретаря судового засідання Батечко М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фер» про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ВСТАНОВИВ: У січні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі – суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фер» (далі – ТОВ «Фер», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 422,88 грн. Вимоги позову обґрунтовує Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI) та зазначає, що у грудні 2011 року відповідачем нараховано єдиний внесок у сумі 422,88 грн., проте у рахунок погашення заборгованості сплата не проводилась. На адресу відповідача УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя направлялась вимога про сплату заборгованості від 07.09.2012 № Ю-818, проте вказана вимога повернулась на адресу позивача з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи несплату заборгованості у добровільному порядку, просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 422,88 грн. Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 21.02.2013 надав суду клопотання (вх. № 8028) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заперечення на адресу суду від відповідача не надходили. Згідно з ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються, зокрема, юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами. У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фер» (ідентифікаційний код 32518594) є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 22.05.2003, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI ТОВ «Фер» є страхувальником. Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звіт від 13.01.2012 про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за грудень 2011 року, відповідно до якого відповідачем самостійно визначена сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 422,88 грн. Судом встановлено, що позивачем було прийнято вимогу від 07.09.2012 № Ю-818 та вимогу від 05.10.2012 № Ю-818 про сплату заборгованості у розмірі 422,88 грн. Зазначені вимоги надіслані на адресу відповідача поштою, проте були повернуті позивачу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить відповідна відмітка на повідомленні про вручення поштового відправлення. Оскільки заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 422,88 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачена, УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулось до суду із позовною заявою про стягнення зазначеної суми заборгованості. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до п. 1 ч. 2. ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платник єдиного внеску зобов'язаний також подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 4 ч. 2. ст. 6 Закону № 2464-VI). За змістом ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VI). Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Судом встановлено, що відповідачем до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подано Звіт за грудень 2011 року, відповідно до якого відповідачем самостійно визначена сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 422,88 грн. За приписами ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. На виконання вищезазначених вимог позивачем направлялась на адресу відповідача вимога від 07.09.2012 № Ю-818 та вимога від 05.10.2012 № Ю-818 на суму 422,88 грн., проте вказані вимоги були повернуті позивачу з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Частиною 4 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено право платника на узгодження та оскарження вимоги про сплату недоїмки. Вимога про сплату недоїмки відповідачем не оскаржена, доказів протилежного відповідачем не надано. За змістом абз. 7 ч. 4 ст. 25 вищезазначеного Закону територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Як встановлено ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. На момент розгляду справи в суді заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 422,88 грн. відповідачем не погашена. Під час розгляду справи відповідач заперечень не надав, доводи позивача не спростував. Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках. Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фер» (ідентифікаційний код 32518594) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 422,88 грн. (чотириста двадцять дві гривні 88 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на р/р 37193101000804 в ГУ ДКС України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20508396. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                      І.В.Батрак