Рішення

від 11.03.2013 по справі 914/473/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.13 Справа№ 914/473/13-г

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест»,с. Сопошин, Жовківського району, Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», с.Андріївка, Буського району, Львівської області

про стягнення заборгованості згідно договору поставки в сумі 56 445,73 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Поліковський О.Г. - представник за довіреністю від 18.02.2013р.;

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс» про стягнення заборгованості згідно договору поставки в сумі 56 445,73 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено судовий розгляд справи на 25.02.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.02.2013р. відкладено розгляд справи на 11.03.2013р.

В судовому засідання представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступало. Представник не наполягав на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подав клопотання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві та пояснень до позовної заяви (вх..6138/13 від 05.03.2013р.), просить позов задоволити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 51 355,23 грн. основного боргу, 3 798,88 грн. пені, 1 291,62 грн. 3% річних та судові витрати в т.ч. витрати на надання правової допомоги.

В судове засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 31.01.2013 р. не виконав, відзиву на позов та будь-яких документів на вимогу суду не подав, процесуальним правом на захист своїх інтересів не скористувався.

Надіслання відповідачу ухвали про порушення провадження від 31.01.2013р. у справі та ухвал про відкладення розгляду справи від 25.02.2013р. підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області № 142 від 01.02.2013р., № 273 від 27.02.2013р. (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 11.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні докази та оглянувши їх оригінали в судовому засіданні судом встановлено таке.

15.01.2011р. між ТзОВ «Будінвест» (продавець) та ТзОВ «ТехАвто-Плюс» (покупець) було укладено договір № -15061 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. договору продавець (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) металопрокатну продукцію (з чорних та кольорових металі), надалі «Товар», а покупець (відповідач) прийняти його та своєчасно провести повні розрахунки на умовах і в строках, визначених договором. та оплатити замовлений товар (надалі - Товар).

Кількість, ціна і розгорнутий асортимент Товару визначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума Договору визначається як сума Товару, отриманого згідно всіх накладних(п.п.2.2.,2.3. Договору).

Відповідно п.3.3. Договору, оплата за поставлений Товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківським рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дня отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару, а відповідач отримав Товар на загальну суму 1 125 320,44 грн., що підтверджується товарними накладними (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні), підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Однак відповідач повністю свої зобов'язання за Договором не виконав, частково здійснив оплату за поставлений Товар, що підтверджується виписками з особового рахунку, поданих позивачем (копії в матеріалах справи) на суму 1 073 965,21 грн. У зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 51 355,23 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 26.07.2012р. надіслав відповідачу претензію №26/07-1 з вимогою в семиденний термін з моменту отримання претензії погасити прострочену заборгованість в сумі 51 355,23 грн., яка, однак, була залишена без розгляду відповідачем.

Крім цього, позивачем подано Акт звірки розрахунків, з якого вбачається, що станом на 31.12.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 51 355,23 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками без застереження.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 1 291,62 грн. та пеню в сумі 3 798,88грн.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того , що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України,якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив.

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 51 355,23 грн. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та поданими доказами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 1 291,62 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, за порушення термінів оплати за Товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого, але не оплаченого в строк Товару за кожен день прострочення.

Заявлена до стягнення пеня в сумі 3 798,88 грн. нарахована за 180 дні позивачем правомірно і підлягає задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України оплата послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, такі витрати при задоволені позову покладаються на відповідача.

Відповідно до п.3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Статтею 26 Закону передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги(ст. 30 Закону).

У матеріалах справи є договір № 01/3 від 18.01.2013р. про надання правової допомог, укладений між ТзОВ «Будінвест» (Замовник) та адвокатом Поліковський О.Г. (Виконавець), який дії на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2114 від 03.10.2012р., відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором в господарському спорі, що виник при виконанні договору поставки продукції, укладеного між Замовником та ТзОВ «ТехАвто-Плюс», а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю 10% від суми спору, а саме 5 135,00 грн. за правову допомогу. Також представником позивача подано платіжне доручення про оплату за надані послуги в сумі 5 135,00 згідно договору про надання правової допомоги №01/3 та акт надання послуг правової допомоги № 1 від 28.02.2013р. на суму 5 135,00 грн., підписаний Виконавцем та Замовником без жодних застережень.

З врахуванням предмету позовних вимог та співрозмірність їх із розміром адвокатських витрат, задоволенням позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 5 135,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 219, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс» (80563, Львівська область, Буський район, село Андріївка, вулиця Нова, будинок 823А; ідентифікаційний код 32124223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест» (80356, Львівська область, Жовківський район, село Сопошин, вулиця Вокзальна, будинок 18; ідентифікаційний код 33080109) 51 355,23грн. - основного боргу, 1 291,62 грн. - 3% річних, 3 798,88 грн. - пені, 5 135,00 грн. - витрати на послуги адвоката та 1 720,50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.03.2013 року.

Суддя Коссак С.М.