Ухвала

від 28.02.2013 по справі 11/141

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року м. Київ К-30570/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 05.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010

у справі № 11/141

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі по тексту -позивач, ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.10.2005 №0004632312/0, від 08.11.2005 №0004632312/1, від 31.01.2006 №0004632312/2.

Постановою Господарського суду м. Києва від 05.03.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 №0004632312/2. В іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку позивача в особі Київської дирекції залізничних перевезень з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2005 по 01.07.2005, за результатами якої складено акт від 26.09.2005 №147/23-0211/01069713.

В акті перевірки зазначено про заниження Київською дирекцією залізничних перевезень земельного податку на 258947,17 грн. за 1 півріччя 2005 року внаслідок порушення ст. 14, ст. 15 Закону України «Про плату за землю».

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2005 №0004632312/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку за землю в розмірі 384104,95 грн. (258947,16 грн. -основний платіж, 125157,79 грн. штрафні (фінансові) санкції).

В результаті оскарження даного податкового повідомлення-рішення до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.11.2005 №0004632312/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку за землю в розмірі 384104,95 грн. (258947,16 грн. -основний платіж, 125157,79 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА у м. Києві від 29.12.2008 №8919/7/25-214 земельний податок був зменшений на суму 7613,32 грн.

На підставі рішення ДПА у м. Києві, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006 №0004632312/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку за землю в розмірі 376491,63 грн. (251333,84 грн. -основний платіж, 125157,79 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Крім того, на підставі рішення ДПА у м. Києві від 06.03.2006 №4128/7/25-0215, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.03.2006 №0004632312/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку за землю в розмірі 376491,63 грн. (251333,84 грн. -основний платіж, 125157,79 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статей 14, 15 Закону України від 03.07.1992 №2535-XII «Про плату за землю»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту -Закон №2535-XII), оскільки, позивач неправомірно за земельні ділянки у м. Києві сплачував земельний податок в розмірі 25 відсотків як за землі залізниці, оскільки, згідно з даними Державного земельного кадастру функціональне використання зазначеної земельної ділянки -землі транспорту, зв'язку.

Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно з ч. 10 ст. 7 Закону №2535-XII податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Частиною 1 ст. 6 Закону України від 04.07.1996 №273/96-ВР «Про залізничний транспорт»встановлено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України (далі по тексту -ЗК України) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно із ст. 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Статтею 23 Закону України від 10.11.1994 №232/94-ВР «Про транспорт»визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Отже, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що всі землі, якими користується залізниця, є землями залізничного транспорту, у зв'язку з чим землями залізниць слід вважати всі земельні ділянки, надані підприємствам і організаціям залізничного транспорту, а не тільки земельні ділянки, які прилягають виключно до залізничного полотна.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.01.2006 №0004632312/2 підлягають задоволенню, а позовні вимоги в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0005632312/0, №0004622312/1 не підлягають задоволенню, оскільки такі рішення є відкликаними на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 05.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова