Постанова

від 05.03.2013 по справі 809/454/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 809/454/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України

до ТзОВ «Віп-Партнер ІФ»

про стягнення податкового боргу в сумі 4080,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Партнер ІФ» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 4080,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «віп-Партнер ІФ» є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.16.1.4 Податкового кодексу України. У відповідача на момент звернення до суду наявний податковий борг по податку на прибуток підприємств в сумі 4080,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримує. Просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду. Судову повістку направлено відповідачу за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, однак ним не отримано з незалежних від суду причин.

У відповідності до ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований як юридична особа та взятий на облік у Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби України та є платником податку на прибуток підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на момент подання адміністративного позову в суд обліковується заборгованість по податку на прибуток підприємств, що виникла в результаті несплати штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим органом податковим повідомленням-рішенням за №0002391501 від 27.02.2011 року на сум 4080,00 грн., застосованих за неподання податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, за ІІ - ІІІ квартали 2011 року, за ІІ - IV квартали 2011 року (а.с.9).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Партнер ІФ» за звітні податкові періоди I квартал 2011 року, II-IV квартали 2011 року, за результатами якої складено акт № 2059/15-1/36116787 від 24.02.2012 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п. 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, а саме не подання платником податку (несвоєчасно подано) декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, за ІІ - ІІІ квартали 2011 року, за ІІ - IV квартали 2011 року (а.с.8).

На підставі вказаного акту позивачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0002391501 від 27.02.2012 року, згідно якого відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на прибуток підприємств в розмірі 4080,00 грн. (а.с.9).

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано та отримано уповноваженою особою відповідача 29.02.2012 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9).

Відповідачу податковим органом також, направлено податкову вимогу форми «Ю» № 737 від 13.03.2012 року на суму 4080, 00 грн. Дана вимога отримана уповноваженою особою відповідача 26.03.2012 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.10).

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно пункту 49.18 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно пункту 152.9 статті 152 Податкового кодексу України для цілей розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу, є календарний квартал.

Відповідно пункту 33.3 статті 33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, грошове зобов'язання відповідача з сплати штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 4080,00 гривень, визначене податковим повідомленням-рішенням за №0002391501 від 27.02.2011 року, відповідачем не оскаржувалося, а тому у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженим.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як уже зазначалось судом вище позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, не сплатив.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав податкові зобов'язання з сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4080,00 гривень, застосованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Партнер ІФ» податкового боргу в сумі 4080,00 грн., є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують ТзОВ «Віп-Партнер ІФ» (ід.код 36116787, вул. Мазепи, 11-а, м. Івано-Франківськ) та за рахунок готівки, що йому належать в дохід бюджету податковий борг в сумі 4080 (чотири тисячі вісімдесят гривень) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 11.03.2013 року.