Рішення

від 12.02.2009 по справі 37/10пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/10пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.02.09 р.                                                                                                       Справа № 37/10пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 00174071

до Відповідача: Товарної біржі „Кальміусська”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 25330551

про: стягнення заборгованості в сумі 19180,00 грн., пені в розмірі 800,10 грн., 3% річних – 99,06 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №25/07 від 02.01.2007р. та повернення займаних приміщень

за участю:

представника Позивача – Патенко В.М. (за довіреністю № 01-9/39-а від 29.01.2009р.);

представника Відповідача –  не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 05.02.2009р. на 12.02.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „ Проектно-конструкторський технологічний інститут”,                 м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товарної біржі „Кальміусська”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 19180,00 грн., пені в розмірі 800,10грн., 3% річних – 99,06грн.,  розірвання договору оренди нежитлового приміщення №25/07 від 02.01.2007р. та повернення займаних приміщень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна №25/07 від 02.01.2007р.  в порядку ст.764 Цивільного кодексу України та неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за вказаним договором з серпня 2008р. – по листопад 2008р.; ігнорування ним повідомлення про необхідність погашення заборгованості  та повернення орендованого майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди нерухомого майна №25/07 від 02.01.2007р. з додатком, додаткову угоду №1 від 02.01.2007р., додаткову угоду №2 від 01.02.2008р., акти прийому-передачі від 02.01.2007р., від 01.02.2008р., рахунок-фактуру від 01.12.2008р. №115312, акт виконаних робіт №115312 від 31.12.2008р., претензію №01-9/889 від 09.12.2008р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625, 762, 764, 782, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на вимогу суду надані документи (а.с.а.с.51-54) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву  та доказів сплати стягуваних грошових коштів не надав, хоча повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.44,45)

Позивач у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадані Відповідачем документи, а також – відсутність його  представника у судових засіданнях у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2007р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецький проектно-конструкторський технологічний інститут” (Орендодавець) та Товарною біржею “Кальміусська” (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 25/07 (а.с. а.с. 9-11), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Україна, 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, кімнати 811, 815, 817, загальною площею 67,78 кв.м., строком до 31.12.2007р.

Зазначене приміщення є власністю Позивача, що вбачається із свідоцтва про право власності (а.с.42) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.43).

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної у відповідності до діючого законодавства України за кожний повний та неповний місяць фактичного користування майном, у розмірі 2168,96 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ -361,49, виходячи з вартості користування 1м.кв. в розмірі 32,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ – 5,33 грн. Орендна плата сплачується Орендарем щомісяця в строк до останнього числа поточного місяця.  

Умовами п. 4.5. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.

02.01.2007р. згідно із п. 3.5. договору приміщення були передані Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт (а.с. 15)

02.01.2008р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 (а.с. 13) до Договору оренди нерухомого майна № 25/07, відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору до 31.01.2008р.

01.02.2008р. Позивачем та Відповідачем укладена додаткова угода № 2 до Договору оренди нерухомого майна № 25/07 (а.с.14), умовами якої сторони продовжили строк дії договору оренди з 01.02.2008 р. на 6 місяців, а  також змінили та виклали в іншій редакції наступні пункти договору:

- п.1.1. З метою підвищення ефективності використання майна орендодавця та досягнення найбільших результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, кім. 811, 815, 817, загальна площа 95,90 кв.м.”;

- п.4.2. договору викладено в наступній редакції: “плата за користування майном складає 4795,00 грн. в місяць, в тому числі ПДВ –799,17 грн., виходячи з вартості користування 1 кв.м. приміщення в розмірі 50,00 грн., в тому числі ПДВ –8,33 грн.”.

01.02.2008р. складений та підписаний акт прийому–передачі приміщення площею 28,12 кв.м. (а.с.16) – оренда якого обумовлена змінами, запровадженими до договору додатковою угодою № 2 від 01.02.2008р.

З урахуванням продовження строку орендних правовідносин за вказаними вище додатковими угодами, такий строк мав сплинути 31.07.2008р. Між тим, доказів повернення приміщень з оренди в порядку, передбаченому п. 3.5. договору, так само, як і доказів висування сторонами заперечень щодо продовження орендних правовідносин або необхідності їх зміни по закінченню встановленого договором  строку до матеріалів справи не надано, а за твердженням Позивача таких заперечень взагалі не висувалось.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.11.2008р. № 24/179 (а.с.а.с.23-25) задоволені позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецький проектно -конструкторський технологічний інститут” до Товарної біржі “Кальміусська” про стягнення заборгованості за договором оренди № 25/07 від 02.01.2007р. за період з травня по липень 2008р. включено та нарахованої пені, 3% річних.

На виконання вказаного Рішення Господарським судом Донецької області 01.12.2008р. видано наказ (а.с.26).

Позивачем був складений рахунок - фактура від 01.12.2008р. №115312 на суму 19180,00грн.  про сплату заборгованості з орендної плати за період з серпня по листопад включно (а.с.17).

У зв'язку з не сплатою зазначеного рахунку Позивачем була направлена  поштою (а.с.а.с.21,22) Відповідачу претензія №01-9/889 від 09.12.2008р. (а.с.а.с.19,20)   про сплату заборгованості протягом 7-ми днів, розірвання договору та необхідність повернення орендованого майна.

Як вбачається із складеного Позивачем на вимогу суду акту звіряння розрахунків (а.с.54) станом на 04.02.2009р. стягувана заборгованість з орендних платежів Відповідачем не погашена.

За таких обставин, Позивач наполягає на задоволені вимог, викладених у позовній заяві б/н від 09.09.2008р.

Виходячи із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 30.07.2008р. у справі № 15/20Б (а.с. 46), Позивач перебуває у процедурі санації в межах справи про банкрутство, порушеної за заявою ТОВ „Спортивний клуб „Гормаш”.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.44,45).

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення грошових зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується  із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

При цьому, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482;

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за Договором  та застосування наслідків невиконання зазначених зобов'язань у вигляді сплати пені, 3% річних, припинення правовідносин шляхом розірвання договору та повернення орендованого нерухомого майна.  

Згідно із ч.ч. 4, 6 ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня винесення ухвали про санацію управління боржником переходить до керуючого санацією, який, серед іншого, зобов'язаний здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості перед боржником, у тому числі – заявляти від імені боржника позови про стягнення заборгованості з дебіторів боржника.

Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору оренди нерухомого майна № 25/07 від 02.01.2007р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди нерухомого майна № 25/07 від 02.01.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

З огляду на дату закінчення строку дії договору – 31.07.2008р. , а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, враховуючим пояснення Позивача, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжувалися  після 31.07.2008р. на той же строк і на тих самих умовах – до 28.02.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином,  Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати пізніше останнього числа поточного місяця відповідно до умов договору оренди № 25/07 від 02.01.2007р.

Як встановлено ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання грошових зобов'язань Відповідачем є порушенням зобов'язання.

Враховуючи період орендних правовідносин (серпень-листопад 2008р.), відносно якого заявлені вимоги та за який Відповідач має здійснити розрахунок, останній, є таким, що прострочив у розумінні ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України   грошове зобов'язання перед Позивачем.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу  - в сумі 19180,00грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем у відповідності до умов договору оренди № 25/07 від 02.01.2007р. грошових зобов'язань перед Позивачем є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.  

З урахуванням зазначених вище приписів законодавства та встановлених обставин суд відносно вимог про стягнення  3% річних  зазначає наступне:

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив грошове зобов'язання, крім суми боргу має на вимогу кредитора сплати  3% відсотки річних.  

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір заявлених вимог хоча і має певні арифметичні недоліки, зумовлені наслідком використання спрощеного визначення суми річних за кожен день періоду нарахування, проте не перевищує суми, що може бути стягнута за відповідний період.

