Постанова

від 29.11.2006 по справі 11/375-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/375-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29.11.2006                                                            Справа № 11/375-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю прокурора Мяло Н.В.

представників сторін:

від  позивача: Іскрова К.М.- уповн. предст., дов. № 7/11 від 01.11.2006р.

від  відповідача: Кермача А.І.- нач. відділу, № 3448/10-007  від 23.11.2006р., Лелеко Г.О.- зав. юр. сект., дов. № 2427/10-009 від 05.09.2006р., Ільмієвої О.В.- гол. держ. подат. рев.- інсп., дов. № 3244/10-009 від 07.11.2006р., Чернишевої Н.А.- нач. держ. подат. інсп. у Белозерського р-ну, наказ № 357-0 від 03.04.2006р., Малишенко О.В., дор. № 3447/10-007 від 23.11.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алайя", с. Станіслав, Білозерський район

до Державної податкової інспекції у Білозерському районі, смт. Білозерка  

про  визнання протиправними і скасування двох податкових повідомлень-рішень та про спонукання до вчинення дій

          Провадження у справі відкрито за позовом про визнання протиправними та скасування двох податкових повідомлень-рішень від 27.09.2006р. за номерами 0000412302/0 та 0000031599/0, якими контролюючий орган зменшив позивачу-платнику податків суми відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість (ПДВ) на 21772грн. та 6797000грн., відповідно. Ці вимоги поєднані з вимогою про спонукання відповідача до поновлення суми бюджетного відшкодування в 6818772грн. в картці особового рахунку позивача - платника ПДВ.

          Позивач обґрунтовує вимоги наступним.

          Оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000412302/0 від 27.09.2006р. в порушення п.6.1. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) не містить посилань на норму податкового закону, у зв'язку з порушенням якої вчинено зменшення відшкодування суми ПДВ.

          Це оспорюване податкове повідомлення-рішення, як і інше за №0000031599/0 має посилання на акт перевірки №00071/2302/31507199, але платникові про акт з таким номером нічого не відомо, відомо про перевірку, результати якої оформлено актом з іншим номером - 71/23/31507199.

          Направлення на перевірку №163 від 30.08.2006р. не відповідає ст.112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні": воно не містить вказівок на дату початку й закінчення перевірки, що є порушенням вимог, встановлених цим же законом, щодо тривалості позапланової виїзної перевірки; мета перевірки "дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку з закриттям організації", зазначена у направленні, є вигаданою, свідчить про прояв зловживання службовими особами ДПІ у Білозерському районі своїми повноваженнями. Це направлення під розписку представнику ТОВ "Алайя" не вручалось в порушення тої ж ст.112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

          Наведене позивачем кваліфікується як умисне недотримання прав та законних інтересів платника податків, являється підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

          Встановлене тим же Законом обмеження щодо тривалості позапланової перевірки - 10 днів порушене ДПІ у Білозерському районі, перевірка тривала 14 днів.

          Достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування платником податку був зроблений з порушенням норм податкового законодавства, орган державної податкової служби не мав, тому  в нього не було підстав для перевірки за п.п.7.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (на цей пункт зроблено посилання в акті перевірки як на підставу перевірки). Не існує попереднього акта невиїзної планової перевірки, щодо виявлення порушень у розрахунку бюджетного відшкодування за червень, липень 2006р., тільки такий акт мав бути носієм доказової інформації згідно з п.1.3. Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005р.

          Наказ керівника ДПІ у Білозерському районі №67 від 30.08.2006р. про проведення перевірки також не містить вказівки на дати початку й закінчення перевірки.

          Позивач вказує на невідповідність запису в акті перевірки про те, що в інформаційній базі даних ДПІ у Білозерському районі відсутні відомості про наявність у ТОВ "Алайя" одного з банківських рахунків, а саме - рахунку №26005331177901 в АБ "Південний", м. Одеса. Насправді, таке повідомлення від 13.06.2006р. відповідно до ст.5 Закону України "Про систему оподаткування" товариством "Алайя" надавалось до ДПІ у Білозерському районі, про що свідчить відтиск штампу органу державної податкової служби про прийняття повідомлення, підпис відповідальної  особи податкового органу про прийняття повідомлення. (Копію повідомлення позивач надав суду в додатку до позовної заяви - а.с. 64, т.1, оригінал оглянуто в судовому засіданні). Позивач вважає, що така невідповідність запису в акті перевірки може свідчити про упереджене ставлення до платника податку зі сторони ДПІ у Білозерському районі.

          В акті перевірки написи в різних його частинах суперечать один одному: відповідач вказує, що перевіркою не виявлено договорів, первинних та інших документів, як були б визнані судами недійсними, або вчинених з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, при цьому вказується, що договори та інші первинні документи були перевірені в повному обсязі та одночасно стверджується, що первинні документи на підтвердження спірного податкового кредиту платник податків контролюючому органу не надав.

          Твердження в акті перевірки про часткову відсутність документів бухгалтерського обліку та про порушення цим пункту 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не відповідає такій вимозі до акта перевірки, як чітке викладення змісту порушення. Не вказано щодо яких саме операцій відповідач не встановив бухгалтерського обліку. Насправді ж всі необхідні первинні документи для перевірки підстав бюджетного відшкодування за червень, липень 2006р. відповідач отримав.

          Позивач стверджує, що висновок контролюючого органу про невключення платником податків до податкових зобов'язань за травень 2006р. 14504грн. не міг бути підставою для визначення цим органом платнику податків цієї суми зобов'язань, оскільки помилку в декларуванні податкових зобов'язань з ПДВ за травень 2006р. на суму 14504грн. платник податку виправив самостійно ще до початку перевірки, шляхом направлення до ДПІ у Білозерському районі 08.08.2006р. поштою уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за травень 2006р. щодо збільшення суми податкових зобов'язань на 14504грн. Та обставина, що відповідач отримав цей розрахунок лише 06.09.2006р. вже під час перевірки, як він про це стверджує, не надавала, за оцінкою позивача, відповідачу права визначати ще раз вже задекларовану цю суму податкових зобов'язань, оскільки законодавець пов'язує факт вчинення виправлення платником податків помилок в декларуванні податкових зобов'язань з датою відправлення уточненого розрахунку, а не з датою його отримання  органом державної податкової служби.

          Позивач оспорює висновок ДПІ у Білозерському районі про те, що придбання ним універсальної мобільної установки для приготування пінобетону на 43608грн. (в т.ч. 7268грн. ПДВ) не пов'язано з господарською діяльністю. По-перше, обмежень щодо можливих операцій з виготовлення та реалізації пінобетону нормативні акти щодо статутної діяльності ТОВ "Алайя" не містять, по-друге господарською діяльністю по суті за природою є і купівля вказаною установки, і її вчинена згодом продаж з метою отримання доходу.

          Набуття ТОВ "Алайя" 30.06.2006р. побутової техніки у ПП "Руно" на 6949004грн. (в т.ч. 1158167грн. ПДВ) позивачем стверджується як господарська операція, яка мала бути врахованою за підставу віднесення суми ПДВ до податкового кредиту з ПДВ. Позивач отримав належну податкову накладну з ПДВ та сплатив ПДВ у ціні придбання.

          Позивач вважає неправильною по суті відмову йому в бюджетному відшкодуванні за липень 2006р. в сумі 6797000 за наведеною ДПІ у Білозерському районі підставою (обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування). У тексті позовної заяви позивач вказує, що обсяг оподатковуваних операцій ТОВ "Алайя" з червня 2005р. по червень 2006р. складає 32067800,30грн., відповідно, заявлена сума бюджетного відшкодування  у липні 2006р. - 6797000грн. є набагато меншою, ніж обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 місяців.

          Щодо відшкодування ПДВ з операцій набуття основних засобів у травні, червні 2006р. (а це 5630137,01грн. податкового кредиту з ПДВ), то відшкодування цієї суми за липень 2006р. не має за правовою природою такої перешкоди як певний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців: щодо від'ємного значення ПДВ з операцій набуття основних засобів обмеження обсягом оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців не застосовується у відповідності з п.п.7.7.11 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ).

          Відмову у бюджетному відшкодуванні позивач вважає проявом податкової дискримінації зі сторони фіскального органу, порушенням ст.3 Закону України "Про систему оподаткування".

          Первинно за текстом позову позивач просив в якості витрат на правову допомогу стягнути з Державного бюджету України 341765,95грн., сплачених ним на користь ТОВ "Міжнародний фінансовий союз "Альянс" за юридичні послуги, пов'язані з захистом інтересів ТОВ "Алайя" у спорі, в тому числі й за підготовку позовної заяви, яка розглядається судом.

          Клопотанням від 27.11.2006р., що заявлено суду 29.11.2006р. позивач зменшив позовні вимоги на суму витрат на правову допомогу в 341765,95 грн., просить вимогу про стягнення цих витрат на його користь з бюджету не розглядати та не відшкодовувати цю суму на його користь з бюджету.

У цьому ж клопотанні позивач навів обґрунтування твердження про віднесення певного майна до складу основних засобів, вказує, що набуте за договором поставки від 01.06.2006 р. та накладної № 3006 від 30.06.2006 р. майно не призначене для подальшого продажу, оскільки його облік ведеться на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", а після введення його в експлуатацію буде відображено на рахунку 10 "Основні засоби". Письмовими поясненнями від 22.11.2006 р. (а.с. 142, Т.8) позивач зазначив, що це майно зберігається в орендованих ним за договором від 12.01.2006 року приміщені в смт. Ширяєве, Одеської області, по вул. Набережній, 2.

Відповідач позов не визнав, письмово заперечує проти позовних вимог, посилаючись на таке.

Щодо зазначення в оспорюваних податкових повідомленнях-рішеннях при посиланні в номері акта перевірки трьох зайвих нулів на початку та цифр "0" і "2" в середині номера (00071/2302/31507199 замість 71/23/31507199) відповідач вказує, що цілком очевидно прийняття цих рішень за результатами перевірки, оформленої актом № 71/23/31507199, технічна помилка при написанні цього номера за текстами податкових повідомлень-рішень не приводить до  нечинності цих податкових повідомлень-рішень. Відповідач посилається на Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02/5-35 від 26.01.2000 р., за яким недодержання вимог  правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття, тощо може бути підставою для визнання його недійсним лише у разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт вцілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий  відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття  акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законом.

Відповідач повідомляє, що направлення на перевірку 01.09.2006 р. під розписку № 163 вручено представнику позивача Лупашко Е.Н. У направлені №163 від 30.08.2006 р. зазначено, що позапланова виїзна документальна перевірка з питань обґрунтованості заявлених до відшкодування сум ПДВ за червень, липень 2006 р. буде проводитись з 01.09.2006 р. по 14.09.2006 р. Відповідач наголошує, що оригінал направлення, який знаходиться у податковій інспекції містить напис щодо мети перевірки "дотримання вимог податкового законодавства", а не "дотримання цього законодавства у зв'язку з закриттям підприємства" як стверджує позивач.

Тут суд зауважує, що в судовому засіданні і судом і представниками учасників процесу оглянуто різні примірники (оригінали) одного й того ж направлення на перевірку № 163, що зберігаються у позивача та відповідача. Дійсно встановлено, що ці примірники (як і надані сторонами суду їх копії) не є повністю ідентичними та частково відрізняються текстами. Так, примірник, що залишився у платника податків не містить вказівки на дати початку і закінчення перевірки, в якості мети перевірки містить фразу "дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку з закриттям організації", примірник цього ж направлення, що залишився в ДПІ у Білозерському районі містить посилання на дати початку й закінчення перевірки - 01.09.2006 р. і 14.09.2006 р., в якості мети перевірки містить фразу "дотримання вимог податкового й валютного законодавства".

Керівник ДПІ у Білозерському районі судовому засіданні вивчила примірник направлення на перевірку, який має ТОВ "Алайя", визнала на ньому свій підпис, печатку ДПІ у Білозерському районі, легітимність послідовного тексту комп'ютерним друком без будь-яких виправлень, в якому (тексті направлення) відсутній напис про початок та закінчення перевірки та є та частина тексту, яка в якості мети перевірки вказує "дотримання вимог податкового законодавства у зв'язку з закриттям організації". При цьому, керівник органу  державної податкової служби на питання суду щодо відмінності текстів направлень, які мали б бути ідентичними, не змогла пояснити: з яких причин та за яких  обставин податковою інспекцією виготовлено, нею підписано та товариству "Алайя" органом державної податкової служби видано направлення на перевірку з неправильно вказаною метою перевірки та без зазначення дат початку і закінчення перевірки. Видача цього направлення є цілком очевидною.

Щодо недоліків направлення представники відповідача в судовому засіданні також посилаються на згадане Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02/5-35 від 26.01.2000р., за яким такі недоліки не мають приводити до недійсності правильного по суті та такого, що відповідає вимогам матеріального закону, акта.

Відповідач інформує, що, насправді, перевірка продовжувалась 10 робочих днів, за судженням відповідача позивач помиляється, коли не виключає з календарного строку тривалості перевірки в 14 днів вихідні дні, таких було чотири. Вихідні дні не враховуються в строк перевірки.

          Щодо звинувачень позивача в частині відсутності достатніх підстав для перевірки як відсутності попереднього акта перевірки щодо виявлення порушень у розрахунку бюджетного відшкодування за червень, липень 2006р. позивач посилається на лист ДПА України №15151/5/23-2016 від 20.12.2005р., за яким позапланові перевірки з питань правомірності заявленого до відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість можуть проводитись як на підставі пункту 9 ст.111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", так і на підставі п.п.7.7.5. ст.7 Закону про ПДВ.

Відповідач не визнає звинувачень в упередженості перевірки та стверджує, що в його базі даних відсутні відомості про наявність у позивача банківського рахунку №26005331177901 в АБ "Південний" м. Одеса, по реєстрації вхідної кореспонденції відповідача за номером 648/10 від 20.06.2001р. значиться повідомлення про відкриття ТОВ "Алайя" рахунку №26004321177901 в АБ "Південний". Відповідач заперечує отримання від позивача повідомлення про відкриття рахунку №26005331177901.

Відповідач вказав, що запитами №2468/23-007 від 08.09.2006р., №2499/023-007, №2516/23-007 від 12.09.2006р., №2536/23-007 від 13.09.2006р., №2548/23-007 від 13.09.2006р. витребовував у позивача необхідні бухгалтерські документи щодо фінансово-господарської діяльності позивача, ці запити товариством "Алайя" виконано не було, про ненадання позивачем витребуваних документів складено акти, з якими ознайомлений заступник керівника ТОВ "Алайя" Лупашко Є.М.

Тут суд зауважує наступне. Позивач надав до суду у справі копії податкових накладних щодо формування спірного податкового кредиту з ПДВ, тексти угод з контрагентами, за господарськими операціями в яких формувалися об'єкти оподаткування податком на додану вартість, банківські картки обліку руху коштів на рахунках позивача щодо операцій з оплати набутого майна та сплати в ціні придбання податку на додану вартість, який віднесено до податкового кредиту, що є спірним у справі.

Позивачем копії всіх цих документів надано суду в двох екземплярах - для суду і для відповідача (як і додатки до позовної заяви). Отримавши від суду копії цих документів, відповідач в письмових запереченнях (а.с. 132 - 135, Т. 7) та представники відповідача в судових засіданнях вказали, що позивач надав до розгляду суду ті первинні документи, які ним надавалися представникам органу державної податкової служби під час перевірки, будь-яких нових документів серед наданих суду, які б не надавались під час перевірки на додалось, однак, ці документи не є достатніми ні для підтвердження обсягу оподатковуваних операцій, ні для підтвердження підстав відшкодування ПДВ.

Відповідач має на увазі, що в додаток до цих вивчених ним при перевірці документів, позивач мав надати йому під час перевірки за запитами (остаточний з них №2536/23-007 від 13.09.2006р. - копія на а.с. 101, Т. 7) ще й такі документи:- Банківські виписки за перевіряємий період по АБ "Південний м.Одеса, ДФ ВАТ "Інноваційно промисловий банк" м. Дніпропетровськ, ХОД АППБ "Аваль", ВАТ "Банк "Демарк" м. Чернігів, Херсонське облуправління ВАТ Державного ОБУ, філія АБ "Укоопспілка" м. Херсон.

- Матеріальні звіти з 01.05.2006 р. по 01.07.2006 року.

- Звіти пов'язані з виробничою діяльністю з 01.05.2006 р. - по 01.07.2006р.

- Оборотні відомості по залишку товарів з 01.05.2006 р. по 01.07.2006 р.

- Книги обліку  дебіторської та  кредиторської заборгованості з 01.05.2006 р.   по 01.07.2006 р.

- Договора з підприємствами на місце здійснення переробки закуплених виноматеріалів.

- Залишки виноматеріалів на 01.05.2006 р., на 01.06.2006 р., на 01.07.2006р. (рахунки бухгалтерського обліку № 20, 26, 28)

- Bci накази, розпорядження на oci6, які були відповідальними за фінансово-господарську діяльність підприємства в період з 01.05.2006р. по 01.07.2006р.

- Договір на обслуговування бухгалтерського обліку з підприємством в м.Одеса.

- Журнал обліку основних засобів з 01.05.2006 р. по 01.07.2006 р.

- Документи на реалізацію по підприємству фірма "Антарес", код 24861600.

- Технічні паспорта на придбанні транспортні засоби, а саме вантажопідйомник 4800 МК та автонавантажувач М-40081.

- Договора на оренду транспортних засобів на перевезення грузу.

- Видаткові накладні за 2003 рік на реалізацію товару.

