Постанова

від 25.02.2013 по справі 827/268/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2013 року Справа №827/268/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача - Овсянников Дмитро Володимирович, довіреність б/н від 10.02.2013,

відповідача - Рогів Надія Михайлівна, довіреність № 3/10-025 від 12.03.2012,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альтернатива" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000010220 від 04.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 35625,00 грн., з яких за основним платежем - 28500,00 грн., за штрафними санкціями - 7125,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зроблений висновок про заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість, оскільки позивачем при проведені перевірки надані всі необхідні належним чином оформлені документи, що підтверджують правомірність віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» сум по господарських операціях з Приватним підприємством «Севелітстрой» до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 31.01.2013 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою суду від 31.01.2013 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що згідно з нормами законодавчих актів, презумпції правомірності угоди, усі укладені між сторонами угоди є дійсними якщо їх недійсність прямо не передбачена законом (нікчемний правочин). В інших випадках питання недійсності правочину повинно розглядатися судом, про що приймається відповідне рішення. Оскільки укладені між позивачем та контрагентом договори не віднесені до категорії нікчемних правочинів, рішення суду про визнання угод недійсними відсутні, придбання товару та послуг оформлено належним чином первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, висновки податкового органу про нікчемність правочинів не підтверджуються матеріалами перевірки.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовом не погодився у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 18.12.2012 по 19.12.2012 на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 1258 від 18.12.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Севелітстрой» за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1686/10/22-212 від 19.12.2012, в якому зафіксовані порушення: частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» при придбанні товарів, послуг; підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 28500,00 грн., у тому числі у грудні 2010 року на суму 28000,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000010220 від 04.01.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 35625,00 грн., з яких за основним платежем - 28500,00 грн., за штрафними санкціями - 7125,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту з податку на додану вартість, у спірний період регулювались Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону).

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і незалежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту платника податків є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З урахуванням принципу персональної відповідальності, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході судового розгляду встановлено, що 02.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» та Приватним підприємством «Севелістрой» було укладено договір підряду № 11/817, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» (Замовник) доручає, а Приватне підприємство «Севелістрой» (Підрядник) приймає на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника. Замовник забезпечує Підрядника складськими приміщеннями, електроенергією та водопостачанням в обсягах, необхідних для виконання робіт. Підрядник здійснює роботи власними силами, механізмами, а також матеріалами, що надає Замовник, або власними за узгодженням з Замовником.

Загальна вартість робіт за даним договором складає орієнтовно 1200000,00 грн. та підлягає уточненню відповідно до актів виконаних робіт.

Строк закінчення робіт - 31.10.2011.

На виконання зазначеного договору Приватне підприємство «Севелітстрой» виконало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» у грудні 2010 року прийняло будівельно-монтажні роботи: улаштування ригелів цивільних будівель у металічній опалубці, бетонування перекриття в великощитовій опалубці на загальну суму 171000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28500,00 грн., що підтверджується актами прийому виконаних робіт за грудень 2010 року, а також рахунком-фактурою від 30.12.2010 на вказану суму.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством «Севелітстрой» було виписано, а позивачем пред'явлено під час проведення перевірки, податкову накладну № 2065 від 30.12.2010 на суму 171000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28500,00 грн.

Факт перерахування коштів у повному обсязі на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Альтернатива» підтверджується платіжними дорученнями № 201 від 30.12.2010 на суму 159000,00 грн., № 212 від 23.01.2011 на суму 12000,00 грн., а також карткою рахунку позивача за період з 01.12.2010 по 31.01.2011.

Оприбуткування позивачем вказаних робіт підтверджується актом прийому виконаних будівельних робіт від 30.12.2010, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року за договором підряду № UR202-2008 від 17.11.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ураніс».

Доводи Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби щодо нікчемності правочинів ґрунтуються на відомостях, отриманих від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, а саме: на інформації, що викладена в акті про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Севелітстрой» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 № 28/22/35096833 від 06.04.2012.

У даному акті зазначено, що проведеною зустрічною звіркою не підтверджено реальність здійснення Приватним підприємство «Севелітстрой» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Також зазначено, що відповідно до висновку Управління податкової міліції Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим встановлено, що допитаний ОСОБА_3 (керівник підприємства з 12.04.2010) пояснив, що підприємство фактично товар та послуги не поставляло, документи ним підписувались за грошову винагороду.

З такою позицією відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною 1 зазначеної статті є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Крім того, частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, відповідно до частини 2 статті 228 зазначеного Кодексу, є нікчемним.

Отже, нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові «Про судову практику розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009.

Як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача № 28/22/35096833 від 06.04.2012, Приватне підприємство «Севелітстрой» на момент здійснення господарських операцій з позивачем було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та на момент виникнення спірних правовідносин мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Одним з видів діяльності підприємства є будівництво будівель.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на відомості, що містяться в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо пояснень директора Приватного підприємства «Севелітсрой» ОСОБА_3, оскільки вони надані у рамках кримінальної справи, провадження за якою не закінчено, доказів існування обвинувального вироку стосовно цієї особи суду не надано. Податковим органом також не доведено, що волевиявлення цього учаснику правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: належні доказі, які підтверджують безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів (робіт, послуг) у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, протиправний характер укладених договорів, непов'язаність понесених витрат із господарською діяльністю позивача, факту узгодженості дій позивача з таким постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню виконавцем робіт від виконання податкових зобов'язань, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Отже, зазначене свідчить про фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом з відображенням у податковому обліку відповідних зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000010220 від 04.01.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Альтернатива» грошового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з Приватним підприємством «Севелітстрой» у розмірі 35625,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000010220 від 04.01.2013 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альтернатива" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 35625,00 грн.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Альтернатива" (99804, місто Севастополь, смт.Кача, вул.Першотравнева, 10, код ЄДРПОУ 36951522) витрати по сплаті судового збору у розмірі 356,25 грн. (триста п'ятдесят шість гривень двадцять п'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддяпідпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04 березня 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук