Рішення

від 12.03.2013 по справі 910/282/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/282/13 12.03.13

За позовом Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервіс»

Про стягнення 5 979,46 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Червоний І.В. - директор, протокол № 1 від 10.11.2006

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервіс» 5 233,47 грн. заборгованості, яка складається з : 4 067,18 грн. основного боргу по комунальним та експлуатаційним платежам за період з червня 2009 року по березень 2010 року включно, 181,53 грн. пені, 570,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 414,76 грн. - 3 % річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 401 від 01.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 порушено провадження у справі № 910/282/13 та призначено її до розгляду на 31.01.2013.

Позивачем 30.01.2013 до відділу діловодства суду у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 5 979,46 грн. заборгованості, яка складається з : 4 700,90 грн. основного боргу по комунальним та експлуатаційним платежам за період з червня 2009 року по березень 2010 року включно, 181,53 грн. пені, 625,44 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 471,59 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/282/13 від 31.01.2013, в зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.01.2013, розгляд справи був відкладений на 12.02.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 справу № 910/282/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з перебуванням судді Сівакової В.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/282/13 від 12.02.2013 розгляд справи було призначено на 05.03.2013.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 справу № 910/282/13 передано на розгляд судді Сіваковій В.В., в зв'язку із прибуттям з відрядження.

Відповідач у поданих 04.03.2013 до відділу діловодства суду відзиві проти позову заперечує, з огляду на те, що 01.12.2007 дійсно мало місце укладення договору оренди нежитлового приміщення площею 113 кв. м. за адресою : м. Київ, вул. Ново-Дарницька, 17, але в подальшому було укладено новий договір № 70 за яким орендодавцем виступило Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва. 01.02.2010 згідно акту прийому-передачі відповідач повернув новому орендодавцю зазначені вище приміщення. При цьому відповідач вказує на те, що у позивача відсутні правові підстави здавати приміщення в оренду, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на нього (761 Цивільного кодексу України); у позивача відсутні докази передачі приміщень відповідачу по акту приймання-передачі, який був би підписаний обома сторонами (ст. 759 Цивільного кодексу України); у позивача відсутні докази виставлення відповідачу рахунків на оплату орендних платежів. З огляду на викладене просить в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 05.03.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.03.2013.

Позивач в судове засідання 12.03.2013 не з'явився.

Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 05.03.2013 свідчить про те, що представник позивача Перелигіна О.А. згідно довіреності № 69 від 10.01.2013 був присутній в цьому засіданні та повідомлений про те, що наступне судове засідання відбудеться 12.03.2013 (розгляд справи відкладено).

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 05.03.2013 представника позивача Перелигіної О.А. про те, що останній повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/282/13.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Позивач у поданих 12.03.2013 до відділу діловодства суду поясненнях зазначив, що не відповідають дійсності твердження відповідача що відсутні документи які підтверджують факт приймання-передачі приміщення відповідачу, оскільки на виконання вимог суду позивачем подано акт від 01.02.2008, який підписаний та скріплений печатками сторін. Зазначає, що про укладення 01.03.2008 договору оренди № 70 відповідачем не було повідомлено позивача, відповідач не звертався до позивача з жодними заявами про розірвання договору № 401 від 01.12.2007, а тому він був продовжений до 01.12.2009 та потім до 01.12.2010. Однак, у зв'язку з передачею приміщення КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва договір був розірваний з 01.02.2010. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві ради № 105 від 01.02.2008 з 01.03.2008 функції орендодавця делеговані КП «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду» Дарницького району м. Києва, в зв'язку з чим відповідачу не нараховувалась орендна плата, що підтверджується рахунками-фактурами за спірний період, з яких вбачається, що до сплати нараховувались лише експлуатаційні витрати. послуги з холодного водопостачання, водовідведення та централізованого опалення. Відповідно до розпорядження Дарницької районної в м. Києві ради № 274 від 17.03.2008 позивача зобов'язано з орендарями укласти договори на експлуатаційне обслуговування нежитлових приміщень. Оскільки на той момент між сторонами вже склались договірні відносини згідно яких здійснювались розрахунки за вищевказані послуги новий договір не укладався. Крім того, відповідачем не подано доказів того, що ним отримувались комунальні послуги від інших постачальників послуг.

Відповідачем в судовому засіданні 12.03.2013 подано заяву про застосування стоків позовної давності до всіх вимог позивача.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно , доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

01.12.2007 між Комунальним підприємством «Господар» Дарницького району міста Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервіс» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Дарницького району м. Києва № 401 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 1223 від 21.11.2007 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району (далі - об'єкт оренди) за адресою : м. Київ, вул. Ново-Дарницька, 17 для ведення юридичної діяльності.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 113,4 кв. м. (у підвалі).

Згідно з п. 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дарницького у місті Києві району і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Господар».

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачену за надані комунальні та експлуатаційні послуги за період з червня 2009 року по березень 2010 року включно, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 700,90 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 181,53 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 625,44 грн. та 3% річних в сумі 471,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 01.02.2008 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нежитлове приміщення площею 113,4 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Ново-Дарницька, 17. Даний акт підписано та скріплено печатками обох сторін.

Отже, не відповідають дійсності посилання відповідача про те, що між сторонами відсутній акт приймання-передачі, який би був підписаний обома сторонами.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 01.12.2007 до 01.12.2008.

За умовами п. 3.6. договору та 4.2. договору орендар зобов'язався своєчасно не пізніше 15 числа поточного місяця щомісячно сплачувати орендні платежі.

Відповідно до п. 3.8. договору вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню, інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями. що надають такі послуги.

Згідно з п. 4.9. договору орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим пунктом.

Відповідачем договори з постачальниками відповідних послуг укладено не було, оскільки доказів в підтвердження цього відповідачем не подано.

Разом з цим, сторонами підписано та скріплено печатками додаток № 1 до договору (розрахунок розміру сплати орендарем приміщення експлуатаційних витрат), відповідно до якого сторони узгодили перелік комунальних та експлуатаційних послуг та їх вартість на місяць, які має сплачувати відповідач.

Зазначений додаток укладено до договору, а отже є його невід'ємною частиною та обов'язковим до виконання відповідачем.

За обґрунтованими розрахунками позивача вартість комунальних та експлуатаційних послуг складає: за червень 2009 року - 728,66 грн., за липень 2009 року - 404,14 грн., за серпень 2009 року - 534,55 грн., за вересень 2009 року - 326,27 грн., за жовтень 2009 року - 321,56 грн., за листопад 2009 року - 322,40 грн., за грудень 2009 року - 384,73 грн., за січень 2010 року - 485,06 грн., за лютий 2010 року - 573,86 грн. та за березень 2010 року - 619,67 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті комунальних та експлуатаційних витрат повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості за обґрунтованими розрахунками позивача за період з червня 2009 року по березень 2010 року становить 4 700, 90 грн.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

Відповідно до ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Отже, з урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення з даним позовом за надані послуги за червень 2009 року починається обчислюватись з 16.06.2009 та відповідно закінчується 16.06.2012, за надані послуги за липень 2009 року починається з 16.07.2009 та закінчується 16.07.2012, за надані послуги за серпень 2009 року починається з 16.08.2009 та закінчується 16.08.2012, за надані послуги за вересень 2009 року починається з 16.09.2009 та закінчується 16.09.2012, за надані послуги за жовтень 2009 року починається з 16.10.2009 та закінчується 16.10.2012, за надані послуги за листопад 20099 року починається з 16.11.2009 та закінчується 16.11.2012, за надані послуги за грудень 2009 року починається з 16.12.2009 та закінчується 16.12.2012, за надані послуги за січень 2010 року починається з 16.01.2010 та закінчується 16.01.2013, за надані послуги за лютий 2010 року починається 16.02.2010 та закінчується 16.02.2013, за надані послуги за березень 2010 року починається з 16.03.2010 та закінчується 16.03.2013.

Згідно з ч. 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Як вбачається зі штампу відділення поштового зв'язку Київ-96, що проставлений на конверті, в якому до суду надійшла дана позовна заява, вона здана на пошту для відправлення 29.12.2012.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач у поданій 12.03.2013 заяві просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлялось, поважності причин його пропуску та мотивів поновлення позивачем не заявлено, не надано та не доведено.

Згідно з п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення позивачем вимог по сплаті комунальних та експлуатаційних послуг за період з червня до 29.12.2009 станом на день звернення до суду з позовом пропущено, в зв'язку з чим в позові в частині стягнення з відповідача 2 985,08 грн. основного боргу слід відмовити.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті послуг за період з 29.12.2009 по березень 2010 року в розмірі 1 715,82 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по комунальним та експлуатаційним витратам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Отже, вищезазначені норми та умови договору встановлюють, що пеня нараховуються за несвоєчасно виконане зобов'язання по сплаті орендної плати.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних та експлуатаційних витрат.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 181,53 грн., нарахованої на борг з комунальних та експлуатаційних витрат, безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті комунальних та експлуатаційних витрат, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 625,44 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 471,59 грн.

Згідно з ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В зв'язку з пропуском позивачем позовної давності слід відмовити у стягненні збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних нарахованих на суми боргу за період з червня 2009 року по 29.12.2009.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Таким чином, розмір збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становлять: 493,55 грн. та відповідно 421,55 грн.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що у позивача відсутні правові підстави здавати приміщення в оренду, оскільки у нього відсутні правовстановлюючі документи на нього з посиланням на ст. 761 Цивільного кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки ч. 2 вказаної статті визначає, що наймодавцем окрім власника може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. В даному випадку позивач наділений таким правом згідно розпорядження Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації № 1223 від 21.11.2007.

Стосовно посилань відповідача про те, що позивач не виставляв рахунки відповідачу слід зазначити, що умовами договору та додатку № 01 не передбачено, що підставою для здійснення оплат є виставлені позивачем рахунки.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шовчер Юр Сервіс» (м. Київ, вул. Ново-Дарницька, 17, код ЄДРПОУ 35262394) на користь Комунального підприємства «Господар» Дарницького району міста Києва (м. Київ, вул. Заслонова, 3. код ЄДРПОУ 14315687) 1 715 (одну тисячу сімсот п'ятнадцять) грн. 82 коп. основного боргу, 493 (чотириста дев'яносто три) грн. 55 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 421 (чотириста двадцять одну) грн. 55 коп., 757 (сімсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.03.2013.

СуддяВ.В. Сівакова