Отже, оскільки Позивач має право заявляти вимоги у меншому, ніж зумовленому фактичними обставинами, розмірі, суд у повному обсягу задовольняє вимоги із стягнення 3% річних - у сумі 99,06грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 4.5 договору оренди № 25/07 від 02.01.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Виходячи із визначеного Позивачем у розрахунку пені, період її нарахування, ним виставляються вимоги:  за 109 днів прострочення, починаючи з 01.09.2008р. по 18.12.2008р. у сумі 343,35 гривень; за 79 днів з 01.10.2008р. по 18.12.2008р. у сумі 248 грн.; за 48 днів з 01.11.2008р. по 18.12.2008р. у сумі 151,20 грн.; за 18 днів з 01.12.2008р. по 18.12.2008р. у сумі 56,70 грн.

Арифметичний перерахунок вимог щодо пені, здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що розмір пені відносно заборгованості, що утворилась у розглядуваному періоді, має становити 798,63 грн., в межах якої відповідні вимоги і задовольняються судом.

З огляду на представлений Позивачем розрахунок вимог щодо пені, його недоліки зумовлені використання спрощеного визначення суми пені за кожен день періоду нарахування.

Стосовно заявлених Позивачем вимог про припинення правовідношення шляхом розірвання договору оренди № 25/07 від 02.01.2007р. та зобов'язання Відповідача повернути приміщення суд зазначає наступне.

Виходячи із змісту обґрунтування зазначених вимог, приведених у заяві №01-9/16 від 15.01.2009р., Позивач у якості підстави для розірвання договору посилається на порушення Відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором та вчинену Позивачем у зв'язку із цим в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України відмову від договору.  

Закон, за змістом зазначеної норми, надає таке право наймодавцю (орендодавцю) відносно договору найму (оренди) у разі невнесення плати за користування річчю протягом 3 місяців підряд.  

Виходячи із встановлених вище судом обставин, Відповідач допускав порушення грошових зобов'язань перед Позивачем у період з серпня по листопад 2008р. включно – тобто три місяці підряд до дати подання розглядуваного позову. Більш того, з огляду на встановлені в Рішенні Господарського суду Донецької області від 19.11.2008р. у справі № 24/179 факти, які враховуючи співпадіння щодо складу суб'єктів із цією справою, мають преюдиціальне у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського кодексу України значення, Відповідач допускав порушення грошових зобов'язань і за попередній тримісячний період – з травня по липень 2008р. включно.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у Позивача права відмовитися від спірного договору. Така відмова була опосередкована надісланою Відповідачу  претензія №01-9/889 від 09.12.2008р.

Частиною 2 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Однак, оскільки Позивач, надаючи докази надсилання претензії №01-9/889 від 09.12.2008р., не довів факту її отримання Відповідачем, і такий факт не може бути встановлений судом на підставі інших наявних у справі документів, остільки у суду не має достатніх підстав для висновку про розірвання спірного договору, що, в свою чергу, зумовлює необхідність розгляду цієї вимоги по суті.

Виходячи з підстави позовної вимоги про розірвання спірного договору, у розумінні її (підстави) визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення Відповідачем грошових зобов'язань за таким договором.  

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору, а на Відповідача – обов'язок із спростування зазначених підстав.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи правову природу укладеного договору, належність дотримання його умов договору має кваліфікуватися з урахуванням, насамперед,  відповідних положень діючого законодавства, що регламентує правовідносини з найму (оренди.

У світлі приписів ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України та ст.ст. 759, 752 Цивільного кодексу України, умова про сплату орендної плати  відноситься до істотних умов договору оренди у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося судом, згідно із ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Дотримання умов щодо внесення орендних платежів є обов'язковим для Відповідача згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, а їх порушення зумовлює правомірність ініціювання питання про розірвання договору, як на наслідку порушення, передбаченому ст. 611 Цивільного кодексу України, що, також, випливає і із змісту п.10.4 спірного договору.

Як було встановлено судом при оцінки обґрунтованості вимоги щодо стягнення заборгованості, Відповідачем систематично порушує свої грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір частина якої, належний до отримання Позивачу, був визначений судом вище.  

Викладене, за висновком суду, вказує на наявність достатньої у розумінні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України підстави для дострокового розірвання спірного договору оренди, оскільки саме із можливості своєчасного отримання орендних платежів виходив правопопередник Позивача, укладаючи такий договір. Правильність цього висновку узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в абз. 2 п. 13 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 25.05.2000р. №02-5/237, щодо достатності для розірвання договору оренди доведеного належним чином факту невиконання орендарем хоча б одного з зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у тому числі – із своєчасного і  повного внесення орендної плати.  

Положення ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України вимагають дотримання порядку розірвання, встановленого ст. 188 Господарського кодексу України. Проте, у світлі приписів ст. 124 Конституції України та висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку взагалі не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача. Аналогічна правова позиція сформульована в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482.  

За таких обставин, вимоги Позивача про припинення правовідношень шляхом  розірвання спірного договору  підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Виходячи з положень, наведених в ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання як правовідношення сторін є підставою для існування відповідних прав та обов'язків його учасників, припинення зобов'язання зумовлює і припинення існування підстави для відповідного права, зокрема – для подальшого користування Відповідачем приміщеннями, отриманими в оренду за спірним договором.

Положення щодо обов'язку повернення майна у разі припинення договору із вказівкою на негайність його (повернення) здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Наразі, п. 5.5. спірного договору оренди до обов'язків Відповідача як орендаря відносить повернення Орендодавцю орендоване майно у стані, не гіршому, ніж на час його отримання в оренду, з урахуванням нормально фізичного зносу.

Відтак, позовні вимоги про зобов'язання Відповідача повернути нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Україна, 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, кімнати 811, 815, 817, також підлягають задоволенню у повному обсягу.  При цьому, посилання на необхідність передання ключів від відповідних кімнат судом до уваги у якості самостійної позовної вимоги не приймається, оскільки за своїм характером відноситься до фактичної дії, що може мати місце в процедурі повернення майна, проте, ані договором, ані нормами законодавства, які приводить Позивач, така дія не передбачена.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов'язань) виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174071) до Товарної біржі „Кальміусська”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25330551) про стягнення заборгованості в сумі 19180,00 грн., пені в розмірі 800,10 грн., 3% річних – 99,06 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №25/07 від 02.01.2007р. та повернення займаних приміщень і ключів від кімнат - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржі „Кальміусська” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, поверх 8, кімната 811, ідентифікаційний код 25330551) на користь Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський технологічний інститут” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, ідентифікаційний код 00174071) заборгованість з орендної плати у сумі 19180,00грн., пеню у сумі 798,63 грн. та 3% річних - 99,06 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити правовідношення шляхом розірвання договору оренди нерухомого майна №25/07 від 02.01.2007р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Проектно-конструкторський технологічний інститут”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 00174071) та  Товарною біржею „Кальміусська”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 25330551).

4. Зобов'язати Товарну біржу „Кальміусська” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, поверх 8, кімната 811, ідентифікаційний код 25330551) негайно повернути нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Україна, 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, адміністративна будівля, блок 1, поверх 8, кімнати 811, 815, 817.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволені решти вимог щодо пені відмовити.

6. Стягнути з Товарної біржі „Кальміусська” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, поверх 8, кімната 811, ідентифікаційний код 25330551) на користь Відкритого акціонерного товариства „Проектно-конструкторський технологічний інститут” (83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 89, ідентифікаційний код 00174071) витрати по сплаті державного мита в сумі 285 грн.79 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутнього представника Позивача у судовому засіданні 12.02.2009р. оголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 12.02.2009р.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Попков Д.О.