Постанова

від 13.03.2013 по справі 809/560/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2013 р. Справа № 809/560/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Куриша Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Партнер" про стягнення податкового боргу у сумі 12 553,47 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - позивач, ДПІ у м. Івано-Франківськ) звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Партнер" (надалі - відповідач, ТзОВ "Віп-Партнер") про стягнення податкового боргу у сумі 12 553,47 грн. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв'язку з несплатою штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2010 року і за січень 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, у загальній сумі 6 287,19 грн., а також штрафних санкцій, нарахованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток за 2010 рік, І та ІІ квартали 2011 року; ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року, у загальній сумі 6 266,28 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився. Кореспонденція, направлена ТзОВ "Віп-Партнер" за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", "підприємство відсутнє".

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.

Статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина 6).

За таких обставин, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але не прибули всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, то відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Віп-Партнер" 08.06.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа та 13.06.2006 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ в м. Івано-Франківську (а.с.14).

Суд, у відповідності до вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, зазначає, що до частини правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив у дію із 01.01.2011 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Аналогічно підпунктом 16.1.3 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 08.12.2010 року та 16.09.2011 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТзОВ "Віп-Партнер", за результатами яких складено акти за № 20230/152/3408422 від 08.12.2010 року та за № 4802/15-2/34084832 від 16.09.2011 року. В даних актах зафіксовано факти несвоєчасного подання відповідачем податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2010 року, а також за січень 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року відповідно, чим порушено вимоги підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України (а.с.14, 17).

Крім того, судом встановлено, що позивачем 20.05.2011 року, 04.10.2011 року, 16.03.2012 року та 08.10.2012 року було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток платника податку на прибуток - ТзОВ "Віп-Партнер" за звітний податковий період за 2010 рік; І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року; ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року та за І квартал 2012 року, І півріччя 2012 року відповідно, за результатами яких складено акти за № 3301/15-1/34084221 від 20.05.2011 року, за № 8418/15-152/34084221 від 04.10.2011 року, за № 852/15-1/34084221 від 16.03.2012 року та за № 9059/15-1/34084221 від 08.10.2012 року. У даних актах зафіксовано факти не подання відповідачем Декларації з податку на прибуток за 2010 рік; Декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року; Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, Податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІV квартал 2011 року; Податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2012 року та Податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року, чим порушено вимоги пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підпункту 49.18.2 пункту 49.18, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (а.с.19-20, 22-23, 26-27, 30-31).

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (підпункт "а").

Згідно підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 цього Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Аналогічно підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначати суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020,00 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що позивачем на підставі актів камеральної перевірки податкової звітності за № 20230/152/3408422 від 08.12.2010 року та за № 4802/15-2/34084832 від 16.09.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення за № 00008621502/0 від 08.12.2010 року і за № 0003731502 від 19.09.2011 року відповідно, згідно яких ТзОВ "Віп-Партнер" за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. та 6 120,00 грн. (а.с.13, 16).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем на підставі актів камеральної перевірки податкової звітності за № 3301/15-1/34084221 від 20.05.2011 року, за № 8418/15-152/34084221 від 04.10.2011 року, за № 852/15-1/34084221 від 16.03.2012 року та за № 9059/15-1/34084221 від 08.10.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення за № 0005171501/0 від 20.05.2011 року, за № 0020031501 від 11.10.2011 року, за № 0007001591 від 03.04.2012 року та за № 0014931591 від 17.10.2012 року відповідно, згідно яких ТзОВ "Віп-Партнер" нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн., 2 040,00 грн., 2 040,00 грн. та 2 040,00 грн. (а.с.18, 21, 25, 29).

У відповідності до вимог пункту 17.3 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Положенням підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до абзацу 3 підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 даного Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження.

Аналогічно, у відповідності до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення за № 0005171501/0 від 20.05.2011 року та за № 0007001591 від 03.04.2012 року відповідачем отримані 24.05.2011 року та 09.04.2012 року відповідно, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.20, 24). Дані податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржені, а відтак, нарахований ТзОВ "Віп-Партнер" штраф у загальній сумі 2 210,00 грн. підлягав сплаті останнім у строк, встановлений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Податкові повідомлення-рішення за № 00008621502/0 від 08.12.2010 року, за № 0003731502 від 19.09.2011 року, за № 0020031501 від 11.10.2011 року та за № 0014931591 від 17.10.2012 року позивачем направлено ТзОВ "Віп-Партнер" листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, однак кореспонденція повернулася на адресу ДПІ у м. Івано-Франківську з відміткою працівника поштового зв'язку "за терміном зберігання", "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац 1).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац 3).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення за № 00008621502/0 від 08.12.2010 року, за № 0003731502 від 19.09.2011 року, за № 0020031501 від 11.10.2011 року та за № 0014931591 від 17.10.2012 року вручені відповідачу, ним не оскаржені, а отже нараховані згідно даних податкових повідомлень-рішень суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 10 370,00 грн. є узгодженими та підлягали сплаті останнім у строк, встановлений абзацом 3 підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Однак, судом встановлено, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем визначеного Законом обов'язку, за ТзОВ "Віп-Партнер" залишається непогашеними 6 287,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також 6 266,28 грн. штрафних санкцій, нарахованих за неподання податкової звітності з податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу № 1/2557 від 22.12.2010 року. Вказану податкову вимогу у відповідності до вимог абзацу 4 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, доведено до відома ТзОВ "Віп-Партнер" шляхом її розміщення на дошці податкових оголошень (а.с.11, 12).

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно статті 1 Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання згідно Закону України "Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або іншими законами України.

Аналогічно, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати з штрафних санкцій, нарахованих за порушення граничних строків подання податкової звітності з податку на додану вартість та з податку на прибуток, у загальній сумі 12 553,47 грн. є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Підстав для звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Доказів сплати податкового боргу відповідач суду не представив, чим фактично не заперечив наявність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, податковий борг у сумі 12 553,47 грн. підлягає стягненню у судовому порядку.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.6 ст.128 , ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Партнер" (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, 2, код ЄДРПОУ - 34084221) в дохід Державного бюджету України 12 553 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 47 коп. податкового боргу з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Віп-Партнер".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.