Рішення

від 12.03.2013 по справі 909/129/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 р. Справа № 909/129/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.

при секретарі судового засідання Максимів Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Науково-виробничого приватного підприємства "Комбі",

вул. Б.Хмельницького, 109 - А, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

(поштова адреса: вул. Січових Стрільців, 7/51, м. Калуш,

Івано-Франківська область, 77300)

до відповідача: Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

вул.Є Петрушевича,1, м.Івано-Франківськ, 76004

в особі філії "Калуський райавтодор"

вул. Добрівлянська, 45, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення 11 886,52 грн. заборгованості, з яких: 9 994,80 грн. - основний борг, 1 513,65 грн. - інфляційні збитки, 378,07 грн. - 3% річні за договором №2 п/п від 01.06.2011 року

за участю представників сторін:

від позивача: від позивача: Квасній В. М., (довіреність № 6 від 04.02.13)

від відповідача: не з'явились,

встановив: Науково-виробниче приватне підприємство "Комбі" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський облавтодор" в особі філії "Калуський райавтодор" про стягнення 11 886,52 грн. заборгованості, з яких: 9 994,80 грн. - основний борг, 1 513,65 грн. - інфляційні збитки, 378,07 грн. - 3% річні за договором №2 п/п від 01.06.2011 року.

Представник позивача, 12.03.2013 року подав суду заяву (уточнення) щодо повного найменування відповідача та розрахунок суми позову за вх. № 4199/13. В судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахування сум зазначених у розрахунку, повторно здійсненому на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2013 року.

Представник відповідача жодного разу в засідання суду не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення розгляду справи, що підтверджується ухвалами суду: від 08.02.2013 року (вих. № 1972-973 від 12.02.2013 року), від 21.02.2013 року (вих. № 2609-610 від 21.02.2013 року) та повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№1712 від 04.03.2013 року. Вимоги вказаних вище ухвал відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між сторонами укладено договір № 2 п/п від 01.06.2011 року, відповідно до п. 1.1 якого замовник (відповідач) доручив, а підрядник (позивач) зобовязавсяся надавати послуги катками дорожніми масою 4т і 10т, укладальником асфальтобетону.

Відповідно до п. 3.1 договору за надані послуги замовник зобов"язався розрахуватись з підрядником у 3-х місячний термін після оформлення документів.

На виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи обумовлені договором на загальну суму 9 994, 80 грн. Даний факт підтверджує належно оформлений сторонами акт № КО -0000023 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.07.2011 року.

Відповідач за надані послуги у визначені договором строки не оплатив. Як наслідок борг відповідача перед позивачем становить 9 994, 80 грн.

За прострочення виконання грошового зобов"язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 3% річних в сумі 378, 07 грн. та інфляційні втрати в сумі 1513, 65 грн. Згідно здійсненого позивачем повторного перерахунку інфляційні втрати складають 149, 86 грн. (за період листопад 2011 року-березень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року-січень 2013 року); 3 % річних - 383, 64 грн. (за період з 29.10.2011 року по 06.02.2013 року).

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково, при цьому виходить з наступних підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором № 2 п/п від 01.06.2011 року. Відповідно, сума основного боргу, що складає 9 994, 80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 378, 07 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 513, 65 грн. Згідно здійснено позивачем повторного перерахунку інфляційні втрати складають 149, 86 грн. за період листопад 2011 року-березень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року-січень 2013 року; 3 % річних - 383, 64 грн., за період з 29.10.2011 року по 06.02.2013 року.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних і при цьому встановлено, що в розрахунку позивача щодо нарахування 3% річних допущено помилку при встановленні дня, з якого можуть нараховуватись 3 % річних. Позивач вказує, що борг виник 28.10.2011 року, відповідно нарахування 3% річних повинно здійснюватись з наступного за ним дня (відповідно до розрахунку, поданого разом з позовною заявою сума 3% річних становить 378, 07 грн., згідно здійсненого повторного перерахунку - 383, 64 грн.) Однак, суд не погоджується з таким твердженням, оскільки 29.10.2011 року є вихідним днем - суботою. Відповідно нараховувати 3 % річних слід з наступного робочого дня - понеділка 31.10.2011 року.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 380, 35 грн., за період прострочення з 31.10.2011 року по 06.02.2013 року. Однак, зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подано) суд вважає за правильне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 378, 07 грн.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 1 513, 65 грн. (згідно здійсненого повторного перерахунку 149, 86 грн.) за період листопад 2011 року-березень 2012 року, вересень 2012 року, грудень 2012 року-січень 2013 року; 3 % річних - 383, 64 грн., за період з 29.10.2011 року по 06.02.2013 року).

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.12 у справі №5021/1596/2011).

Господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано дефляцію, яка була у травні 2012 року - серпні 2012 року, листопаді 2012 року.

Згідно перерахунку, самостійно здійсненого судом інфляційні втрати за період листопад 2011 року - січень 2013 року становлять 29,71 грн. Відповідно задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 29,71 грн., в частині стягнення 1 483, 94 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов"язання, які виникли на підставі договору № 2 п/п від 01.06.2011 року. Однак неправильно здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.9,11,525,526,625,629,901 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,55, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Науково-виробничого приватного підприємства "Комбі" до відповідача Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Калуський райавтодор" про стягнення 11 886,52 грн. заборгованості, з яких: 9 994,80 грн. - основний борг, 1 513,65 грн. - інфляційні збитки, 378,07 грн. - 3% річні за договором №2 п/п від 01.06.2011 року - задоволити частково.

Стягнути з Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.Петрушевича,1, м.Івано-Франківськ, в особі філії "Калуський райавтодор", вул. Добрівлянська, 45, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 31790584) на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Комбі", вул. Б.Хмельницького, 109 - А, м.Калуш, Івано-Франківськ; поштова адреса: вул. Січових Стрільців, 7/51, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 22174539) - 9 994,80 грн. (дев"ять тисяч дев"ятсот дев"яносто чотири грн. 80 коп.) основного боргу, 29, 71 грн. (двадцять дев"ять грн. 71 коп.) інфляційних збитків, 378,07 грн. (триста сімдесят вісім грн. 07 коп.) 3% річних, 1 505, 44 грн. (одну тисячу п"ятсот п"ять грн. 44 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 483, 94 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три грн. 94 коп.) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013 року

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"