Рішення

від 05.03.2013 по справі 919/53/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року справа № 919/53/13-г Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират",

ідентифікаційний код 19189135

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 28)

про стягнення неустойки в розмірі 811 648,96 грн,

Представники сторін:

позивач - Бекетова Н.С. - представник, довіреність від 25.07.2012;

відповідач - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

29.12.2012 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" (далі - відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 811 648,96 грн за період з 01.12.2010 по 04.10 2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, серед іншого, на статтю 785 Цивільного кодексу України та зазначає, що укладений між сторонами Договір оренди нерухомого майна № 2305 від 14.10.1997 припинив свою дію 09.10.2010, натомість відповідач повернув об'єкт оренди позивачеві лише 05.10.2012, а тому зобов'язаний сплатити неустойку за час прострочки повернення майна після закінчення строку дії договору оренди.

Ухвалою суду від 10.01.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору; розгляд справи призначено на 05.02.2013 /арк. с. 1-2/.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи був відкладений на 05.03.2013 через неявку представника відповідача та невиконання ним вимог суду.

У засідання суду 05.03.2013 відповідач явку свого повноваженого представника знов не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 50-53/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) /арк. с. 28, 55/; відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011№ 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання, адже розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (підпункт 3.9.1 пункту 3.9 Постанови).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалу про порушення провадження у справі від 10.01.2013 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 05.02.2013 було надіслано відповідачу за адресою, яка повідомлена позивачем та міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), адже в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформація про відповідача відсутня.

За викладених обставин суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору спливає 11.03.2013 і подальше відкладення розгляду справи є невиправданим та порушує принцип вирішення спору протягом розумного строку, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.10.1997 між Управлінням майна міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" (Орендар) був укладений Договір оренди № 2305 (далі - Договір) /арк. с. 10-11/.

В подальшому, 14.10.1997, 29.04.2005 та 01.11.2007, сторонами були підписані протоколи узгодження змін до вищевказаного Договору /арк. с. 14, 16, 18/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору (в редакції Протоколу від 01.11.2007 узгодження змін до Договору /арк. с. 18/) Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування частину вбудованих нежилих приміщень загальною площею 103,94 м 2 , розташованих у підвалі жилої триповерхової будівлі, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 28, яке перебуває на балансі РЕП-17 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого згідно з незалежною оцінкою від 30.10.2007 становить 673 323,00 грн.

Актом приймання-передачі майна, складеним та підписаним сторонами 14.10.1997, підтверджується факт передачі в оренду нерухомого майна, площею 103,94 м 2 , яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 28 /арк. с. 12/.

Орендна плата з 01.01.2007 складає 10 099,85 грн за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю (пункт 3.1 Договору в редакції Протоколу від 01.11.2007 узгодження змін до Договору).

Сторони домовились, що Договір діє до 09.10.2010 (пункт 9.1 Договору в редакції Протоколу від 01.11.2007 узгодження змін до Договору) та припиняється, зокрема, у випадку спливу строку, на який він був укладений, за відсутності згоди сторін на його продовження (пункт 9.4 Договору).

У розділі 5 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний при припиненні дії договору повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 у справі № 5020-220/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011, за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират", серед іншого, встановлено факт припинення Договору оренди № 2305 від 14.10.1997 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради неустойку за користування майном за період з 09.10.2010 по 30.11.2010 у розмірі 60 679,62 грн, а також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" повернути (звільнити) майно - частину вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 103,94 м 2 , що розташовані в підвалі жилої трьохповерхової будівлі за адресою: м. Севастополь, вул. В.Морська, 28.

В ході примусового виконання вказаного рішення суду, 05.11.2012 спірний об'єкт звільнено відповідачем, про що складено відповідний Акт державного виконавця /арк. с. 20/.

Таким чином, об'єкт оренди фактично був повернутий Орендодавцеві (позивачу) майже через два роки після припинення (09.10.2010) Договору оренди, у зв'язку з чим позивач, на переконання останнього, має право на отримання від відповідача неустойки за весь час прострочення виконання ним обов'язку щодо повернення майна після припинення Договору.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки за прострочку виконання останнім зобов'язання щодо повернення орендованого за Договором майна після припинення дії договору.

Отже, до предмета доказування у цій справі входить встановлення факту порушення відповідачем визначених чинним законодавством та умовами Договору оренди № 2305 від 14.10.1997 строків виконання обов'язку щодо повернення об'єкта оренди після припинення дії Договору.

Як установлено судом, рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 у справі № 5020-220/2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2011 /арк. с. 42-45/ встановлено факт припинення Договору оренди № 2305 від 14.10.1997 з 09.10.2010.

За приписами частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 набрало законної сили 30.08.2011, а отже, зважаючи на тотожність сторін у справі № 5020-220/2011 та у справі, що розглядається, встановлений попереднім рішенням факт припинення Договору оренди № 2305 від 14.10.1997 з 09.10.2010 є преюдиціальним та не підлягає повторному доведенню при розгляді даної справи.

Статтею 785 Цивільного кодексу України (яка підлягає застосуванню до спірних відносин в силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України) унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як установлено судом, Договір оренди нерухомого майна № 2305 від 14.10.1997 припинив свою дію з 09.10.2010.

Отже, зважаючи на положення пункту 9.7 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" було зобов'язано повернути орендоване за Договором майно в строк по 11.10.2010 включно. Натомість, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого за вказаним Договором майна не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Водночас, рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 у справі № 5020-220/2011 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради стягнуто неустойку за користування спірним майном після припинення Договору за період з 09.10.2010 по 30.11.2010 (включно) у розмірі 60 679,62 грн, що убачається з тексту рішення та змісту позовної заяви Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради від 09.02.2011 /арк. с. 39-41/ в їх сукупності.

Актом державного виконавця від 05.10.2012, складеним при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Севастополя № 5020-220/2011, що його видано 12.09.2011, підтверджується, що об'єкт оренди повернуто Орендодавцеві лише 05.10.2012 /арк. с. 20/.

Таким чином, прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення орендованого майна тривало майже 2 роки (з 11.10.2010 по 04.10.2012 включно).

За викладених обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого за договором майна після припинення Договору оренди, а тому повинен сплатити неустойку за весь період прострочення виконання зобов'язання: з 01.12.2010 по 04.10.2012 (тобто за виключенням попереднього періоду, за який неустойку присуджено до стягнення рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.07.2011 у справі № 5020-220/2011) у встановленому законом розмірі, а саме: у розмірі подвійної орендної плати.

Розрахунок неустойки, наданий позивачем /арк. с. 8-9/ судом перевірено та визнано вірним.

До того ж, відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведеним нормам відповідачем не надано належних та допустимих доказів вжиття вичерпних заходів, спрямованих на безумовне виконання свого обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкта оренди після припинення договору оренди, та наявності прострочення кредитора.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 811 648,96 грн за період з 01.12.2010 по 04.10.2012 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача в сумі 16 232,98 грн (811 648,96 грн * 2%).

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" (ідентифікаційний код 19189135; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 28; відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) неустойку в сумі 811 648,96 грн (вісімсот одинадцять тисяч шістсот сорок вісім грн 96 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фирма „Триумвират" (ідентифікаційний код 19189135; 99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 28; відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) судовий збір в сумі 16 232,98 грн (шістнадцять тисяч двісті тридцять дві грн 98 коп.) .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2013.

Суддя підпис В.О. Головко