Рішення

від 20.11.2006 по справі 4/2261-26/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2261-26/385

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

20.11.06                                                                                           Справа№ 4/2261-26/385

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Львівська товарно-сировинна фірма „Львівресурси”, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства „Кінофан”, м. Львів

Про стягнення 90 296,97 грн.

                                                                                                    Суддя  Ю.Б. Деркач

при секретарі: Боровець Я.

Представники:

від позивача  Бермес З.І. –представник               

від відповідача не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.12.2006 р.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство „Львівська товарно-сировинна фірма „Львівресурси”, м. Львів звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства „Кінофан”, м. Львів про стягнення 90 296,97 грн.

Ухвалою суду від 17.10.2006 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 20.11.2006 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 17.10.2006 р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

27.07.2004 року між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником, укладено договір № З В-225 про надання послуг зберігання і складської обробки вантажів (далі по тексту –Договір), відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання за дорученням відповідача здійснювати зберігання вантажу на складі (п. 1.1, п. 2.2.1 Договору), а відповідач зобов'язувався своєчасно оплачувати послуги, відповідно до умов Договору (п. 2.4.4 Договору). Тобто між сторонами укладено Договір складського зберігання.

На виконання Договору, згідно вантажно-митних декларацій типу ІМ 74                            № 200030005/4/009082 від 28.10.2004 р. та № 200030005/4/009139 від 29.10.2004 р., на митний ліцензійний склад позивача для зберігання надійшов імпортований з Німеччини вантаж, який був призначеним для внесення до статутного фонду відповідача.

Згідно п. 2.4.4 та п. 3.2 Договору, за надані позивачем згідно Договору послуги, відповідач зобов'язувався провести оплату на протязі 5-ти банківських днів, згідно надісланого позивачем рахунку-фактури за надані послуги.

На виконання Договору, позивач за надані послуги зберігання надав відповідачу акт –рахунок № 12 від 12.01.2006 р., яким було зафіксовано час зберігання вантажу відповідача на митному ліцензійному складі позивача –з 29.10.2004 р. до 31.12.2005 р. та суму, яка підлягає до оплати за відповідний час надання послуг зберігання –79 011,50 грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, зберігаючи в належних умовах переданий відповідачем вантаж з 29.10.2004 р. до 31.12.2005 р.

Натомість, відповідач надані позивачем за Договором послуги не оплатив та після закінчення терміну Договору, вантаж з митного ліцензійного складу позивача не забрав.

Вказаний акт-рахунок підписаний відповідачем 12.01.2006 р., таким чином, на підставі п. 3.2 Договору, після спливу 5-ти банківських днів, тобто з 20.01.2006 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за Договором щодо оплати наданих послуг.

Отже, відповідачем не виконано зобов'язання за Договором, чим порушено ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Незважаючи на те, що п. 5.1. Договору термін його дії визначений з 27.07.2004 р. до 31.12.2004 р., позивач вправі вимагати від відповідача виконання визначеного Договором зобов'язання щодо оплати послуг та оскільки відповідач не забрав вантаж з митного ліцензійного складу позивача –оплати послуг зберігання після закінчення терміну Договору, на підставі ч. 3 ст. 946 ЦК України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 946 ЦК України, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України та п. 4.5. Договору, за порушення строку та розміру сплати платежів, у зв'язку із невиконанням умов Договору, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Період, протягом якого відповідач не виконував свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги і який враховував при розрахунку позивач –з 20.01.2006 року (момент, з якого відповідач вважається таким, що прострочив) по 25.09.2006 року (момент, до якого позивач проводив розрахунок згідно позовної заяви перед подачею її до суду), становить 248 днів. Виходячи із суми основного боргу, що становить 79 011,50 грн., за 248 днів прострочення, пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, складає 7 219,77 грн.; сума зростання боргу в результаті інфляції становить 2 370,34 грн., 3% річних становить 1 695,36 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач проти позовних вимог позивача у встановленому порядку не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів наявність у відповідача боргу за Договором, правильно провів розрахунок пені, суми зростання боргу в результаті інфляції і 3% річних та на підставі вищевказаних норм чинного законодавства України, вправі вимагати стягнення з відповідача відповідних коштів, у зв'язку із чим позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 611, 625, 946 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Кінофан”, м. Львів, пр. Свободи, б. 1/3, кв. 37 (р/р 260070013019451980 в філії АКБ „Райффайзенбанк Україна” в м. Львів, МФО 385402, код ЄДРПОУ 32712182) на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівська товарно-сировинна фірма „Львівресурси”, м. Львів,            вул. Чайковського, 17 (р/р 260073065821 в ЛФ АБ „Б.Р.Р.”, МФО 325224, код ЄДРПОУ 01888789) 79 011 грн. 50 коп. заборгованості, 7 219 грн. 77 коп. пені, 2 370 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1 695 грн. 36 коп. – 3% річних, 902 грн.           96 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Деркач Ю.Б.