Також запитом на позивача контролюючим органом покладено обов'язок видати  наказ про проведення інвентаризації до 14.09.2006р. та провести її.

Відповідач наполягає на тому, що лише 06.09.2006р. - вже під час перевірки - отримав від позивача поштою серед інших документів уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, задекларованих за травень 2006р. щодо коригування суми ПДВ в 14504грн. Посилаючись на нормативи перебігу поштової кореспонденції по Україні - а це 2 дні щодо поштових відправлень з м.Одеса у м. Херсон - позивач стверджує, що ця кореспонденція направлена йому позивачем не 08.08.2006р. як той стверджує, а значно пізніше, вже під час перевірки після 01.09.2006р., коли позивач дізнався про виявлене ревізором порушення стосовно вказаної суми 14504грн.  В судовому засіданні представники відповідача повідомили, що володіють інформацією, про те, що насправді, ця кореспонденція позивачем направлялась з м. Одеси 04.09.2006р., однак доказів цієї інформації станом на час тривалості провадження у адміністративній справі не мають.

Щодо питання про віднесення до податкового кредиту з ПДВ за операцією з придбання установки для приготування пінобетону 7268грн. відповідач зазначив, що ця установка у позивача відсутня, виробництво пінобетону не є напрямом статутної діяльності позивача, продажу цієї установки у періоди, дотримання законодавства в яких перевірялось, контролюючим органом не встановлено. В цій частині заперечень відповідач вважає, що операція позивача з придбання універсальної мобільної установки для приготування пінобетону не пов'язана з господарською діяльністю позивача, за цією ознакою витрати позивача на таке придбання не спричиняють віднесення суми ПДВ у їх складі до податкового кредиту.

Відносно зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 6797000 грн. за липень 2006 року відповідач заперечує правильність такого відшкодування з огляду на  відсутність у позивача обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 місяців, більших за заявлену суму  бюджетного відшкодування

З цього питання за первинною редакцією відзиву на позовну заяву (а.с. 96, Т.7) відповідач навів такі заперечення проти позову: "Позивач правомірність відшкодування ПДВ обґрунтовує тим, що обсяг оподаткованих операцій згідно декларації за червень 2006 року складає 32067800,30 грн. А тому заявлена сума бюджетного відшкодування у липні 2006 року в pозміpi 6797000 грн. є набагато меншою ніж обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.  Внаслідок придбання основних фондів нараховано податковий кредит. Доказом такого придбання є договори, податкові та видаткові накладні та інші первинні документи.

З даним твердженням позивача не можливо погодитися так, як положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 передбачено, що "Основні засоби" - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їx у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних i соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Придбаний товар не можливо віднести до основних фондів.

Крім того протягом останніх 12 місяців суб'єкт господарювання мав обсяги оподаткування операцій менші ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Позивач за останні 12 місяців з травня 2005 року по травень 2006 року має суму оподаткованих операцій 2097996,77 грн. Що менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, яка становить 6797000,00 грн.

Також до складу податкового кредиту за червень 2006 р. ТОВ "Алайя" були включені за податковими накладними виписаними Приватним підприємством "Руно" (код ЄДРПОУ 31673478) на загальну суму 60754349,6 тис. грн. В рахунок оплати за товар перераховані кошти на розрахунковий рахунок ПП "Руно" на загальну суму 26844250,0 тис. грн. Фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними, які в даному випадку виписані ПП "Руно" на загальну суму 53805345,6 тис. грн. Суму 6949004,0 грн. на дату закінчення перевірки не підтверджено, так як i не підтверджено отримання товару згідно видаткових накладних.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 Закону Про ПДВ суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно  з цим Законом.

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

За змістом Закону Про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній

надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Такої фактичної надмірної сплати ПДВ до бюджету перевіркою не встановлено."

У додаткових запереченнях № 3310/10-009 від 14.11.2006 р. проти позову, що надійшли до суду 14.11.2006 р. за вх. № 17789, відповідач навів інший, ніж у  викладених первинно запереченнях, погляд на початок і кінець перебігу названих 12 місяців – вказав, що у справі має значення їх перебіг з квітня 2005 р. по травень 2006 р.

В цих же додаткових запереченнях відповідач зазначив, що "за результатами зустрічних перевірок по взаємодії ТОВ “Алайя” з підприємством-постачальником ПП “Руно”, код 31673478 м. Луганськ встановлено наступне: підприємство ПП “Руно” являється одним із основних постачальників позивача, а саме постачальником обладнання та побутової техніки. До складу податкового кредиту за червень 2006 року ТОВ “Алайя” включенні податкові накладні на загальну суму ПДВ 10125725 грн. Згідно відповіді ДПІ у Жовтневому районі м. Луганськ № 10409/23-2 від 31.10.2006 року загальна сума зобов'язань з ПДВ за червень 2006 року підприємства-постачальника ПП “Руно” складає 5299120 грн. Отже, за результатами інформації можна стверджувати, що суми ПДВ по взаємодії з ТОВ “Алайя” не повністю, або зовсім не включені до податкових зобов'язань підприємства-постачальника".

Тут суд зауважує, що відповідачем наступного після 14.09.2006 р. дня суду надано інший екземпляр цих же додаткових заперечень за № 3310/10-009 від 14.11.2006 р. (вхідний номер за реєстрацією суду 2/5454 від 15.11.2006 р., знаходиться на а.с. 134-135, Т.7) текст якого не співпадає з текстом цього ж письмового заперечення, що надійшло до суду попереднього дня (знаходиться на а.с. 132-133, Т.7). В цьому документі, який надійшов до суду 15.11.2006 р. відповідач виклав вже третій свій погляд на перебіг названих 12 місяців, - вказав, що у справі має значення обсяг оподатковуваних операцій з червня 2005 р. по травень 2006 р. Ця точка зору відповідача стосовно переліку періодів для визначення обсягу оподатковуваних операцій є остаточною у справі.

Відповідач окремо зауважує проти вимоги про поновлення спірної суми бюджетного відшкодування в картці особового рахунку платника податків, вказавши, що така сума, дійсно, за даними цієї картки виключалась з суми бюджетного відшкодування позивача, однак, з отриманням копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви відповідач поновив цю суму за карткою особового рахунку позивача до результатів вирішення адміністративного спору, набрання законної сили судовим рішенням, маючи на меті вирішити питання про виключення цієї суми відшкодування з картки, а чи залишення її в картці в залежності від результатів вирішення спору.

Заявою № 05/1-5055-06 від 06.11.2006 р. про вступ прокурора у розгляд справи з метою захисту інтересів держави заявив заступник прокурора Херсонської області Попов С.Ю.

У судовому засіданні прокурор М'яло Н.В. у повному обсязі підтримала позицію відповідача у справі, вказуючи про відсутність підстав для відшкодування товариству “Алайя” з Державного бюджету України 6818772 грн. ПДВ та про правильність зменшення цьому товариству органом державної податкової служби суми відшкодування ПДВ на  6818772 грн. за двома оспорюваними у справі податковими повідомленнями-рішеннями.

Прокурор також вважає про відсутність надмірної сплати цієї суми до бюджету, відповідно, про відсутність підстав для  повернення цієї суми з Державного бюджету України.

Суду спочатку позивачем, а потім прокуратурою області (а.с. 27 - 28, Т.9) подано дані про порушення 09.11.2006 р. та розслідування кримінальної справи № 500113-06 за фактом замаху на розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах та скоєння службового підроблення службовими особами ТОВ “Алайя” за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч.5 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України.

Встановлені органом слідства обставини, що враховані серед підстав для порушення кримінальної справи, за повідомленням прокуратури до суду є такими: "З 01.09.2006 р. по 14.09.2006 р. ДПІ у Білозерському районі проведено перевірку обґрунтованості заявлених до відшкодування суми податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт № 71/23/31507199 від 19.09.06, в якому зроблено висновок про те, що підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 6797000 грн. оскільки в порушення вимог п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обсяги оподатковуваних операцій ТОВ "Алайя" за останні 12 місяців складають лише 2,097 млн. грн., що менше ніж заявлена до відшкодування сума ПДВ.

Відповідно до п. 1.8 Закону України "Про податок на додану - вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В порушення викладеної норми актом перевірки доведено відсутність надмірної сплати ТОВ "Алайя" ПДВ до бюджету.

Таким чином службові особи ТОВ "Алайя", достовірно знаючи про відсутність надмірної сплати ПДВ та відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку із тим, що обсяг оподатковуваних операцій за останній календарний рік був меншим, ніж сума заявлена до відшкодування, подали 11.08.2006 до Білозерської ДПІ розрахунок бюджетного відшкодування та податкову декларацію про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у сумі 6797000 грн".

З наведених обставин кримінальної справи орган слідства в листі до суду стверджує, що службові особи ТОВ "Алайя" виконали всі необхідні та можливі дії, спрямовані на заволодіння державним майном, а саме бюджетними коштами у сумі 6797000 грн., що є особливо великим розміром, шляхом зловживання службовим становищем, однак не довели їх до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки службовими особами ДПІ у Білозерському районі та прокуратури Херсонської області їх дії було вчасно припинено. Прокурор повідомив, що досудове слідство у справі триває, обвинувачення ще нікому не пред'явлено.

Поряд з інформуванням суду про вказану кримінальну справу ДПІ у Білозерському районі надала суду повідомлення походженням з Управління податкової міліції ДПА у Херсонській області (копії на а.с. 3, 4, Т.9) щодо проведення дослідження автентичної відтиску печатки ТОВ "Алайя" на різних податкових, видаткових господарських документах. У довідці про назване дослідження, копія якою без номера та дати знаходиться на а.с. 4, Т.9 (на копії довідки є відтиск печатки ДПІ у Білозерському районі з вихідним № 3127/10 від 29.08.2006 р.) за результатами дослідження, проведеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Херсонській області стверджується, що відтиски печатки ТОВ "Алайя" на податковій декларації з ПДВ за 6 місяців 2006 року та розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ за 6 місяців 2006 року нанесені одним кліше, а відтиски печатки цього ж ТОВ "Алайя" на податковій декларації з ПДВ за липень 2006 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування за липень 2006 р., на копії заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2006 р., копії договору поставки №11/07-1 від 11.07.2006 р., копії специфікації № 1 до цього договору, копії свідоцтва про державну реєстрацію Серії АОО № 380354, копії свідоцтва № 17839630 про реєстрацію платника ПДВ та на копіях деяких інших документів - нанесені іншим кліше печатки ТОВ "Алайя".

Суд зауважує, що в розрізі спору, який розглядається, ТОВ "Алайя" підтверджує легітимність підписів від імені ТОВ "Алайя" та відтисків печатки на документах, що стосуються виникнення підстав для декларування податкового кредиту з ПДВ, заявлення про відшкодування ПДВ з Державного бюджету у спірні податкові періоди, не відмовляється від відтиску печатки як своєї на жодному з документів, наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог.

За таких обставин ніяка причина відмінності вказаних відтисків печатки ТОВ "Алайя" (можлива зміна печатки з різних причин - з втратою, з реєстрацією нової редакції статуту, зміною місця знаходження, наявність двох кліше печатки, т.і.) значення для вирішення адміністративного спору судом не має.

Пославшись на вказане дослідження, відповідач не вказав про причини невідповідності кліше, оскільки йому про такі не відомо. Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2006 р. (в це судове засідання відповідачем надано копії дослідження, що існували ще станом на 29.08.2006 р.) не має відомостей про стверджувану органом державної податкової служби невідповідність, її причину.

Суд за власною ініціативою вивчає питання про можливість закінчення провадження у цій адміністративній справі до закінчення провадження у кримінальній справі № 500113-06.

Відповідно до ч. 2 п.п. 5.2.6 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" (далі в цьому судовому рішенні - Закон № 2181) "порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду". Оскільки матеріальним Законом № 2181 встановлено правило, за яким при наявності і судової (в даному разі - адміністративної) справи щодо оспорювання платником-податків податкових повідомлень-рішень, і кримінальної справи стосовно платника податків, для закінчення розгляду адміністративної справи незакінчена кримінальна справа не є перешкодою; суд не має підстав для застосування процесуального закону - п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким зупиняється провадження у адміністративній справі при неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства. Така неможливість розгляду адміністративного позову у цьому разі відсутня, в тому числі й тому, що протилежне правило, як вже зазначено, міститься в ч.2 п.п.5.2.6 ст. 5 Закону № 2181. Результати кримінальної справи можуть і мають враховувати обставини, встановлені судовим рішенням за позовом платника податків, та результат вирішення спору, напроти, у відповідності з наведеним матеріальним Законом адміністративна справа має закінчитися без очікування результатів розгляду кримінальної справи, тобто без залежності результату вирішення адміністративної справи від результату вирішення кримінальної справи.

С у д   в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0000412302/0 від 27.09.2006р. Державною податковою інспекцією у Білозерському районі Херсонської області на 21772грн. зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ товариству з обмеженою відповідальністю "Алайя". Це податкове повідомлення-рішення орган державної податкової служби мотивує посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки №71/23/31507199 від 19.09.2006р. (як пояснює цей орган, при виготовленні податкового повідомлення комп'ютерним друком вкралась технічна помилка в зазначенні номера акту та помилково надруковано замість "71/23/31507199" інший номер з зайвими трьома нулями на початку та зайвими цифрами "0" та "2" всередині - "00071/2302/31507199") та застосуванням п.п. "б", "в", п.п. 4.2.2. ст.4 Закону № 2181, Закону про ПДВ, певні статті якого безпосередньо за текстом податкового повідомлення-рішення не вказано, але опосередковано наведені в тому ж акті перевірки.

Іншим податковим повідомленням-рішенням № 0000031599/0 від 27.09.2006 р. цей же контролюючий орган відмовив цьому ж платникові ПДВ у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 6797000 грн. Це податкове повідомлення-рішення органом державної податкової служби мотивоване застосуванням п. 9 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", п. 7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, зокрема, п.п. 7.7.11 ст. 7 Закону про ПДВ, та посиланням на обставини, встановлені за тим же актом перевірки від 19.09.2006р. № 71/23/31507199 від 19.09.2006 р., при друкуванні номера якого за цим податковим повідомленням-рішенням допущена та ж сама технічна помилка (надруковано "00071/2302/31507199" замість "71/23/31507199").

В картці обліку податкових зобов'язань ТОВ "Алайя" - платника ПДВ, що ведеться органом державної податкової служби, відповідними двома написами від 09.10.2006р. контролюючим органом вчинено зменшення на 6797000грн. та 21772грн., відповідно, загальної суми за графою "переплата" (копія на а.с.10, т.9), що свідчить про зменшення контролюючим органом від'ємного значення ПДВ позивача-платника ПДВ за карткою його (ТОВ "Алайя") особового рахунку.

Позов за заявленим предметом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягає задоволенню у повному обсязі, у позові щодо спонукання відповідача поновити в картці особового рахунку позивача суму бюджетного відшкодування з ПДВ в 6818772 грн. слід відмовити у зв'язку з наступним.

Обставини, встановлені Державною податковою інспекцією у Білозерському районі за актом №71/23/31507199 від 19.09.2006р. "Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Алайя", код 31507199 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за період червень 2006р., на розрахунковий рахунок платника податку за період липень 2006р." та їх кваліфікація в якості порушень, що привели до винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень у акті перевірки викладені таким чином:

"У податковому періоді (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік), що передує періоду, який перевіряється, суб'єкт господарювання не мав від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Протягом попередніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання не заявляв до відшкодування з бюджету податок на додану вартість.

Протягом попередніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання задекларував до сплати податок на додану вартість у сумі 348,93 грн., фактично сплачено 348,93 грн.

Протягом останніх 12-ти місяців суб'єкт господарювання мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 2097996,77 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування...

Підприємство ТОВ “Алайя” згідно договорів:

- орендує нерухоме майно у СПД ПП “Бон-Велл-Агро”, код 32877519, а саме винне відділення загальною площею 490,2 кв.м., договір № 1 від 12.02.2006 року.

- орендує будівлю спиртозберігання у підприємства ЗАО ПКФ “Херсонвинпром”, код 31881330 об'ємом 43406,2 дал., договір № 22/3 від 01.04.2006 року.

- орендує приміщення загальною площею 960 кв.м. у підприємства КООПЗАГОТПРОМТОРГ Ширяєвської райспоживсьпілки, код 01784951,  договір № б/н від 26.01.2006 року...

Згідно з поданою ТОВ “Алайя” до Державної податкової інспекції у Білозерському районі податковою декларацією з ПДВ за червень 2006 року (вх. від 20.07.2006 року №9917) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх платежів складає 38353,00 грн.

Згідно з даними декларації (розрахунок суми бюджетного відшкодування вх. від 20.07.2006 року № 20013):

- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 38553,00 грн.

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 130585,00 грн.

- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг), складає 130335,00 грн. (за даними платника).

Під час проведення перевірки встановлена часткова відсутність бухгалтерського обліку, що порушує п.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями...

Згідно з поданою підприємством ТОВ “Алайя” до ДПІ у Білозерському районі податковою декларацією з ПДВ за травень 2006 року (вх. від 09.06.2006 року № 7026) від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 38353,00 грн.

Під час проведення перевірки встановлено часткова відсутність бухгалтерського обліку, що порушує п.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями...

Перевіркою встановлено, що в період, що перевіряється, суб'єктом господарювання в розділі ІІ податкової декларації відображені показники щодо таких операцій: продаж виноматеріалу, реалізація бутилки 0,5 л., реалізація побутової техніки.

Перевіркою встановлено, що на порушення ст. 7 п. 7.3 п.п. 7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та  доповненнями) "датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товару (робіт, послуг) за  готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку…" –підприємством не включено до податкового зобов'язання за травень 2006 року податкові накладні на суму 87024 грн. В тому числі ПДВ – 14504 грн., а саме:

- п/н № НН-000220 від 23.05.2006 року на реалізацію підприємству ПП "Вертикаль", код 31491645 виноматеріалу портвейн Таврида красноє на суму 46992,00 грн. В тому числі ПДВ – 7832,00 грн. (видаткова накладна № РН 000220, товаротранспортна накладна № 577506 Серія 01 АААД, довіреність на отримання товару Серія ЯЛЗ № 065944 від 23.05.2006 року) (копії документів додаються до акту перевірки).

- п/н № 54 від 03.05.2006 року, реалізація бутилки 0,5 л підприємству ТОВ “Гал-Леобуд” Луганська філія ТОВ “Гал-Леобуд”, код 33805225 на суму 28510 грн. В тому числі ПДВ – 4752 грн. (видаткова накладна № РН-000032 від 03.05.2006 року).

- п/н № 100003 від 03.05.2006 року, реалізація Духовки під забудову Electrolux EOВ 6620 Х підприємству ТОВ “Дельта-98”, код 31382581 на суму 11520 грн. В тому числі ПДВ – 1920 грн...

На порушення ст. 7 п.7.4 п.п. 7.4.4 Закону “якщо платник  податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту…”. ТОВ “Алайя” придбало універсальну мобільну установу для приготування пінобетону СПБУ-1000-М на суму 43608 грн. в тому числі ПДВ –7268 грн. підприємство не має права здійснювати виробництво пінобетону в зв'язку з тим, що цей вид діяльності не передбачений в установчих документах. Продаж даного приладу не виявлена за перевіряємий період.

Для підтвердження податкового кредиту на суму ПДВ – 123317 грн. до постачальників ТОВ “Алайя” направлені запити на проведення зустрічних перевірок. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу України” (із змінами та доповненнями)...

В період –червень 2006 року суб'єктом господарювання в розділі ІІ податкової декларації з ПДВ відображені такі операції: придбання побутової та офісної техніки та обладнання...

На порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, де датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); - підприємство ТОВ “Алайя” включена до складу податкового кредиту сума по придбанню побутової техніки від підприємства ПП “Руно”, код 31673478, п/н № 3006/1 від 30.06.2006 року на суму 6949004 грн. в тому числі ПДВ –1158167 грн. без факту отримання товару (видаткова накладна відсутня) та відсутність оплати.

Для підтвердження податкового кредиту на суму ПДВ –1158167 грн. до постачальників ТОВ “Алайя” направлені запити на проведення зустрічних перевірок. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ “Про державну податкову службу України” (із змінами та доповненнями)...

Згідно з поданою ТОВ “Алайя” до ДПІ у Білозерському районі податковою декларацією є ПДВ за липень 2006 року (вх. Від 11.08.2006 року № 10894) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 6797000 грн.

Згідно з даними декларації:

залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 6797000 грн.

сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 12483249 грн.

сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарі (послуг), складає 6796966 грн. (за даними платника) –1145317 грн. (за даними перевірки).

Під час проведення перевірки встановлена часткова відсутність бухгалтерського обліку, що порушує п.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями...

Перевіркою встановлено, що в період, що перевіряється, суб'єктом господарювання в розділі ІІ податкової декларації з ПДВ відображено такі операції: придбання виноматеріалу, побутової техніки та обладнання.

Перевіркою не встановлено порушення податкового законодавства.

Під час проведення перевірки надсилались листи на підприємство ТОВ “Алайя” про надання недостатньої документації та складалися акти про не виконання вимог посадових осіб органу податкової служби ДПІ у Білозерському районі...

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.7.11 п. 7.7 ст. 7 –не мають право на отримання бюджетного відшкодування підприємства, які не мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Підприємство ТОВ “Алайя” не має право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість – обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців складають 2097996,77 грн., що менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у липні 2006 року...

Відповідно до п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та  доповненнями) –підприємство ТОВ “Алайя” не має право на отримання бюджетного відшкодування за липень 2006 року в сумі 6797000 грн.

За результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2006 року на суму 21772 грн., що пов'зано з порушенням п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та  доповненнями)"...

1. Частина обґрунтувань вимог щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000412302/0 від 27.09.2006р. полягає в тому, що позивач не заперечує висновку контролюючого органу про невключення ТОВ "Алайя" у податкову декларацію з ПДВ за травень 2006р. податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 14504грн., однак стверджує, що цей недолік ним виправлено шляхом направлення органу державної  податкової служби 08.08.2006р. уточнюючого  розрахунку. Орган державної податкової служби погоджується з тезою про те, що платник податків вправі самостійно виправляти помилки в декларуванні шляхом направлення уточнюючих розрахунків чи врахування неврахованих раніше зобов'язань при поточному декларуванні, однак зауважує, що платник податків має можливість виправити такі помилки лише до перевірки; у спірному ж випадку уточнюючий розрахунок до ДПІ у Білозерському районі надійшов поштою 06.09.2006р. - вже під час перевірки, тому вважається, що таким запізно вчиненим уточненням платник помилку не виправив, відповідно, орган державної податкової служби визначив йому зазначену суму зобов'язань, а оскільки ПДВ за травень 2006р. у позивача мало від'ємне значення, то на цю суму зменшено таке від'ємне значення ПДВ.

Відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону №2181 якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок якщо уточненні показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виправлені.

Ще до початку перевірки - до 01.09.2006р., - а саме, 08.08.2006р. позивач направив до контролюючого органу уточнюючий розрахунок  з ПДВ за травень 2006р. щодо вказаної суми в 14504грн.; що підтверджується текстом цього розрахунку, реєстром поштових відправлень від 08.08.2006р., посвідченим печаткою поштового відділення у м. Одеса, поштовою квитанцією №315949/2 від 08.08.2006р.

Оскільки цей уточнений розрахунок, відправлений з м.Одеси в смт.Білозерку Херсонської області, в числі іншої кореспонденції відповідач отримав від позивача лише 06.09.2006р. - майже через місяць після відправки, та з огляду на дводенний норматив перебігу поштової кореспонденції між цими населеними пунктами, суд мав сумніви щодо дійсності дати відправлення позивачем відповідачу уточнюючого розрахунку з ПДВ за травень 2006р. та витребував у позивача поряд з наданими позивачем копіями поштової квитанції і реєстру поштових відправлень оригінали цих документів.

Позивач надав суду оригінали поштової квитанції та поштового реєстру відправлення документів (на а.с.143, 144 т.8) про направлення документів відповідачу 08.08.2006р., а також лист начальника Центру поштового зв'язку №5 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 27.11.2006р. на адресу господарського суду Херсонської області (у відповідь на запит ТОВ "Алайя" до цього центру у зв'язку з розглядом господарським судом адміністративної справи). Текстом цього листа Центру поштового зв'язку №5 Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (а.с.14 т.9) однозначно підтверджується направлення ТОВ "Алайя" на адресу ДПІ у Білозерському районі документів згідно переліку за описом поштового вкладення (в тому числі уточнюючого розрахунку за травень 2006 р.) саме 08.08.2006р.

Таким чином, сумніви суду вичерпано, судом встановлено направлення товариством "Алайя" до ДПІ у Білозерському районі уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за травень 2006р. 08.08.2006р., тобто до початку (01.09.2006р.) перевірки.

За 17.2 ст.17 Закону №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний період.

Наведені норми в застосуванні їх до ситуації, що оцінюється судом, пов'язують факт виправлення помилки платником податку саме з надісланням уточненого розрахунку платником податку до контролюючого органу станом до початку перевірки, отримання цим органом такого розрахунку вже після початку перевірки не має вирішального значення та не спростовує факту своєчасного виправлення помилки платником податку.

Згідно з п.п.4.1.7. ст.4 Закону № 2181 у разі втрати або зіпсування поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне  подання такої податкової декларації. Ця норма кореспондується зі ст.16 Закону України "Про поштовий зв'язок", за якою відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження вкладень поштових відправлень, порушення контрольних строків доставки поштових відправлень несе персонал поштового оператора.

Таким чином, встановлений судом факт своєчасного виправлення платником податку помилки в декларуванні є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення контролюючим органом на цю ж суму від'ємного значення ПДВ товариства "Алайя".

2. Зменшення контролюючим органом платнику податків на 7268грн. від'ємного значення ПДВ мотивоване твердженням про непов'язаність з господарською діяльністю купівлі товариством "Алайя" універсальної мобільної установки для приготування пінобетону вартістю 43608грн. Такий висновок контролюючого органу суд вважає хибним з наступних підстав.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить визначення валових витрат. Валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень установлених пунктами 5.3-5.8 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (п.п.5.2.1 ст.5 цього Закону).

