Ухвала

від 22.01.2013 по справі 9101/2672/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ "22" січня 2013 р.        справа № 2а-0870/7128/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Чепурнова Д.В.               суддів:                     Поплавського В.Ю.  Сафронової С.В. за участю секретаря судового засідання:          Комар Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду  від 07 листопада 2011 року у справі  за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод»до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, про скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ТОВ  «Запорізький сталеливарний завод», звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 №0000510801та від 14.06.2011р. №0000652302.   В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарська діяльність позивача із ТОВ «Фаворит –Д плюс»здійснювалася поза межами правового поля, є фіктивною, та такою що вчинена без наміру створення правових наслідків, зазначені операції призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України, а отже є нікчемними.  Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання між позивачем та ТОВ «Фаворит-Д плюс»виконані у повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду  від 07 листопада 2011 року позов задоволений. Скасоване податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000652302. Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що ТОВ «ЗСЗ»було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ «Фаворит-Д плюс»без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ  «Запорізький сталеливарний завод»просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі з викладених у ній підстав представник ТОВ  «Запорізький сталеливарний завод» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що  в період з 11.05.2011р. по 13.05.2011р. ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЗСЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. За результатами  перевірки складено акт №82/23-2/33920601 від 26.05.2011 яким встановлено: 1.неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ЗСЗ»та ТОВ «Фаворит-Д плюс»ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у лютому 2011 року. 2. п.1. ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованим у Мінюсті України 05.06.1995 за №168/704; п.1.7 ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЗСЗ»у лютому 2011 року з постачальником ТОВ «Фаворит-Д плюс»(код за ЄДРПОУ 36445038) який знаходиться на обліку у ДПІ у Вишгородському р-ні Київської області обсяг по взаємовідносинах на загальну суму без ПДВ 3441618,70 грн., ПДВ 688323,74 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 у розмірі 688323,74 грн. На підставі вказаного акту перевірки  податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення Форми «Р»№0000652302 від 14.06.2011. р., яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 688325 грн. 00 коп. (з яких 688324 грн. 00 коп. основного платежу та 01 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій). У податковому повідомленні-рішенні на відміну від акту перевірки зазначено порушення позивачем ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого 24.05.1995 наказом Міністерства фінансів України №88 (зареєстрований 05.06.1995 в Міністерстві юстиції України за №168/704), пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, ст.1, п.201.10 ст.201, пп.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.18 наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України. Судом першої інстанції встановлено, що  25.02.2011 р. між  ТОВ «Запорізький сталеливарний завод»(покупцем)  та ТОВ «Фаворит-Д плюс»(продавцем) укладено Договір купівлі-продажу №25/1 на придбання товару. Відповідно до п.2.5. цього договору за згодою сторін продавець відповідно до ст.667 Цивільного кодексу України може зберігати товар покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість товару. Як зазначено у Додатку №1 до Договору купівлі-продажу №25/1 від 25.02.2011 ТОВ «Фаворит-Д плюс»продає, а ТОВ «Запорізький сталеливарний завод»купує леговану (швидкоріжучу) сталь марки Р18К5Ф2 у кількості 21,500т., загальна вартість товару складає 5140908 грн. 00 коп. На виконання умов договору до суду надано податкові та видаткові накладні. 28.02.2011 р. між ТОВ «ЗСЗ»(комітент) та ТОВ «ПКК Компроміс»(комісіонер)  було укладено Договір комісії №28/02/11-К на: реалізацію на експорт з України товару, який належить комітенту, укладення експортних договорів (контрактів) купівлі-продажу, укладення договорів митного оформлення продукції з брокерами, укладення договорів з експедиторами та автотранспортними підприємствами на транспортування товару комітента до покупців згідно з умовами зовнішньоекономічних контрактів. Згідно з додатком №1 до Договору комісії №28/02/11-К від 28.02.2011 ТОВ «ПКК Компроміс»від свого імені, але за рахунок і на користь ТОВ «Запорізький сталеливарний завод», продає на експорт наступний товар: легована (швидкоріжуча) сталь марки Р18К5Ф2 у кількості 21,500 МТ (двадцять одна метрична тонна 500 кг.). Місце передачі товару на комісію: м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, 27-А. Актом  №1 прийому-передачі товару на комісію до Договору комісії №28/02/11-К від 28.02.2011, підтверджується передача товару 28.02.2011 за адресою: м. Запоріжжя, вул.Північне шосе, 27-А. Митною декларацію МД-2 №110050005/2011/002047 від 21.03.2011, Звітом комісіонера №1 про хід виконання договору комісії №28/02/11-К, підтверджено  що на виконання доручення комісіонера (ТОВ «Запорізький сталеливарний завод») за зовнішньоекономічним контрактом №16/03 від 16.03.2011 з фірмою TEX CAPITAL CORP.»за ціною 25243,00 USD продано 21500 кг. легованої (швидкоріжучої) сталі марки Р18К5Ф2. Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця. Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції , що враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, ТОВ «ЗСЗ»цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом. Як вірно встановлено судом першої інстанції реальність операцій підтверджується митною декларацію МД-2 №110050005/2011/002047 від 21.03.2011, Звітом комісіонера №1 про хід виконання договору комісії №28/02/11-К, випискою з особового рахунку за 10.05.2011 про сплату за послуги комісіонера згідно договору №28/02/11-К від 28.02.2011, Видатковою накладною №РН-0000007 від 25.02.2011, на 17272т. легованої (швидкоріжучої) сталі марки Р18К5Ф2. Крім того судом вірно зазначено, що податкова накладна № 2 виписана 25.02.2011 р. ТОВ «Фаворит-Д плюс»про постачання позивачу 17272т. легованої (швидкоріжучої) сталі марки Р18К5Ф2, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 20.09.2011 у справі №10-742/2011, постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.07.2011 по справі №0827/4-273/11 не викликає зауважень з приводу відповідності вимогам п.18 Наказу ДПА України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»та наказу ДПА України №696 від 10.01.2011 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення». Відповідно до п.200.1.-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій. Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування. Факт придбання позивачем товару та розрахунки підтверджені належним чином первинними документами. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди –покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому  за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні  підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит. Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України. В зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону). Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного  формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя -  залишити без задоволення. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду  від 07 листопада 2011 року –залишити без змін. Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  з дня складення в повному обсязі.           В повному обсязі ухвала складена 25 січня 2013 року. Головуючий:                                                            Д.В. Чепурнов           Суддя:                                                            В.Ю. Поплавський           Суддя:                                                            С.В. Сафронова