Постанова

від 28.02.2013 по справі 2а-16274/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2013 року № 2а-16274/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Промтехсервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 №№0004152250, 0004162250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Промтехсервіс» (надалі - позивач, підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2012 №№0004152250, 0004162250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2012 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №2а-16274/12/2670 до судового розгляду в судовому засіданні на 13.12.2012, яке в подальшому неодноразово відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та суми валових витрат з податку на прибуток підприємств є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, що на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між Позивачем та контрагентом є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 6 ст. 128 КАС України та за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2012 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС прийнято наступні спірні податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР), а саме:

- №0004162250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 82 586грн., в тому числі за основним платежем 82 585грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1грн.;

- №0004152250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 94 972грн., в тому числі за основним платежем 94 972грн., штрафними фінансовими санкціями в сумі 0грн.

Підставою для прийняття вказаних спірних ППР стали висновки акту перевірки від 08.11.2012 №340/22-50/31084850 (надалі - акт перевірки), згідно яких встановлені наступні порушення:

- відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, правочини між ТОВ «НВЦ «Електропромторг» та ПП «Промтехсервіс» протягом перевіряємого періоду, є нікчемними, та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

- п.14.1.228 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 94 972грн., у тому числі: за II кв.2011 в сумі 94972грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 82 585грн., в тому числі: за червень 2011 в сумі 82585грн.

Окружний адміністративний суд м. Києва, оцінивши докази, які є у справі, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС є такими, що підлягають скасуванню, приймаючи до уваги наступне.

Так, обґрунтовуючи правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень, ДПІ у Святошинському районі м. Києва посилається на протокол допиту обвинуваченого від 25.05.2012 громадянина ОСОБА_1 (засновника контрагента позивача ТОВ «НВЦ «Електропромторг»), згідно якого останній зареєстрував підприємство за грошову винагороду, фінансово-господарську операцію не здійснював бухгалтерську та податкову звітність не вів.

Крім того, податковий орган посилається на постанову від 21.09.2012 Печерського районного суду м. Києва по справі №1-555/12, згідно якої ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч.1,2,3 ст.358 КК України, а порушену справу відносно нього закрито.

На думку відповідача, вказані обставини є достатнім доказом нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом, внаслідок чого позивач позбавлений законного права на податковий кредит та валові витрати по господарській операції з ТОВ «НВЦ «Електропромторг».

Однак, на думку суду, вказані обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочину між позивачем та контрагентом нікчемним, та не можуть одночасно бути достатнім доказом «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, враховуючи наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, у редакції, чинній на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, жодним чином не може бути встановлена на підставі протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_2.

В той же час, обставини, викладені в постанові про закриття кримінальної справи від 21.09.2012 №1-555/12 не можуть бути прийняті судом в якості безумовного доказу нікчемності правочину між позивачем та контрагентом, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом диспозиції вказаної частини ст.72 КАС України, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах, в даному випадку - у постанові про закриття кримінальної справи, не сприймаються судом як обов'язкові, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Судом враховується, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої прийнято постанову - ОСОБА_2, в той час як згадувана постанова Печерського районного суду м. Києва не містить в собі жодної встановленої обставини, щодо укладання між ТОВ «НВЦ «Електропромторг» та ПП «Промтехсервіс» угод з метою ухилення від сплати податків або угод, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.

Таким чином, з огляду на положення ст.72 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_2 та постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 №1-555/12 як на належні та допустимі докази висновку податкового органу про нікчемність договору між позивачем та його контрагентом.

Більш того, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що господарська діяльність «ТОВ «НВЦ «Електропромторг» має ознаки нереальності, в даному випадку, щодо неможливості надання товарів на користь позивача - ПП «Промтехсервіс», спростовується наступним.

ТОВ «НВЦ «Електропромторг» (ПРОДАВЕЦЬ), з одного боку та ПП «Промтехсервіс» (ПОКУПЕЦЬ), з іншого боку уклали Договір поставки товару №05/05-11 від 05.05.2011, згідно якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар у відповідності з умовами даного Договору.

Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаних в накладних, які є невід»ємною частиною цього Договору, або відповідно рахунку-фактури.

Згідно пункту 3 Договору «Умови оплати і поставки товару» покупець зобов'язується здійснити оплату відпущеного товару по безготівковому рахунку або цінними паперами в тому числі векселем, у відповідності з діючим законодавством України, протягом 360 календарних днів з моменту поставки товару.

Продавець зобов'язується поставити товар у місце вказане Покупцем. Поставка Товару вважається здійсненою належним чином після підписання товарних накладних. Прийом Товару за Договором проводиться Покупцем після перевірки відповідності асортименту і кількості поставленого Товару згідно накладної Продавця. В разі належного виконання Продавцем своїх обов'язків щодо постачання Товару. Покупець повинен підписати накладну по факту отримання Товару.

ПП «Промтехсервіс» отримало від ТОВ «НВЦ «Електропромторг» товар, на підтвердження чого позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірену копію видаткової накладної від 08.06.2011 №26 (труба теплоізольована Ізопрофлекс, прес-фітінг, прес-муфта, гільза насувна) на загальну суму з ПДВ 495 508 грн.

ПП «Промтехсервіс» здійснено оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «НВЦ «Електропромторг», що підтверджується платіжними дорученнями від 02.06.2011 №137 на загальну суму 350000грн., від 25.07.2011 №224 на загальну суму 145508грн.

В бухгалтерському обліку ПП «Промтехсервіс» віднесено розрахунки з ТОВ «НВЦ «Електропромторг» на витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування у перевіряємому періоді у сумі 412 923,33 грн., у тому числі II кв.2011 у сумі 412923,33 грн.

В податковому обліку дані витрати було віднесено до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) (рядок 5.1 Декларації з податку на прибуток) у сумі 412 923,33 грн., у тому числі II кв.2011 у сумі 412923,33 грн.

На виконання умов Договору ТОВ «НВЦ «Електропромторг» на користь ТОВ «Промтехервіс» виписано наступні податкові накладні за червень 2011, а саме: ПН. №11 від 02.06.2011 (труба теплоізольована) на загальну суму 350000грн., в т.ч. ПДВ 58333,33грн.; ПН. №26 від 08.06.2011 (труба теплоізольована, прес-фітінг, прес-муфта, гільза нусувна) на загальну суму 145508грн., в т.ч. ПДВ 24251,33грн.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту за перевіряємий період, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку №5 за перевіряємий період та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період.

Слід зазначити, що на підтвердження використання придбаного товару в рамках власної господарської діяльності, на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту, позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірені копії документів, що підтверджують факт використання отриманих від ТОВ «НВЦ «Електропромторг» товарів при виконанні робіт з ремонту теплових мереж:

- Договір про закупівлю робіт №770/ЖТЕ-59-11 від 20.05.2011, укладений між ПАТ «Київененрго» та ПП «Промтехсервіс».

- Акти виконаних робіт №1; №2 форми КБ-2в, та довідки про вартість виконаних робіт, прийнятих філіалом «Житлотеплоенерго Київенерго» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у ПП «Промтехсервіс» від 30 червня 2012 та 29 липня 2012.

- Акт приймання в експлуатацію з капітального ремонту теплових мереж з виконавчою документацією.

Більш того, на виконання ухвали суду від 04.02.2012, на підтвердження фактичної можливості використати отримані від контрагента товари в рамках власної господарської діяльності по Договору з ПАТ «Київенерго», позивачем до матеріалів справи надано наступні належним чином завірені письмові докази: копію ліцензії виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.02.2007 (дійсна з 09.02.2007 по 09.02.2012) з переліком видів робіт та копію дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, виданого Територіальним управлінням Держпромгірнагляду по Київській області та м. Києву від 30.10.2006 (діє з 30.10.2006 по 30.10.2011). Дані документи діяли на момент виконання Договору №770/ЖТЕ-59-11 (червень-липень 2011 року).

Крім того, на підтвердження кваліфікації та виробничої можливості ПП «Промтехсервіс» виконувати роботи з капітального ремонту теплових мереж позивачем надано копію ліцензії, виданої Державним комітетом України з будівництва та архітектури від 15.01.2004 (дійсна з 15.01.2004 по 15.01.2007) з переліком видів робіт.

Відповідно до ч.2. ст. З, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарської операції за Договором між позивачем та ТОВ «НВЦ «Електтропромторг», не приймаючи до уваги документи, що надані позивачем до перевірки, податковий орган кваліфікує порушення позивачем п.14.1.228 ст.14, п.138.1, п.138.2 та п.138.4 ст.138; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.8 ст.201, посилаючись виключно на встановлені в ході перевірки порушення сторонами Договору ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, тим самим визнаючи правочини між ТОВ «НВЦ «Електропромторг» та ПП «Промтехсервіс» протягом перевіряємого періоду нікчемними.

Втім, посилання відповідача на частину 1, 2 статті 215, статтю 228 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З урахуванням встановлення в рамках даної адміністративної справи того, що Позивачем фактично отримано товар від Контрагента, який використано в рамках власної господарської діяльності для отримання прибутку та сплачено ПДВ в ціні даних послуг, Окружний адміністративний суд м. Києва, узагальнюючи помилковість доводів відповідача, приходить до висновку, що право на віднесення суми за правочинами купівлі товару до податкового кредиту та валових витрат виникло у позивача законно, а отже обставини, викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що зібрані під час розгляду справи.

Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначає, що товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивач, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Отже, виходячи з наведеного, як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб позивача та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової приктики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ПП «Промтехсервіс», в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ПРОМТЕХСЕРВІС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 20.11.2012 №№0004152250, 0004162250.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Приватного підприємства «Промтехсервіс» (код ЄДРПОУ 31084850, адреса: 03148, м.Київ, Святошинський район, ВУЛ. ГНАТА ЮРИ, будинок 9, кімната 414) судові витрати в сумі 1775 (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять)грн.. 58 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 03115, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок 9).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.