Господарською діяльністю за п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності  є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, цим Законом передбачено, що платник податків має право віднести до валових витрат будь-які витрати на здійснення господарської діяльності, ці понесені платником  податку витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю, яка направлена на отримання доходу.

У відповідності до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з

 придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку);

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.

З наведеного підпункту 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ слідує, що до податкового кредиту з ПДВ платників податку відносяться серед інших і нараховані (сплачені) ним суми податку у зв'язку з придбанням товарів для їх подальшого використання в інших оподатковуваних операціях в господарській діяльності.

Операція з придбання суб'єктом підприємництва, суб'єктом господарської діяльності, яким за статутом є ТОВ “Алайя”, мобільної установки для приготування пінобетону не відноситься до числа обмежень, встановлених п. 5.3 –5.8 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за нормами яких (пунктів) деякі витрати платників податків не включаються до числа валових.

Витрати з придбання такої установки позивачем обґрунтовано віднесено до числа валових, враховано при формуванні податкового кредиту з ПДВ. Отримання платником податку – покупцем установки податкової накладної з ПДВ від продавця та вчинена сплата покупцем ПДВ у ціні придбання не оспорюється органом державної податкової служби.

Законодавець окремо обумовив за частиною другою п.п.7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, що право платника податку на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди вже почали використовуватись в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Слід погодитись з наведеною позивачем за текстом позовної заяви тезою про те, що законодавець передбачив безперечне право платника податків на податковий кредит, яке не обумовлюється використанням таких товарів та основних засобів у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності протягом певного звітного періоду, враховуючи можливість використання платником податку цих товарів або основних засобів в оподатковуваних операціях в майбутніх звітних податкових періодах.

Приєднуючись до правової позиції позивача у спорі щодо обґрунтувань віднесення до числа складових господарської діяльності ТОВ “Алайя” витрат з набуття установки з приготування пінобетону, суд приймає до уваги, що у значенні наведених норм використанням товару у господарській діяльності є не тільки його експлуатація, споживання, але і подальший продаж, направлений на отримання доходу. Такий продаж є оподатковуваною операцією в господарській діяльності платника податку за п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ.

Суд приймає до уваги, що за видатковою накладною № РН-99 від 21.09.2006 р. ТОВ “Алайя” з метою отримання доходу продало універсальну мобільну установку для приготування пінобетону товариству з обмеженою відповідальністю “Дельта-98”.

Хоча позиція позивача у цій частині спору полягає в тому, що установка з виробництва пінобетону використана у господарській діяльності шляхом її продажу з метою отримання доходу, і, відповідно, теза контролюючого органу про те, що ТОВ “Алайя” не має права здійснювати виробництво пінобетону з-за непередбачення такого виду діяльності ТОВ “Алайя” в установчих документах, не є вирішальною, не має значення при вирішенні спору, суд зауважує таке.

Набуття, продаж установок з виробництва пінобетону не є забороненими видами господарської діяльності, чи обмеженими необхідністю певних дозволів в Україні. Не заборонені такі види діяльності й за статутом ТОВ “Алайя” в його редакції станом на час набуття у квітні 2006 р. та відчуження у вересні 2006 р. установки з виробництва пінобетону.

Видами діяльності позивача за цим статутом серед інших є проектування, виготовлення, реалізація, закупка та продаж обладнання, основних засобів, технологій виробництва товарів народного споживання, промислової продукції; за статутом ТОВ “Алайя” було вправі вести діяльність, що не заборонена законодавством України, не суперечить цьому законодавству.

3. У відшкодуванні  товариству "Алайя" з Державного бюджету України 6797000грн. ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за липень 2006р. Державною податковою інспекцією у Білозерському районі відмовлено при твердженні про те, що ТОВ "Алайя" не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в цій сумі у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума 6797000грн. бюджетного відшкодування.

          Відповідач за актом перевірки стверджує, що обсяг оподатковуваних операцій за ці 12 місяців складає 2097996грн. 77коп.

Позивач за позовом стверджує, що цей же обсяг оподатковуваних складає 32067800,30грн.

При цьому сторони не мають спільної точки зору на початок та кінець перебігу названих 12 місяців стосовно заявленої платником податків суми 6797000грн. бюджетного відшкодування за липень 2006р.: - позивач послідовно (зокрема у позовній заяві - а.с.2-11, т.1 та у письмових поясненнях до позовної заяви - а.с.1- 4, т.8) стверджує, що треба рахувати ці 12 місяців, починаючи з червня 2005р. по червень 2006р.;

- відповідач за час провадження у справі змінював точку зору про те, які саме 12 місяців треба враховувати при підрахунку обсягу оподатковуваних операцій, про що викладено в описовій частині цього судового рішення, остаточна ж позиція відповідача у спорі з цього питання полягає в тому, що слід рахувати 12 місяців, починаючи з червня 2005р. та, закінчуючи травнем 2006р. (заперечення на а.с.134-135, т.7).

Поряд з викладеною підставою відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування на 6797000грн. відповідач - орган державної податкової служби при такій відмові врахував, що до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2006р. ТОВ "Алайя" включено суму ПДВ за податковими накладними від ПП "Руно" в 10125725грн., а згідно з відповіддю ДПІ у Жовтневому районі м.Луганська №10409/23-2 від 31.10.2006р. загальна сума податкових зобов'язань ПП "Руно" з ПДВ складає 5299120грн. Порівняння названого податкового кредиту ТОВ "Алайя" та податкових зобов'язань ПП "Руно" Державною податковою інспекцією у Білозерському районі взято за підставу для твердження про те, що суми ПДВ у відносинах з ТОВ "Алайя" підприємством "Руно" за червень 2006р. або не повністю (понад 5299120грн. з 10125725грн.) включені, або зовсім не включені до податкових зобов'язань підприємства "Руно" у червні 2006р. (письмово викладені міркування ДПІ у Білозерському районі з цього питання на а.с.135 т.7).

Відповідно до п.п.7.7.1 ст.7 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного  податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим підпунктом Закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ.

За п.п.7.7.2. ст.7 цього Закону, якщо сума, розрахована згідно з названим п.п.7.7.1 цього пункту Закону у  наступному податковому періоді має від'ємне значення то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

    б) можливий залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

До числа осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування,    у   відповідності   до  п.п.7.7.11 ст.7 Закону про ПДВ віднесено   - тих, що були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування;

- тих, що мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- тих, що не проводили діяльності протягом останніх 12 календарних місяців.

          Суд наводить дані щодо декларування позивачем обсягу оподатковуваних операцій за всі податкові періоди, які за позиціями кожної з сторін стверджуються як такі, що за певним тлумаченням Закону відносяться до необхідних календарних 12 місяців стосовно суми відшкодування ПДВ в 6797000грн. за липень 2006р.:

           - червень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано відсутність обсягу оподатковуваних операцій;

          - липень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано відсутність обсягу оподатковуваних операцій;

          - серпень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано відсутність обсягу оподатковуваних операцій;

          - вересень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем і відповідачем) - декларовано обсяг оподатковуваних операцій в 145820грн.;

          - жовтень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - орган державної податкової служби пояснює, що платник податку не подавав податкової декларації з ПДВ за цей період, що підтверджує даними картки особового рахунку ТОВ "Алайя" - платника ПДВ (витяг на а.с.140-141, т.7); ТОВ "Алайя" стверджує, що втратило цю податкову декларацію, однак в розрахунку обсягу оподатковуваних операцій за 12 місяців, розмір такого обсягу за жовтень 2005р. умовно приймає за "0", не доводячи іншого;

          - листопад 2005р. (включається до необхідних12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано відсутність обсягу оподатковуваних операцій;

          - грудень 2005р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано обсяг оподатковуваних операцій в 1371грн.;

          - січень 2006р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано  відсутність обсягу оподатковуваних операцій;

          - лютий 2006р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем) - декларовано обсяг оподатковуваних операцій з врахуванням уточнень у березні та серпні 2006р. в 194596грн.;

          - березень 2006р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем), декларовано обсяг оподатковуваних операцій в 1024659грн.;

          - квітень 2006р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем), декларовано обсяг оподатковуваних операцій з врахуванням уточнень у липні та серпні 2006р. в 1736480грн.;

          - травень 2006р. (включається до необхідних 12 місяців і позивачем, і відповідачем), декларовано обсяг оподатковуваних операцій з врахуванням уточнень у серпні 2006р. в 533677грн.;

          - червень 2006р. (включається до необхідних 12 місяців лише позивачем), декларовано обсяг оподатковуваних операцій в 28431247грн.

          Таким чином, за підрахунком наведених сум обсяг оподатковуваних операцій за позицією позивача вважається 32067850грн. = 145820 + 1371 + 194596 + 1024659 + 1736480 + 533677 + 28431247;

          цей же обсяг оподатковуваних операцій за підрахунком відповідача має складати 2097996,77грн., хоча за наступним підрахунком арифметична сума: 145820 + 1371 + 194596 + 1024659 + 1736480 + 533677 складає 3636603грн.

