Постанова

від 07.03.2013 по справі 826/765/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2013 року № 826/765/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу

з позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби доТовариства з обмеженою відповідальністю «ССК» пронакладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС звернулась до суду з позовом до ТОВ «ССК» про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість з податку на додану вартість і з податку на прибуток на загальну суму 48 169,96 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена, майно, що підлягає внесенню у податкову заставу у відповідача відсутнє. Зазначені обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, платника податків, що знаходяться у банках.

В судовому засіданні представник позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Ухвали суду та судові повістки були направлені за адресою відповідача, наявною в матеріалах справи та отримані представником товариства 28.01.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Явку уповноваженого представника в судове засідання відповідач не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв.

Згідно частини 4 статті 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідача, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ССК» (код ЄДРПОУ 36391758) з 12.02.2009 року перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС та відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) несе обов'язок по сплаті належних сум податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Станом на час звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти, що находяться на розрахункових рахунках платника податків за останнім рахувалась заборгованість перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість згідно декларацій:

- №334944 від 20.01.2011р. за звітний грудень 2010 року з виправленням помилок за листопад 2010 року на суму 3 787,00 грн.;

- №16174 від 20.01.2012р. за звітний січень 2011 року з виправленням помилок за грудень 2010 року на суму 1 343,00 грн.;

- №66771 від 21.03.2011р. за лютий 2011 року на суму 1 246,00 грн.;

- №119156 від 19.04.2011р. за березень 2011 року на суму 1 520,00 грн.;

- №149291 від 24.05.2011р. за квітень 2011 року на суму 3 832,00 грн.;

- №162126 від 20.06.2011р. за травень 2011 року на суму 2 182,00 грн.;

- №140886 від 20.07.2011р. за червень 2011 року на суму 2 008,00 грн.;

- №225811 від 22.08.2011р. за липень 2011 року на суму 2 33,00 грн.;

- №233345 від 20.09.2011р. за звітний серпень 2011 року з виправленням помилок за липень 2011 року на суму 1 484,00 грн.;

- №252520 від 17.10.2011р. за вересень 2011 року на суму 1 588,00 грн.;

- №9012680193 від 19.12.2011р. за листопад 2011 року на суму 1 660,00 грн.;

- №9014055776 від 19.01.2012р. за грудень 2011 року на суму 1 910,00 грн.;

- №9006627872 від 19.02.2012р. за січень 2012 року на суму 2 924,00 грн.;

- №9013080112 від 20.03.2012р. за лютий 2012 року на суму 571,00 грн.;

- №9020677348 від 20.04.2012р. за березень 2012 року на суму 2 677,00 грн.;

- №9028059546 від 20.05.2012р. за квітень 2012 року на суму 764,00 грн.;

- №9035001521 від 20.06.2012р. за травень 2012 року на суму 1 728,00 грн.;

- №9042060949 від 19.07.2012р. за червень 2012 року на суму 2 281,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок №9042060951 від 19.07.2012р. за звітний червень 2012 року з виправленням помилок за травень 2012 року на суму 690,00 грн.;

- уточнюючий розрахунок №9050221423 від 18.08.2012р. за звітний липень 2012 року з виправленням помилок за червень 2012 року на суму 6 309,00 грн.;

- №9056931922 від 19.09.2012р. за серпень 2012 року на суму 3 084,00 грн.;

- №9063733078 від 17.10.2012 року на суму 3 311,00 грн.

Податкова заборгованість зі сплати податку на прибуток виникла у відповідача у зв'язку з несплатою зобов'язань, визначених платником самостійно у деклараціях: №267557 від 06.11.2010р. за ІІІ квартали 2010 року на суму 498,00 грн., №354905 від 06.02.2011р. за 2010 рік на суму 1 174,00 грн. та №9070316975 від 09.11.2012р. за ІІІ квартали 2012 року на суму 1 424,00 грн.

Крім того, на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибутку від 15.06.2011р. за №15-110/1204 контролюючим органом у податковому повідомлені-рішенні було визначено зобов'язання зі сплати штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 120,00 грн. (повернулось неврученням з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»). На момент розгляду справи у суду відсутні відомості щодо оскарження відповідачем вказаного податкового повідомлення-рішення або щодо його скасування у спосіб та відповідно до процедури, що регламентовані статтею 56 ПК України.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі м. Києва було направлено відповідачу податкову вимогу від 27.04.2011 року №349 на суму 4 412,30 грн. (повернулась неврученною з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»).

Доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу у повному обсязі до суду не надано.

Згідно положень статті 19-1 ПК України (в редакції Закону України від 05.07.2012 р. №5083-VI) до функцій органів державної податкової служби, зокрема, віднесено: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом (п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі (п.п.19-1.1.15 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України); організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку (п.п.19-1.1.19 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України).

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) визначається як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Наведені вище норми законодавства, яким регулюється підстави і порядок накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку, визначають обов'язкові обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення права податкового органу на звернення до суду із даними вимогами.

Так, на виконання покладених на нього функцій з огляду на положення п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України податковий орган уповноважений на звернення до суду із вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку за умови наявності у платника податків податкового боргу, узгодженого у встановленому законодавством порядку та відсутності у останнього майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Однією з підстав для припинення адміністративного арешту майна платника податків є погашенням податкового боргу платника податків (п.п.94.19.2 п.94.19 ст.94 ПК України).

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

На підтвердження факту відсутності у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, позивачем було надано копії запитів до Київського міського бюро технічної інвентаризації від 03.02.2012 року за №393/9/24-031 та до УДАІ МВС України в м. Києві від 27.09.2011р. №6064/9/24-031, від 03.01.2013 року за №4/0/1370-13/19-031 та від 15.06.2012р. №2345/9/19-031, на який отримано відповідь від 18.09.2012 року, яка зареєстрованих транспортних засобів. Відповідь на запит, що направлявся до Київського міського бюро технічної інвентаризації позивачем не надано.

При цьому, доказів, які б беззаперечно свідчили про відсутність станом на час звернення позивача до суду із даним позовом та на день постановлення судового рішення у платника податків майна, за рахунок якого такий борг може бути погашений та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу позивачем суду не надано, як і доказів на підтвердження вжиття всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук майна відповідача з метою погашення податкового боргу, а отже викладені у позові обставини визнаються судом не доведеними.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Крім того, слід зазначити, що накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку не може призвести до позитивного наслідку, як то забезпечення виконання платником податків його обов'язків без вжиття заходів, спрямованих на безпосереднє стягнення такого боргу у судовому порядку, зокрема, шляхом звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника. Доказів на підтвердження звернення до суду із відповідним позовом позивач також суду не надав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог, що дає суду підстави для відмови позивачу у задоволені його вимог про застосування виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків - накладення арешту на кошти та цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ССК» про накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банку.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська