Постанова

від 07.03.2013 по справі 2а-11797/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 р. Справа № 2а-11797/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Хоменко С.І.

представника відповідача Сазонова Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-11797/12/2070

за позовом Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Іноземне підприємство «Торговий дім «Автоцентр Харків» (далі - ІП «ТД «Автоцентр Харків») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові від 24.07.2012 року № 0000310048 та № 0000320048.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків СДПІ ВПП у м. Харкові щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, як такі, що ґрунтуються лише на припущеннях щодо нікчемності правочину з його контрагентом - ТОВ «Промтехнагляд», які в свою чергу зроблено на підставі акту перевірки останнього ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, згідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «Промтехнагляд» з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», а відповідно і відсутності об'єктів оподаткування у ТОВ «Промтехнагляд» з ІП «Торговий дім «Автоцентр Харків» за липень, серпень 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року у задоволенні адміністративного позову ІП «Торговий дім «Автоцентр Харків» було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать письмові докази ІП «ТД «Автоцентр Харків» зареєстровано в якості юридичної особи Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 17.09.2007 року, реєстраційний № 14711070007024234. Взято на облік в органах державної податкової служби 18.09.2007 року за № 647, СДПІ ВПП у м. Харкові взято на облік з 20.03.2012 р. за № 124.

ІП «ТД «Автоцентр Харків» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.11.2011 року № 100077998, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 354077620235.

Свідоцтво платника ПДВ від 23.03.2012 року № 200034595, індивідуальний податковий номер 354077620235 від 23.03.2012 року, видане Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Відповідно до наказу СДПІ ВПП у м. Харкові від 22.06.2012 року № 280 згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ІП «ТД «Автоцентр Харків» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по правовідносинам з ТОВ «Промтехнагляд» (код 37249878) за липень, серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт № 245/48-0/35407761 від 06.07.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.2 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 року у сумі 369 486 грн.

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.5, пп.138.10.5 п.138.10. ст.138, п.139.1 ст.139, ст.141 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим встановлено завищення валових витрат підприємства у сумі 1 847 431 грн. (по взаємовідносинах ІП «Торговий дім «Автоцентр Харків» з ТОВ «Промтехнагляд»), у тому числі за 3 квартал 2011 року 1 847 431 грн.

На підставі Акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000310048 від 24.07.2012 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 554229 грн., в. т.ч. 369486 грн. за основним платежем та 184743 грн. за штрафними санкціями, та № 0000320048 від 24.07.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1847431 грн.

З матеріалів справи вбачається, що, між позивачем та ТОВ «Прима-Консалт» було укладено авторський договір № 01/14-2010 від 14.01.2010 року про придбання виключних майнових прав на програмний комплекс «Композитна управлінська система моніторингу та планування бізнес процесів» вартістю 98 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, та авторський договір № 01/18-2010 від 18.01.2010 року про придбання виключних майнових прав на комп'ютерну програму «Логістична оптимізація каналів розподілу продукції автодилера», вартістю 94 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповідно до умов вказаних договорів виключні майнові права включають в себе наступні права: право на використання КП (комп'ютерної програми), диски для лазерних систем зчитування, право на відчуження (в тому числі й продаж) КП іншим особам, право на надання третім особам дозволу на використання КП, право на заборону використання КП третіми особами, право на продаж виключних майнових прав на КП іншим особам.

Відповідно до умов авторських договорів встановлено відстрочення остаточного розрахунку за придбані авторські права на умовах товарного кредиту у розмірі 36,5% річних за кожен день відстрочення. Щомісячно в останній день місяця продавець надає покупцю розрахунок нарахування відсотків за право користування товарним кредитом.

Авторські договори були зареєстровані в Державномудепартаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, про що свідчать відповідні Рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, майнові права на комп'ютерні програми були ведені в експлуатацію як нематеріальні активи, про що свідчать надані до матеріалів справи інвентарні картки обліку об'єкта інтелектуальної власності, акти введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності, накази про введення в експлуатацію нематеріального активу.

Згідно з договором уступки прав вимоги № ПП 013 від 01.12.2010 року ТОВ «Прима-Консалт» передало ТОВ «Промтехнагляд» належні права вимоги згідно з договорами відчуження виключних майнових прав автора № 01/14-2010 від 14.01.2010 року та № 01/18-2010 від 18.01.2010 року. Загальна сума кредиторської заборгованості за договорами складає 152 130 610 грн., а саме за договором № 01/14-2010 від 14.01.2010 року - 79 900 000,00 грн., за договором № 01/18-2010 від 18.01.2010 року - 72 230 610,00 грн.

В подальшому розрахунок за придбані авторські права на комп'ютерні програми та проценти за користування товарним кредитом здійснювався позивачем з ТОВ «Промтехнагляд».

Оплата процентів за користування товарним кредитом здійснена позивачем грошовими коштами, що підтверджується наданими до суду платіжними дорученнями. (а.с. 113-131 том 1)

Відповідач вважає, що віднесення позивачем до складу валових витрат сум сплачених процентів за право користування товарним кредитом в розмірі 1 847 430,82 грн., та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 369 486 грн. вчинено з порушенням вимог податкового законодавства, виходячи з того, що ТОВ «Промтехнагляд» в липні 2011 року мало взаємовідносини з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», яке має ознаки «фіктивності» та за рахунок якого сформувало податковий кредит у розмірі 525 000,00 грн.

У зв'язку з цим відповідач робить висновок, про неможливість будь-яких поставок товарів (робіт/послуг) від ДП «Трейд Лайн Хмельницький» до ТОВ «Промтехнагляд», і в свою чергу від ТОВ «Промтехнагляд» до контрагентів, в т.ч. до позивача.

Крім того, відповідач посилається на пояснення розробників комп'ютерних програм ОСОБА_5 та ОСОБА_6, отримані працівниками податкової міліції, про те, що з ТОВ «Комерц Стандарт» та ТОВ «Прима Консалт» вказані особи не співпрацювали.

Однак такі висновки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС є необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи, виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що формування податкового кредиту здійснюється у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.138.2, п.138.5 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з пп. 14.1.245. п. 14.1 ст. 14 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до пп. 14.1.206. п. 14.1 ст. 14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається платіж за придбання товарів у розстрочку.

Згідно зі ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності зі ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено у суді апеляційної інстанції, з метою використання придбаних авторських прав ІП «ТД «Автоцентр Харків» було укладено з ТОВ «ТІКЕТС» договори комісії № АЦ/К009-160 від 24.09.2010 року та № АЦ/К009-161 від 24.09.2010 року, згідно з умовами яких комісіонер (ТОВ «ТІКЕТС») від свого імені та за рахунок комітента зобов'язаний вчинити один або декілька правочинів, предметом яких є виробництво примірників вказаних вище комп'ютерних програм, авторські прав на які придбані позивачем в кількості та на умовах, визначених договорами комісії. Для цього відповідно до умов договорів комісії комітент передає комісіонеру невиключне майнове право на тиражування та розповсюдження даних комп'ютерних програм терміном на 6 місяців.

За результатами виконання договорів комісії ТОВ «ТІКЕТС» передано ІП «ТД «Автоцентр Харків» виготовлені примірники комп'ютерних програм в кількості 100 штук кожний.

В подальшому ІП «ТД «Автоцентр Харків» здійснив реалізацію по 3 примірники кожної комп'ютерної програми на адресу ТОВ «КомерсКом'юнітіТрейд», ДП «Оптмихмаш Львів», ТОВ ДП «Трейд Лайн Лтд» на загальну суму 175580,00 грн, в т.ч. ПДВ.

Даний факт підтверджує наявність використання у власній господарській діяльності придбаних позивачем нематеріальних активів.

Посилання представника відповідача щодо відсутності реєстрації авторських прав за ТОВ «Прима-Консалт» та на пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо розробки предмету договору суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

У відповідності зі ст.7 цього Закону суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Виходячи з аналізу вказаних норм закону, суд приходить до висновку що реєстрація за собою авторського права для підтвердження законності його набуття не є обов'язковою, а є лише засобом захисту своїх авторських прав власником від незаконного посягання на них з боку третіх осіб. При цьому обов'язку закон не утримує положень щодо моменту виникнення авторського права, пов'язаного з його реєстрацією.

Таким чином, відсутність реєстрації авторських прав на комп'ютерні програми за ТОВ «Прима-Консалт» в момент їх відчуження позивачу, не є підставою для визнання незаконності такої операції.

В той же час, авторське право у ТОВ «Прима Консалт» на комп'ютерні програми виникло внаслідок його створення на підставі договорів з тимчасовим науково-технічним колективом, до складу якого ввійшли ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_5, які є безпосередніми розробниками комп'ютерних програм.

Відповідно до положень вказаних договорів № 10212/09 від 02.12.2009 року та № 1012/09 від 10.12.2009 року Замовник поручає, а тимчасовий науково-технічний колектив бере на себе зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з розробкою науково-технічної продукції на підставі детально розроблено технічного опису.

Згідно вказаних договорів всі майнові права на створювану науково-технічну продукцію, в т.ч. всі виключні майнові права автора на КП, і її подальше використання з моменту її створення передаються Замовнику, що означає вільне володіння, використання та розпорядження, в т.ч. виключне право використовувати, дозволяти використовувати, право забороняти користуватися розробленими КП, її фрагментами, вихідними кодами, програмним забезпеченням без обмеження по способу, території і на весь строк дії авторського права.

Таким чином, відповідно до вказаних вище договорів власником авторських прав на комп'ютерні програми було ТОВ «Прима-Консалт» з моменту їх створення.

Отже з моменту виникнення авторських прав у вказаного підприємства виникло відповідно і право на їх відчуження, а отже укладення авторських договорів на передачу авторських прав на комп'ютерні програми до ІП «Автоцентр Харків» повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Крім того, відповідно до п.7 Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затвердженого постановою КМУ № 1756 від 27.12.2001 року, заявка на реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, обов'язково повинна містити, крім іншого, примірник авторського договору, що засвідчує передачу (відчуження) майнового права або передачу права на використання твору відповідно до статей 16, 31 і 32 Закону та відповідає вимогам, передбаченим статтею 33 Закону. Якщо передачу (відчуження) майнових прав або права на використання твору здійснює особа, яка має виключне майнове право на твір, але не є його автором, до заявки додається документ, що підтверджує її виключне майнове право на цей твір.

Всі договори про придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми були зареєстровані в Державному департаменті інтелектуальної власності (копії свідоцтв надано до матеріалів справи). Таким чином, під час реєстрації авторських договорів щодо придбання позивачем авторських прав на КП уповноваженою державною установою було перевірено законність як придбання прав позивачем так і їх відчуження володільцем цих прав - ТОВ «Прима-Консалт».

Крім того, реальність і законність операції з придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми підтверджується фактом реалізації положень Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» щодо обов'язкового маркування примірників комп'ютерних програм контрольними марками, якими засвідчується дотримання авторських і (або) суміжних прав і надається право на розповсюдження примірників комп'ютерних програм.

Так, для виготовлення примірників комп'ютерних програм позивачем укладались договори комісії з ТОВ «ТІКЕТС», відповідно до умов яких комісіонер надавав частину невиключних майнових прав, необхідних для тиражування програмних продуктів.

Комісіонер в свою чергу для реалізації умов договорів комісії укладав договір з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який має ліцензію на впровадження голографічних захисних елементів. Вказаною особою у встановленому законом порядку придбавались контрольні марки, якими маркувались примірники комп'ютерних програм, виготовлені та передані позивачу за умовами договорів комісії.

Оскільки положеннями вказаного закону регламентується процедура видачі контрольних марок з голографічним захисним елементом, яка включає між іншим і перевірку законності придбання авторських прав, то факт отримання контрольних марок також підтверджує законність придбання позивачем авторських прав на комп'ютерні програми.

Таким чином, при придбанні авторських прав та при виготовленні примірників комп'ютерних програм порушень позивачем не допускалось.

Крім того, аргументи відповідача, викладені в акті перевірки та покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та підтримані судом першої інстанції щодо «безтоварності» операції з придбання авторських прав є безпідставними, оскільки згадані вище пояснення розробників, надані податковій міліції, нічим не підтверджуються, за вказаними поясненнями жодного процесуального рішення не прийнято, при відібранні пояснень особи не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих пояснень.

Натомість суду апеляційної інстанції представлені представником позивача нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_8, ОСОБА_6,, ОСОБА_9, ОСОБА_5 щодо участі в розробці комп'ютерних програм за договорами № 10212/09 від 02.12.2009 року та № 1012/09 від 10.12.2009 року с Замовниками, про які згадувалися вище.

Судом першої інстанції при розгляді даної справи не досліджено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, позиція податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що ТОВ «Промтехнагляд» мало взаємовідносини з ДП «Трейд Лайн Хмельницький». При цьому податковим органом робиться висновок щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Промтехнагляд» та ТОВ «Трейд Лайн Хмельницький» і в свою чергу будь-яких інших правочинів ТОВ «Промтехнагляд» з іншими контрагентами, в тому числі з ІП «Торговий дім «Автоцентр Харків». При цьому відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09.11.2011 року № 1350/3-23-30-37249878.

В той же час постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2012 року у справі № 2а-15332/12/26706:

- визнано незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Прометхнагляд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», код 25908315 за липень 2011 року;

- визнано незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо складання Акту від 09.11.2011 року № 1350/3-23-30-37249878 про результати документальної позапланової перевірки невиїзної перевірки ТОВ «Промтехнагляд» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ДП «Трейд Лайн Хмельницький», код 25908315 за липень 2011 року;

- визнано незаконними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС щодо визнання в Акті від 09.11.2011 року № 1350/3-23-30-37249878 нікчемних правочинів, укладених ТОВ «Промтехнагляд» з ДП «Трейд Лайн Хмельницький».

Отже підстави, якими відповідач обґрунтовує «нікчемність» правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Промтехнагляд» судовим рішенням визнано незаконними.

В той же час, відповідачем жодним законним чином не обґрунтовано висновку щодо нікчемності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «Промтехнагляд».

Крім того, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ № 9), перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Однак, відповідачем не надано доказів, що угоди, укладені між ІП «ТД «Автоцентр Харків» та ТОВ «Прима-Консалт» та ТОВ «Промтехнагляд» визнані судом недійсними.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори укладені між ІП «ТД «Автоцентр Харків» та ТОВ «Прима-Консалт», ТОВ «Промтехнагляд», а також податкові накладні, виписані по дослідженим судом договорам на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначені вище угоди не є нікчемними (недійсними) в силу закону.

Постанова суду першої інстанції від 17.12.2012 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.п. 3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Торговий дім "Автоцентр Харків" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-11797/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Іноземного підприємства «Торговий дім «Автоцентр Харків» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000310048 та № 0000320048 року прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби 24.07.2012 року

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст постанови виготовлений 12.03.2013 р.