Постанова

від 14.03.2013 по справі 38/5005/9757/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2013 року Справа № 38/5005/9757/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання:Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012р. у справі №38/5005/9757/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю"Інтернафта", м.Дніпропетровськ

до боржника приватного підприємства "Роксолана", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 року у справі № 38/5005/9757/2012 (суддя Бондарєв Е.М. ) приватне підприємство "Роксолана" м. Новомосковськ Дніпропетровської області визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, ліквідатором приватного підприємства "Роксолана", м.Новомосковськ призначено ініціюючого кредитора товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта", м.Дніпропетровськ, якого зобов'язано вчинити певні дії, постановлено копію цієї постанови направити до органу державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство (а.с.39-41; т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм матеріального права ст.ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вказаною постановою господарського суду Дніпропетровської області , Новомосковська об'єднана Державна податкова інспекція, м. Новомосковськ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та припинити провадження у справі посилаючись на те, що при винесенні постанови господарський суд Дніпропетровської області взагалі не дослідив, що в матеріалах справи відсутня інформація фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання останньої звітності.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги і те, що боржником подавалася до Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області податкова декларація з податку на прибуток ( електронна звітність) за 1 півріччя 2012 року, яка свідчила про наявність господарської діяльності боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта", м.Дніпропетросвськ просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012року у справі № 38/5005/9757/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення .

Сторони та скаржник правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористались, про час та місце судового засідання останні були сповіщені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року (а.с.61; т.1) з штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013року ( погоджено з Вищим господарським судом України від 19.02.2013року № 01-17/315/384/13),

Враховуючи факт належного сповіщення усіх учасників процесу про час та місце судового засідання, будь-які клопотання від сторін щодо відкладення розгляду справи не надходили, неявка сторін та скаржника не перешкоджає розгляду справи за апеляційною скаргою по суті в цьому судовому засіданні, то колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України) за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

09.11.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта", м.Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Роксолана", м.Новомосковськ відповідно до вимог ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2012 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 38/5005/9757/2012; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.12.12 року о 12 годині 00 хвилин; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів( обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, сторони зобов'язувались вчинити певні дії.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Відповідно до ст.93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 02.12.2010року №2756-V1) місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003року № 755, №755-1V (редакції з 04.02.2011року, що діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Ініціюючим кредитором і скаржником до матеріалів справи надані Витяг і Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 06.11.2012 року , які містять запис про відсутність юридичної особи-боржника за місцезнаходженням: 51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 52, кімната 317 (Запис №6).Також до матеріалів справи надана і додаткова Довідка державного реєстратора про підстави внесення напису про відсутність боржника за місцезнаходженням.( а.с.17-19, 50; т.1).

Отже, відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України належними доказами по справі доведено факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як докази безспірності грошових вимог до боржника ініціюючим кредитором надані до матеріалів справи: Договір купівлі-продажу № 01-04/2012 від 02.04.2012 року, відповідно до п1.1 якого, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернафта», м.Дніпропетровськ зобов'язувалась передати приватному підприємству «Роксолана», м.Новомосковськ, а останнє зобов'язувалося прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна котрого визначається Накладними, оплата по даному договору покупцем можлива векселями або іншим шляхом не забороненим законодавством ( пункт 2.2. договору); Видаткова накладна № 219 від 04.04. 2012 року на суму 371 350,0 грн.; Простий вексель серії АА № 0467534, номінальною вартістю 371 350,0 грн., складений 04.04.2012 року приватним підприємством "Роксолана", м.Новомосковськ зі строком платежу « за пред'явленням»; Протест про неоплату векселя від 26.04.2012 року №1268; Виконавчий напис № 1269 від 26.04.2012 року, Постанова відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 11.05.2012 року про відкриття виконавчого провадження; Постанова відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 19.06.2012року про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.29-33, 8-14).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, відповідно до вимог ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України ініціюючим кредитором належними доказами по справі доведений як факт відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, так і безспірність грошових вимог.

Отже, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджені відповідними документами в розумінні ст.ст.32,33,36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності на підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України подані докази, матеріали, обставини справи, господарським судом зроблено правильний висновок щодо необхідності визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури по відношенню до останнього на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Доводи апеляційної скарги про надання боржником податкової звітності за перше півріччя 2012 року скаржником не доведені. Як вбачається з довідки скаржника від 30.11.12року №14740/10/15-117 (а.с.49; т.1) остання звітність надавалась боржником за другий-четвертий квартали 2011 року, тобто до внесення запису про відсутність скаржника за місцезнаходженням.

Відповідно до п.78.1.7 статті 78 Податкового кодексу України документально-позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом ( п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України).

Ухвалу про порушення справи про банкрутство скаржник отримав 22.11.2012року.

Ні на час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції при перегляді постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012року по справі № 38/5005/9757/2012 скаржником не надано доказів вжиття заходів про проведення виїзної документальної перевірки боржника ( видача наказу, акт виїзду по місцезнаходженню боржника тощо) у передбаченій ст.82 Податкового кодексу України строки.

Крім цього скаржник не позбавлений права оскарження дій ліквідатора до суду у випадку ненадання фінансово-бухгалтерських документів боржника для перевірки ( ч.4 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") та права звернення до правоохоронних органів у зв'язку з неналежним виконанням ліквідатором наданих йому повноважень по розшуку фінансово-бухгалтерської документації боржника.

Розглядаючи апеляційну скаргу державної податкової інспекції по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. Закону України № 2453-VI від 07.07.2010року).

Як вже зазначалось вище копія оскаржуваної постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012року у справі № 38/5005/9757/2012 була направлена до органу державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності,достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів ( обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки зобов'язано направити для долучення до справи про банкрутство. Тобто суд першої інстанції зобов'язав скаржника вчинити певні дії.

Частиною 1 ст.210 Господарського кодексу України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 Закону України" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Доводи апеляційної скарги не спростовують ніяким чином вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування оскаржуваної постанови господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012року у справі № 38/5005/9757/2012.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012року у справі № 38/5005/9757/2012 - залишити без змін.

Матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.03.2013року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Виноградник

З оригіналом згідно

Помічник судді Т.В.Виноградча