          Суд зауважує, що у використаних сторонами переліках 12 місяців позивач фактично  врахував 13 місяців (з червня 2005р. по червень 2006р. включно саме стільки й буде), а відповідач врахував 12 місяців, але за відліком дійсно необхідних для врахування останніх 12 місяців по відношенню до заявленої до відшкодування суми за липень 2006р. слід брати для підрахунку 12 послідовних календарних місяців, останнім з яких є попередній липню 2006 року місяць - червень 2006р. -, відповідно, першим у хронології  таких 12 місяців є липень 2005р.

          Помилка позивача у підрахунку 12 місяців (врахування зайвого-по суті 13-го місяця - червня 2005р., з якого позивачем розпочато підрахунок) не привела до неправильного  результату обсягу оподатковуваних операцій в 32067850грн., оскільки декларування у червні  2005р. відсутності обсягу оподатковуваних операцій (обсяг оподатковуваних операцій дорівнює "0") не змінює числа 32067850грн. (додавши зайвий нуль, та віднявши його отримуємо 32067850грн.).

          Як слідує з наведеного тексту п.п.7.7.11 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит, сформований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних засобів, при визначенні бюджетного відшкодування ПДВ не має в якості обмеження необхідності певного обсягу оподатковуваних операцій у певні періоди.

          У оцінюваних відносинах, зокрема, позивач 30.06.2006р. набув у пп "Руно" основні засоби (копія податкової накладної № 3006 на а.с. №7, т.2), обсяг цієї оподатковуваної операції складає 25508416,33грн., ПДВ - 5101683,27грн. Щодо цієї віднесеної до податкового кредиту суми ПДВ при врахуванні її вже в липневій декларації 2006р., як суми відшкодування ПДВ, обмеження за правилом 12-ти місяців не стосуються.

          Судом вивчено видаткову накладну №3006 від 30.06.2006р., акт прийняття - передачі №01/06 від 30.06.2006р., щодо набуття товариством "Алайя" у ПП "Руно" комплекту обладнання (блок розливу ELPAK, пляшкомийна машина, вакуумні насоси, витяжний шкаф, дистилятор, катіонна установка, конвейєри, компресори, машини для наклеювання акцизних марок, машина для етикетирування пляшок, т.і.) загальною вартістю 30610099,60грн. ПДВ, набутого позивачем за договором від 30.06.2006р. Суд погоджується з наведеною позивачем аргументацією, яку суд виклав у описовій частині цього судового рішення щодо віднесення обладнання  за природою до складу основних засобів, призначених для виробничої діяльності позивача, а саме облік його на рахунку "15" "Капітальні інвестиції" (а.с. 98, т.8), наміри після  введення обладнання в експлуатацію відобразити обладнання на рахунку №10 "Основні засоби", та власне природу цього обладнання, що являє собою виробничий комплекс для підготовки, розливу, зберігання виноробної продукції. Податкова накладна №3006 від 30.06.2006р. судом також вивчено (а.с.7, т.2), якихось вад, недоліків вона не має, відповідає вимогам цього документа.

          Суд приймає до уваги письмові пояснення позивача від 22.11.2006р., вже згадані в описовій частині цього судового рішення (пояснення на а.с.142, т.8), за  якими вказане  майно зберігається в орендованих позивачем за договором від 12.01.2006р. з ТОВ "Одеська вино-горілчана компанія" приміщеннях в смт.Ширяєво, Одеська обл., вул. Набережна 2; оформлення прийняття позивачем у використання  орендованих приміщень вчинено за актом також від  30.06.2006р. (копія договору оренди та акту  прийняття-передачі майна - на а.с.100-103, т.8).

          Суд приймає до  уваги доцільність зберігання майна позивача саме у вказаному регіоні з огляду на перебування позивача у певний період у стадії зміни місця знаходження: за статутом позивача, зареєстрованим Білозерською райдержадміністрацією 16.05.2001 р. за  № 129 місцезнаходження ТОВ “Алайя” було с. Станіслав, Білозерського району, Херсонської області; за нинішньою редакцією статуту ТОВ “Алайя”, зареєстрованого державним реєстратором 06.11.2006 р. за № 14821050002000102 місцеперебуванням ТОВ “Алайя” вказано м. Одесу, вул. Зоопаркову, 25 (копії колишнього і чинного статутів ТОВ “Алайя” знаходяться на а.с. 119-141, Т.8).

Щодо стверджуваного контролюючим органом за актом перевірки (Т.1, а.с. 27 включення товариством “Алайя” до податкового кредиту з ПДВ суми з операції придбання побутової техніки від підприємства “Руно”, код 31673478 за податковою накладною № 3006/1 від 30.06.2006 р. на суму 6949004 грн. (в тому числі 1158167 грн. ПДВ) без фактичного отримання товару (за стверджуваної відсутності видаткової накладної) судом встановлене слідуюче.

Наявність господарських зобов'язань у відносинах щодо набуття товариством “Алайя” у ПП “Руно” побутової техніки вартістю 6949004 грн. 30.06.2004 р. підтверджується укладенням учасниками “договору поставки” 26.05.2006 р. щодо реалізації підприємством “Руно” та набуття товариством “Алайя” побутової техніки в асортименті, кількості і вартості, що визначаються учасниками відносин (копія договору на а.с. 66, Т.8), додатком до цього договору від 10.11.2006 р. щодо внесення змін до договору в частині визначення строку поставки підприємством "Руно" товариству "Алайя" попередньо оплаченої побутової техніки на суму 6949000 грн. як грудень 2006 р. (а.с. 15, Т. 9)

В останньому, остаточному запиті щодо надання документів – від 13.09.2006 р. (а.с. 105, Т.7) відповідач не зазначив вимоги до позивача про надання доказів прийняття передачі побутової техніки між ПП “Руно” та ТОВ “Алайя”, між тим, цей запит є останнім, а з числа попередніх запитів та  за цим останнім запитом відповідач вимагав за переліком лише ту частину документу, що залишалася ненаданою за кожним попереднім запитом. Суд зауважує, що отримавши від суду надані позивачем копії податкових, видаткових, товаро-транспортних накладних, договорів, актів приймання передачі, карток руху коштів на банківських рахунках ДПІ у Білозерському районі письмово суду вказала, що всі ці документи мала і вивчила під час перевірки (вказано, що нових документів серед них не надано), не отримала решти за вказаним переліком у остаточному запиті, які вважала необхідним для перевірки.

Таким чином твердження ДПІ у Білозерському районі за актом перевірки про ненадання позивачем документів при перевірці викладено не зовсім коректно, не містить уточнення про обсяг вивчених – отриманих документів та не вивчених – неотриманих документів, про неспівпадання поглядів сторін на питання про достатність та необхідність обсягу документів щодо підтвердження об'єктів оподаткування, підстав податкового кредиту.

Віднесення ж до податкового кредиту з ПДВ суми 1158167,33 грн. У червні 2006 р. у цих відносинах, як зазначає позивач, відбулося за іншою – першою подією в розумінні п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ: не за фактом отримання податкової накладної, а за  фактом сплати коштів товариством “Алайя” на користь ПП “Руно” та, відповідно, й податку на додану вартість у ціні придбання. Отримання податкової накладної № 3006/1 від 30.06.2006 р. було вже другою подією у значенні п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону про ПДВ, за якою вдруге цей самий податковий кредит з ПДВ не декларувався.

Вчинення позивачем передплати за товар, в тому числі в її складі й податку на додану вартість підтверджено карткою руху коштів на банківському рахунку позивача (а.с. 90-96, Т.1).

Серед заперечень відповідач вказує, що за червень 2006 р. ТОВ “Алайя” до податкового кредиту з ПДВ віднесло 10125725 грн. за результатами відносин з ПП “Руно”, однак за відповіддю з ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська на ініційовану відповідачем зустрічну перевірку загальна сума податкових зобов'язань з ПДВ підприємства “Руно” складає 5299120 грн. За оцінкою цієї інформації відповідач у додаткових запереченнях № 3310/10-009 від 14.11.2006р. (а.с. 132-135, Т.7) стверджує, що “ суми ПДВ по взаємодії з ТОВ “Алайя” не повністю, або зовсім не включені до податкових зобов'язань підприємства-постачальника”.

Відповідно до правил доказування у адміністративному процесі за ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судження відповідача на кшталт “або так, або інакше” завідомо не ґрунтуються на доказах, які б однозначно доводили заперечення проти позову, такі судження є припущеннями і ґрунтуються на припущеннях. Доказів щодо врахування чи неврахування ПП “Руно” у податкових зобов'язаннях сум ПДВ за певними господарськими операціями відповідачем не встановлено, не наведено та не надано суду.

Покупець не може нести відповідальності за можливу несплату, часткову несплату податків продавцями (що не доведено суб'єктом владних повноважень). Навіть у випадку несплати податків продавцями у аналогічних відносинах (в тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції, наявності об'єкта оподаткування, отримання особою належної податкової накладної від належного суб'єкта, сплаті особою ПДВ у ціні придбання, така можлива несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця та на суму бюджетного відшкодування.

Використана відповідачем презумпція недобросовісності ПП “Руно”, а фактично й ТОВ “Алайя”, за оцінкою суду, не відповідає ст. 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Контролюючий орган не врахував принципу індивідуалізації відповідальності, кожен суб'єкт відповідає за скоєне економічне порушення за наявності та доведеності складу такого правопорушення (об'єктивної, суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього суб'єкта.

Правильність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, належність отриманих ним  податкових накладних у спірних податкових періодах, належність сплати позивачем ПДВ, що віднесено до складу оподатковуваного кредиту з ПДВ позивачем, у ціні придбання (копії карток руху коштів на банківських рахунках щодо такої сплати окрім, як на вже вказаних аркушах 90-96, Т.1 справи, знаходяться на а.с. 68-111, Т.2, а.с. 67-88, Т.7), наявність об'єктів оподаткування, за наданими позивачем документами, вивченими відповідачем під час перевірки, та дослідженими судом і представниками учасників провадження у судових засіданням, відповідачем не спростовані.

Розуміючи формально не визнану прецедентність права на Україні, та все ж приймаючи до уваги:

а) що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України постанов Вищого адміністративного суду України (така ж по суті процесуальна норма є і в господарському процесі);

б) прецедентною є практика Європейського суду з прав людини, а за ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права -

          - суд обґрунтовано вважає, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів, щодо достатності підстав виникнення права податкового кредиту з ПДВ, підстав для бюджетного відшкодування з ПДВ, розмежування відповідальності покупців і продавців у сфері  оподаткування податком на додану вартість, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у Постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р. за результатами вирішення скарги ТОВ "Квадрант" про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.04.2006р. у справі за позовом ТОВ "Квадрант" до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення.

          При задоволенні позовних вимог про визнання  протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суд приймає до уваги, що  оспорювані позивачем, та такі, що визнаються протиправними судом податкові повідомлення-рішення, ДПІ у  Білозерському районі приймала за результатами перевірки, проведеної, як слідує, з акта перевірки №71/23/31507199 від 19.09.2006р., на підставі п.п.7.7.5. ст.7 Закону про ПДВ з питань "достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ". Між тим  перевірка розпочата за направленням № 163 від 30.08.2006р. (копія на а.с.48 - т.1), яке в якості мети перевірки має напис "дотримання вимог податкового законодавства, у зв'язку із закриттям організації" та не містить напису про початок і кінець перевірки - саме такий оригінал направлення має позивач, а відповідач підтверджує підпис керівника на ньому  та відтиск печатки, але не може пояснити: як ним допущено ці вади направлення. Натомість, відповідач має  інший примірник цього ж направлення, що містить  дані про плановані початок і кінець перевірки, про іншу мету перевірки. Про невідповідність цих двох екземплярів одного й того ж направлення на перевірку вказано в описовій частині цього рішення.

          Суд дійшов висновку про невідповідне та невідповідальне ставлення до документообігу у позивача, що є непоодиноким фактом - у зверненнях до суду  також прослідковується таке ж ставлення відповідача до писаного слова: як вже вказувалось у цьому рішення суд отримав 14.11.2006р. за вх.№17789 та 15.11.2006р. за вх.№2/5454 один і той же за номером, датою і назвою  документ від відповідача (№3310/10-009 від  14.11.2006р. "заперечення на доповнення до позовної заяви ТОВ "Алайя"), примірники якого на  аркушах справи 132-133 та 134-135, том №7 не є ідентичними, зокрема, містять судження по різний початок перебіг 12-місячного строку для визначення необхідного у справі обсягу оподатковуваних операцій (з квітня 2006р. та з червня 2006р.).

4. Вимоги щодо поновлення суми бюджетного відшкодування в 6818772 грн. в картці особового рахунку позивача-платника ПДВ задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлену судом неправомірність зменшення контролюючим органом товариству “Алайя” від'ємного значення ПДВ та відмови у бюджетному відшкодуванні за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями вказана сума бюджетного відшкодування в 6818772 грн. має обліковуватися в картці особового рахунку ТОВ “Алайя” – платника ПДВ. Справа в тому, що станом на день судового засідання ця сума і є серед суми бюджетного відшкодування за карткою особового рахунку позивача-платника ПДВ, вдруге спонукати відповідача включити цю суму до названої картки підстав нема.

Як слідує з цієї картки (копія на а.с. 10, 11, Т.9) відповідач дійсно 09.10.2006 р. виключив суми 6797000 грн. та 21772 грн. з графи № 6 картки “переплата”, однак 23.10.2006 р. ці суми поновлено за цією графою, що сталася, як слідує з пояснень відповідача, у зв'язку з отриманням відповідачем копії ухвали про відкриття господарським судом адміністративної справи № 11/375-АП-06 та копії позовної заяви ТОВ “Алайя” про оспорювання податкових повідомлень-рішень щодо зменшення від'ємного значення ПДВ та відмови у наданні бюджетного відшкодування ПДВ.

У даному разі не мають значення причини поновлення суми відшкодування ПДВ за карткою особового рахунку платника ПДВ органом державної податкової служби. Для вирішення спору має вирішальне значення та обставина, що станом на день закінчення провадження у справі сума відшкодування ПДВ у картці особового рахунку вже поновлена у картці особового рахунку; по суті, об'єктивно ця сума там і має бути з огляду на результати вирішення судом спору щодо протиправності податкових повідомлень-рішень.

Не дивлячись на те, що фактичне поновлення суми за карткою особового рахунку відбулося у зв'язку з заявленням позову (очевидно, що без позову така сума не була б поновленою), вдруге поновлювати цю суму за результатами вирішення спору суд підстав не вбачає.

У адміністративному судочинстві, у відмінності від господарського, нема такої підстави для закінчення провадження у справі як припинення (закриття) за відсутністю предмету спору. Заяви про відмову від цієї частини позову від позивача не надходило.

У зв'язку з викладеним у позові щодо вимог про поновлення суми відшкодування ПДВ за карткою особового рахунку суд відмовляє.

Судовий збір за позовом щодо визнання протиправними та скасування двох податкових повідомлень-рішень (двічі по 3 грн. 40 коп.) відноситься на Державний бюджет України.

          Судовий збір за вимогою про спонукання до вчинення дій (3грн. 40коп.), у якій відмовляється, відноситься на позивача. Тут суд, зауважує, що у адміністративному судочинстві, у відмінності від господарського, не передбачено норми про покладення судових витрат на сторону, неправильні дії якої привели до виникнення спору, без залежності від результату вирішення спору. За правилами ст.94 КАС України при відмові у позові судовий збір однозначно відноситься на позивача, правильність вимог на стадії заявлення позову та відмова у позові лише у зв'язку з вичерпанням спору відповідачем без  судового примусу при цьому не має значення.

          Позивач зменшив вимоги на суму витрат на правову допомогу (також судових витрат), відповідно, суд такі вимоги не розглядає.

          При зверненні до суду позивач сплатив 85 грн. держмита за платіжною квитанцією №33 від 05.10.2006р. та 3417,67грн. за квитанцією №7 від 09.10.2006р. (а.с.13, 14, т.1), при цьому судовий збір у справі складає тричі по 3 грн. 40коп., зайво сплачене держмито (понад 10грн. 20коп. судового збору) підлягає поверненню відповідачу з державного бюджету.

          Також зайвою є сплата позивачем 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за платіжною квитанцією № 34 від 05.10.2006р., оскільки в адміністративному судочинстві розмір таких витрат, які б вчинювались на стадії заявлення позову, чинним законодавством не передбачено.

          Суд приймає до уваги, що і первинно оплата судовим збором таких судових витрат як витрати на правову допомогу (оплата однією судовою витратою іншої) чинним законодавством не передбачена; оплата позивачем 3417,67грн. судового збору щодо вимоги про оплату з бюджету вартості правової допомоги (також судової витрати) була зайвою.

 Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000412302/0 від 27.09.2006р. щодо зменшення Державною податковою інспекцією у Білозерському районі Херсонської області Товариству з обмеженою відповідальністю "Алайя"  на 21772грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, № 0000031599/0 від 27.09.2006р. щодо відмови цим же контролюючим органом цьому ж ТОВ "Алайя" у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6797000 грн.

3. Відмовити у позові щодо вимог про спонукання до поновлення суми бюджетного відшкодування в 6818772 грн. в картці особового рахунку платника податків.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Алайя" 6грн. 80коп. витрат зі сплати держмита.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою позивача.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Алайя" з Державного бюджету України 3492грн. 47коп. зайво сплаченого держмита, про що видати довідку.

6. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя                                                             В.В. Чернявський

                                                            У повному обсязі постанову

                                                                            складено    11.12.2006р.