Рішення

від 12.03.2013 по справі 910/1604/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1604/13 12.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Експрес ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір Плюс"

про стягнення 11 009, 06 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Іваненко І. А. (дов. № 26 від 11.03.2013 р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго Експрес ЛТД" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сувенір Плюс" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 11 009, 06 грн. за Договором № 02/08/12 про виготовлення поліграфічної продукції від 02.08.2012 року, з яких 10 880, 00 грн. боргу за не виготовлену поліграфічну продукцію, 21, 76 грн. збитків завданих інфляцією, 107, 30 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.03.2013 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням відповідачем та неповним виконанням позивачем вимог ухвали суду, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

12.03.2013 року через відділ канцелярії Господарський суду міста Києва позивачем подано документи по справі.

Представник позивача вимоги ухвали суду від 19.02.2013 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, усні пояснення по суті позовної заяви, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.03.2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача (витяг з електронної бази даних та довідка з ЄДРПОУ).

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем 02 серпня 2012 року укладений договір № 02/08/12 про виготовлення поліграфічної продукції (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та передати у власність замовника поліграфічну продукцію, вказану в додатковій угоді № 1 до даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору строк виготовлення продукції після надання замовником матеріалів вказується в додатковій угоді № 1 до договору. Згідно п. 5.1. договору вартість продукції вказується в додатковій угоді № 1 до договору.

Оплата здійснюється замовником шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок виконавця в порядку зазначеному у додатковій угоді № 1 до договору (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 7.3. договору у випадку порушення виконавцем п. 4.1. договору він виплачує замовнику штраф в розмірі 0, 5 % від вартості товару за кожний день прострочки.

Додаткова угода № 1 до договору укладена між сторонами 02.08.2012 року, відповідно до п. 1 якої замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та передати в його власність наступну продукцію: квартальні календарі, блокноти А 5, ручки пластикові, автоматичні з логотипом «Карго Єкспресс» 1+0, пакети поліетиленові. Строки виготовлення продукції: квартальні календарі, блокноти А 5, ручки пластикові, автоматичні з логотипом «Карго Єкспресс» 1+0 - 5 робочих днів, пакети поліетиленові - 20 робочих днів.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 до договору вартість продукції складає 14 200, 00 грн.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 до договору виконавець зобов'язується виготовити продукцію протягом 20 календарних днів з моменту затвердження макету, і отримання від замовника платежу в розмірі 100 % вартості продукції, відповідно до п. 3 угоди.

На підставі укладеного між сторонами договору відповідачем позивачу були виставлені рахунки - фактури № СФ- 0000006 від 30.07.2012 року та № СФ-0000008 від 02.08.2012 року на загальну суму 14 200, 00 грн.

30.07.2012 року та 03.08.2012 року виставлені відповідачем рахунки були оплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

За твердженням позивача, після спливу строків отримання продукції за договором, позивач отримав від відповідача гарантійний лист, в якому відповідач гарантував виготовлення поліграфічної продукції для позивача до 25.09.2012 року.

Відповідно до викладеного в позовній заяві, в жовтні 2012 року позивач отримав від відповідача частину замовленої продукції, а саме: календарі квартальні та блокноти А 5, на загальну суму 7400, 00 грн.

В зв'язку з нетриманням позивачем продукції обумовленої договором, позивач 03.12.2012 року направив відповідачу претензію б/н та б/д, якою вимагав негайно передати замовлену та оплачену продукцію до 06.12.2012 року, в іншому випадку повернути сплачені кошти за продукцію в розмірі 6800, 00 грн. та сплатити штрафні санкції на користь позивача в розмірі 2346, 00 грн. за порушення строків виконання умов договору. Зазначену претензію відповідач отримав 21.12.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

За твердженням позивача, на момент звернення до суду відповідь на його претензію від відповідача не надійшла, вимоги викладені в претензії відповідачем не виконані.

З огляду на викладене позивач просить суд, стягнути з відповідача 6800, 00 грн. сплачених за виготовлення продукції коштів та 4080, 00 грн. штрафу у відповідності до п. 7.3. договору, а також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 26.09.2012 року по 24.01.2013 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір №02/0812 про виготовлення поліграфічної продукції від 02.08.2012 року за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику вимоги щодо передачі замовленої продукції до 06.12.2012 року, в іншому випадку повернути сплачені кошти за дану продукцію в розмірі 6800, 00 грн. та сплатити штрафні санкції. Зі змісту претензії, на яку посилається замовник вбачається, що замовник у зв'язку з порушенням підрядником умов договору просить останнього виконати умови договору в зазначений строк, а в разі невиконання умов договору у вказаний строк - повернути сплачені кошти в розмірі 6800, 00 грн. за продукцію, що не була виготовлена.

Враховуючи однозначність вимог позивача викладених в претензії, суд дійшов висновку, що претензією б/н та б/д, яка була направлена відповідачу позивачем 03.12.2012 року позивач в односторонньому порядку відмовився від договору в порядку статті 849 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно ст.ст. 1213, 1214 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, отримання відповідачем претензії позивача 21.12.2012 року, суд дійшов висновку, що повернути кошти сплачені за продукцію, що не була виготовлена (передплату) в розмірі 6800, 00 грн. відповідач був зобов'язаний 31.12.2012 року (з урахуванням вихідних днів).

Судом встановлено, що зобов'язання по поверненню грошових коштів в розмірі 6 800, 00 грн. виконано відповідачем не було, доказів іншого відповідачем суду не подано, отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми передплати в розмірі 6800, 00 грн. обґрунтовані і відповідно підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки зобов'язання по поверненню частини передплати мало бути виконане відповідачем 31.12.2012 року, і виконано в строк не було вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов'язання ґрунтуються на законі, і загалом підлягають задоволенню.

Проте, позивачем невірно визначений період за який з відповідача підлягають стягненню 3 % річних та інфляційні нарахування. Так, відповідно до розрахунку позивача, він просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні нарахування за прострочення грошового зобов'язання по поверненню передплати за період з 26.09.2012 року по 23.01.2013 року - 120 днів.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що обов'язок по поверненню грошових коштів в розмірі 6 800, 00 грн. у відповідача перед позивачем виник 31.12.2012 року, отже 3 % річних та інфляційні нарахування можуть бути нараховані тільки за період з 31.12.2012 року по 23.01.2013 року. Таким чином, сума 3 % річних нарахованих на суму боргу 6 800, 00, що підлягає стягненню з відповідача за період з 31.12.2012 року по 23.01.2013 року, за розрахунком суду становить 13, 41 грн., а сума інфляційних нарахувань - 13, 60 грн.

За неналежне виконання умов договору відповідачем в частині виготовлення продукції на суму 6800, 00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача, відповідно до п. 7.3. договору штрафні санкції за період з 26.09.2012 року по 23.01.2013 року - 120 днів, в розмірі 4 080, 00 грн. (6 800, 00 * 0, 5 % * 120 = 4 080, 00 грн.).

Відповідно до п. 7.3. договору за порушення виконавцем п. 4.1. договору він виплачує замовнику штраф в розмірі 0, 5 % від вартості товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 234 ГК України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

З огляду на викладене нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань на суму штрафу, який по своїй правовій природі є неустойкою не відповідає чинному законодавству.

Оскільки позивач, як встановлено судом в односторонньому порядку відмовився від договору 21.12.2012 року (дата отримання відповідачем претензії), зобов'язання відповідача по договору по поставці виготовленої продукції були припинені 21.12.2012 року (ст. 611 ЦК України).

Пунктом 7.3. договору встановлено, що штраф нараховується за кожний день прострочки зобов'язання по виготовленню продукції. Зобов'язання по виготовленню продукції припинилося для відповідача з моменту відмови позивача від договору - з 21.12.2012 року. Відповідно штраф за п. 7.3. договору може бути нарахований відповідачу тільки за період з 26.09.2012 року (момент прострочення виконання зобов`язання) по 20.12.2012 року (момент припинення зобов`язання) - 86 днів. За розрахунком суду, штраф за неналежне виконання відповідачем умов договору, відповідно до п. 7.3. договору, становить 2 924, 00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає 6800, 00 грн. передплати за договором, 13, 41 грн. 3 % річних та 13, 60 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 31.12.12.по 23.01.2013 року, 2 924, 00 грн. штрафу відповідно до п. 7.3. договору за період з 26.09.2012 по 20.12.2012 року.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір плюс» (02121, м. Київ, вул. Бажана, б. 7; код ЄДРПОУ 37906234; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Експрес ЛТД» (04214, м. Київ, вул. Г. Дніпра, буд. 42-Б, кв. 25; код ЄДРПОУ 33192802) 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп. передплати за договором, 13 (тринадцять) грн. 41 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 13 (тринадцять) грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 2 924 (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та 1 523 (одну тисячу п'ятсот двадцять три) грн. 89 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко