Постанова

від 06.03.2013 по справі 804/1963/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р. Справа № 804/1963/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» про стягнення 1161,59грн., -

ВСТАНОВИВ :

05.02.2013р. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» та просить:

- стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача на користь держави в рахунок погашення боргу по податку на додану вартість у сумі 1161,59грн.;

- надати дозвіл на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції як платник податків та зборів та має заборгованість перед бюджетом в сумі 1161,59грн., що становить штрафні санкції нараховані податковим органом за неподання до податкового органу податкової звітності на підставі податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010р. № 06055361502 з урахуванням переплати в сумі 28,41грн. Податковим органом у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було розміщено на дошці оголошень першу податкову вимогу № 1/1153 від 01.06.2010р. та другу податкову вимогу № 2/1433 від 06.07.2010р. Однак суму боргу відповідачем не було сплачено. Також, позивач просить надати дозвіл на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить відповідачеві посилаючись на норми ст. 95 Податкового кодексу України.

Позивач 06.03.2013р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить розглянути справу у письмовому провадженні та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.(а.с. 36).

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.(а.с. 34).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, причини неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не звернувся.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні, те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, строки розгляду і вирішення справи, визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглядати справу у письмовому провадженні за відсутності представників сторін за наявними у справі доказами відповідно до ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача податкового боргу, а в частині позовних вимог щодо надання дозволу на стягнення коштів за рахунок готівки, слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення боргу та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень позивача.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» зареєстроване Виконавчим комітету Дніпропетровської міської ради 24.01.1992р. та знаходиться на податковому обліку з 30.01.1992р. як платник податків у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру від 15.09.2010р. та службовою запискою позивача від 05.03.2013р.(а.с.4-6, 40, 43).

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (які були чинними на момент виникнення боргу) має податковий борг перед бюджетом станом на 05.03.2013р. в сумі 1161,59грн., що підтверджується розрахунком суми податкового боргу та довідкою про стан розрахунків перед бюджетом.(а.с. 38, 41-42).

Відповідно до вимог п.п. 17.1.1 п. 17.1 Закону України № 2181 (чинного на момент виникнення правовідносин) платник податків, що не подає податкову декларацію у строки визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Так, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська була проведена невиїзна документальна перевірка з питання подання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009р. - січень, лютий, березень, квітень 2010р. за результатами якої складено акт № 4634/152-13443041 від 21.05.2010р.(а.с. 12 зворот).

Вищезазначеною перевіркою було встановлено порушення відповідачем вимог пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного до 01.01.2011р.), яким визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний період, який дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця, а саме: відповідач не подав декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2009р. - січень, лютий, березень, квітень 2010р.(а.с. 12).

На підставі вищезазначеного акту перевірки № 4634/152-13443041 від 21.05.2010р. за вищевказане порушення, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0055361502/0 від 21.05.2010р. на суму 1190грн.(а.с. 12).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було розміщено на дошці оголошень 21.05.2010р., що підтверджується копією акту про неможливість вручення його відповідачеві від 21.05.2010р.(а.с. 13).

Таким чином, датою виникнення податкового боргу за вказаним податковим повідомленням-рішенням з урахуванням дати його розміщення на дошці оголошень є 01.06.2010р., що підтверджується розрахунком суми податкового боргу.(а.с. 38).

Згідно наявної в матеріалах справи облікової картки відповідача, а також розрахунку суми податкового боргу та довідки про стан розрахунків перед бюджетом, відповідач станом на 05.03.2013р. має податковий борг, який становить 1161,59грн., з урахуванням наявної переплати в сумі 28,41грн.(а.с. 19, 38, 41-42).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (чинного на момент виникнення правовідносин), з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Так, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкові вимоги:

- перша податкова вимога № 1/1153 від 01.06.2010р. на суму 1161,59грн., за якою складено акт про неможливість вручення податкової вимоги від 03.06.2010р. (а.с.10зворот);

- друга податкова вимога № 2/1433 від 06.07.2010р. на суму 1161,59грн., за якою складено акт про неможливість вручення податкової вимоги 08.07.2010р. (а.с. 11 зворот).

Зазначені податкові вимоги відповідачем залишилися не виконаними у встановлені законодавством строки.

За нормами п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 вказаного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Нормами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в сумі 1161,59грн. суду не надав, а також не надано доказів і оскарження у встановленому законодавством порядку вищевказаного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2010р.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог позивача про надання дозволу на стягнення боргу за рахунок готівки, що належить відповідачеві, то суд приходить до висновку про те, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Пунктом 95.2 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 Податкового кодексу України, встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, визначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.12.2010р. № 1244, визначено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Тобто, виходячи з аналізу вищевказаних норм ст. 95 Податкового кодексу України, Порядку № 1244, стягнення з платника податків готівкових коштів, які належать такому платнику податків здійснюється працівниками органу ДПІ у ході виконання рішення суду про стягнення коштів з рахунків платника податків, яке набрало законної сили та не може бути обрано способом захисту права у судовому порядку з урахуванням повноважень встановлених ст.20 Податкового кодексу України та норм ст. 95 Податкового кодексу України, яка передбачає надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна, що належить платнику податку.

При цьому, слід зазначити, що положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011р., застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом приймається до уваги те, що податковий борг у відповідача виник у 2010р. коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, який встановлював більш сприятливі умови стягнення податкового боргу, зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги та відсутність такої норми як надання дозволу судом на погашення всієї суми боргу за рахунок майна, що належить платнику податку.

Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування Державною податковою інспекцією законодавчого акту, який погіршує становище платника податків, до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, який виник у 2010р. за рахунок готівки, що належить платнику податків, встановлений Податковим кодексом України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р.

За таких обставин у адміністративному суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок готівки, що належить відповідачеві з урахуванням виникнення податкового боргу - 01.06.2010р., тобто у період чинності Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 та з урахуванням того, що податковому органу не надано повноважень на звернення з позовом до суду щодо надання дозволу на стягнення боргу за рахунок готівки, що належить відповідачеві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 112, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» про стягнення 1161,59грн. - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОТОН ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Рогольова, 12, код ЄДРПОУ 13443041) на користь держави (р/р 31117029700005, одержувач: відділення УДКС у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989269, код платежу 14010100) в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 1161,59грн.(одна тисяча сто шістдесят одна гривня 59 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва