Рішення

від 12.03.2013 по справі 924/167/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2013 р.Справа № 924/167/13-г

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства „Фабрика солодощів „Ласка", с. Голишів Луцького району Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Торг", м. Хмельницький

про стягнення 19 172,30 грн., з яких 17 000,00 грн. основного боргу, 362,88 грн. 3% річних, 1 809,42 грн. пені

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 19 172,30 грн., з яких 17 000,00 грн. основного боргу, 362,88 грн. 3% річних та 1 809,42 грн. пені за невиконання відповідачем зобов`язань по договору поставки від 07.06.2011р.

Представник позивача в засідання суду не з`явився, проте на адресу суду 11.03.2013р. направлено письмове клопотання, згідно якого позивач просить суд розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами. Позовні вимоги підтирав в повному обсязі.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив, витребуваного судом письмового відзиву не подав, хоча про розгляд справи повідомлявся із направленням ухвал від 11.02.2013р., від 25.02.2013р. на адресу відповідача згідно реєстру поштових відправлень господарського суду області №05-24/1392, №05-24/1969.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

При цьому, судом взято до уваги клопотання позивача про розгляд справи по суті без участі його представника в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується із вимогами ст.ст.22, 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне підприємство „Фабрика солодощів Ласка" с. Голишів Луцький район як юридична особа зареєстроване 04.10.2004р., про що видане свідоцтво про державну реєстрацію №398068 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики від 13.11.2012р. №690104.

07.06.2011р. між ПП „Фабрика солодощів ласка" (продавець) та ТОВ „Поділля-Торг" (покупець) був укладений Договір поставки товару №61, згідно якого продавець зобов'язується постачати покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.3.1, 3.2. договору передбачено, що покупець оплачує поставлений продавцем товар шляхом внесення готівки в касу продавця або перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця шляхом передоплати згідно виписаного рахунку.

Вказаним договором сторони передбачили, що передача товару покупцю проводиться шляхом зовнішнього огляду представником покупця і на основі супроводжувальних документів (видаткові, товаротранспортні накладні ін.). Перехід права власності на товар відбувається в момент його передачі покупцеві на складі покупця, при поставці товару силами продавця, і навпаки, на складі продавця, при транспортуванні товару силами покупця. (п.п.5.1, 5.2. договору).

Відповідно до п.п.7.1, 7.2, 7.3 договору передбачено, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток, у порядку, передбаченому чинним законодавством. За несвоєчасну оплату поставленого за цим договором товару, покупець сплачує продавцю пеню за кожен прострочений день платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня. В разі прострочення поставки товару в обумовлені сторонами терміни, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня.

На виконання умов договору та рахунку на оплату від 13.06.2012р. №28 на суму 44 732,00 грн. відповідачем 14.06.2012р. було проведено попередню оплату в сумі 11 232,00 грн. та частково в сумі 16 500,00 грн., що підтверджено витягами із банківського рахунку від 14.06.2012р., від 06.07.2012р., від 31.07.2012р., від 03.08.2012р., від 07.08.2012р.

При цьому, позивачем поставлено відповідачу товар на суму 44 732,00 грн., що підтверджено видатковою накладною №768 від 14.06.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №22 від 13.06.2012р. із відмітками про отримання товару відповідачем.

Решта боргу в сумі 17 000,00 грн. залишилась непогашеною, у заявку із чим на адресу відповідача було направлено претензію №160 від 23.10.2012р. із вимогою провести оплату на суму 17 000,00 грн., яка вручена відповідачу 26.11.2012р. згідно повідомлення поштового відправлення. Відповідачем борг не сплачено, вимоги претензії залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач зобов'язання по договору не виконав, борг в сумі 17 000,00 грн. не сплатив, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в примусовому порядку, а також пеню в сумі 1 809,42 грн6. та 362,88 грн. 3% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки №61 від 07.06.2011р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17 000,00 грн.

При цьому, позивач звертався до відповідача із претензією про погашення заборгованості в сумі 17 000,00 грн. (лист від 23.10.2012р. №160), проте доказів про сплату боргу відповідачем суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Із врахуванням вищевикладеного, вимогу про стягнення з відповідача 17 000,00 грн. основного боргу суд вважає правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також пеню в розмірі 1 809,42 грн. та 3% річних в сумі 362,88 грн. за період прострочення із 15.06.2012р. по 23.01.2013р. згідно поданих в матеріали справи розрахунків сум пені та 3% річних.

Щодо правомірності нарахованих позивачем сум пені та 3% річних судом до уваги приймається таке.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору поставки товару №61 від 07.06.2011р. сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату поставленого за цим договором товару, покупець сплачує продавцю пеню за кожен прострочений день платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за який сплачується пеня.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку пені в сумі 1 809,42 грн. за період із 15.06.2012р. по 23.01.2013р. слідує, що позивачем правомірно проведено нарахування пені за прострочення оплати по накладній №768 від 14.06.2012р., враховуючи дати часткових проплат відповідачем виходячи із подвійної облікової ставки НБ України за кожний день прострочення.

Тому, вимога позивача про стягнення пені в сумі 1 809,42 грн. судом приймається як правомірна, оскільки підтверджена відповідним розрахунком, узгоджується із матеріалами справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом перевірено нарахування 3% річних в сумі 362,88 грн. та приймається як правомірно обраховане, виходячи із наданого суду розрахунку та вимог ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, підтвердженими наявними у справі доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.12, 33, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Фабрика солодощів „Ласка", с. Голишів Луцького району Волинської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Торг", м. Хмельницький про стягнення 19 172,30 грн., з яких 17 000,00 грн. основного боргу, 362,88 грн. 3% річних, 1 809,42 грн. пені задовольнити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля-Торг", м. Хмельницький, вул. Львівське шосе, 33 кв. 37 (код ЗКПО 37329497) на користь Приватного підприємства „Фабрика солодощів Ласка", с. Голишів. вул. Садова,18, Луцького району Волинської області (код ЗКПО 33178600) 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 362,88 грн. (триста шістдесят дві гривні 88 коп.) 3% річних, 1 809,42 грн. (одна тисяча вісімсот дев`ять гривень 42 коп.) пені, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Садова, 18, с. Голишів, Луцький р-н, Волинська обл., 45605) - рекоменд. із повідомл.;

3 - відповідачу (вул. Львівське шосе, 33, кв. 37, м. Хмельницький, 29000) - рекоменд. з повідомл.