Постанова

від 18.02.2013 по справі 809/154/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 809/154/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Куриша Р.В.,

представників позивача - Демко Л.М, Шуляр Я.В.,

представника відповідача - Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392206 та № 0000402206 від 19.12.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

10.01.2013 Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" (надалі - позивач, ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Івано-Франківську) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000392206 та № 0000402206 від 19.12.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки за № 11552/22-6/00382102 від 05.12.2012 року, всупереч фактичних обставин справи, вимог Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України відповідачем протиправно винесені оскаржувані податкове повідомлення-рішення за № 0000392206 від 19.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 247 510,00 грн., та податкове повідомлення-рішення за № 0000402206 від 19.12.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 144 765,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 442,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснили, що вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, так як не погоджуються із зафіксованим в акті перевірки висновками щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами. Вказали, що господарські операції між позивачем та ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ ''Інтерагро 2007'' фактично мали місце. Товарність правочинів, укладених із вказаними контрагентами, та їх реальне виконання підтверджується належно оформленими фінансово-бухгалтерськими документами (договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, платіжними документи, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ"). Просили позов повністю задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила. Суду пояснила, що в ході проведення перевірки позивача встановлено, що протягом 2011 року ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" здійснювало господарські операції з ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007", які являються посередниками, постачальником товару було ТзОВ ''Украгро-5'' (перша ланка). В ході проведення ДПІ у Рогатинському районі документальної невиїзної перевірки ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007" встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів вказаним підприємствам від контрагентів-постачальників, а саме від ТзОВ ''Украгро-5'', що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зазначила при цьому, що господарські операції між ТзОВ ''Украгро-5'' та контрагентом-постачальником ТзОВ ''ТД Волиньцукор-Плюс'' (друга ланка) не підтверджуються, а отже мають ознаки нікчемності; товар по вказаних правочинах не був переданий, відповідно відсутня поставка товару від ТзОВ ''Украгро-5'' контрагентам-покупцям (ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007"). Вказала також, що ДПІ у Рогатинському районі зроблено посилання на відомості отримані Калуською оДПІ, якою встановлено відсутність посадових осіб уповноважених відповідно до законодавства вести бухгалтерський облік, податковий облік та звітність, а також представляти інтереси платника податків ТзОВ ''Украгро-5'' за юридичною адресою. Зазначила, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не можуть підтверджувати факт поставки товарів позивачу. Наведені обставини свідчать про те, що позивачем віднесено до валових витрат та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, що проведені на підставі здійснення безтоварних господарських операцій із контрагентами ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі''. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ВАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" 29.07.1997 року зареєстроване Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області як юридична особа (а.с.122) та 13.08.1997 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ в м. Івано-Франківськ (а.с.9).

Крім того, ВАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" зареєстровано платником податку на додану вартість: свідоцтво № 12849101 від 02.10.1997 року (індивідуальний податковий номер - 003821009151 (а.с.10).

Судом також встановлено, що Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ", на виконання вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», проведено державну реєстрацію змін до статуту, в тому числі щодо зміни найменування акціонерного товариства із Відкритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" на Публічне акціонерне товариство "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ".

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.2012 року посадовими особами ДПІ у м. Івано-Франківську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" (код за ЄДРПОУ 00382102) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за операціями, проведеними з ТзОВ ''Інтерагро 2007'' (код за ЄДРПОУ 36552068), ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' (код за ЄДРПОУ 36909025), ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' (код за ЄДРПОУ 32686962) за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт за № 11552/22-6/00382102. В даному акті зафіксовано порушення:

- статтей 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу Українди, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.04.1995 року, а саме встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності;

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.6 статті 138, підпунктів 139.1.9, 139.1.11 статті 139, пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 103 500,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства у сумі 143 457,00 грн., в тому числі за 2010 рік - у сумі 2 207,00 грн., за І квартал 2011 року у сумі 141 250,00 грн.;

- на порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказів Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, пункту 3.1, пункту 4.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року № 41 не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 144 765,00 грн. (а.с.8-48).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0000392206 від 19.12.2012 року, згідно якого ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 247 510,00 грн. та № 0000402206 від 19.12.2012 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 144 765,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 442,00 грн. (а.с.49,50).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Судом встановлено, що підставою для визначення вказаних зобов'язань слугував висновок відповідача про відсутність поставок товарів, як наслідок позивачем до складу податкового кредиту включено суми, що проведені на підставі здійснення безтоварних господарських операцій із контрагентами ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі''. За таких обставин, ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів, які не можуть розглядатися у якості належного підтвердження податкових зобов'язань позивача, оскільки такі податкові накладні не мають статусу юридично значимих

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95року за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як випливає із змісту вказаних правових норм, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, повинні відображати реальні товарні операції.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у серпні 2010 року позивачем на підставі усних домовленостей із ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' придбано у останнього крохмаль кукурудзяний у кількості 2010 кг. на загальну суму 10 592,70 грн. (ПДВ 1 765,45 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової та податкової накладних № 1015 від 16.08.2010 року (а.с.81, 82). ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' виставлено позивачу рахунок за № 995 від 09.08.2010 року на товар (крохмаль кукурудзяний) на суму 10 592,70 грн. (а.а.100). У судовому засіданні встановлено, що ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' забезпечило доставку товару позивачу. Факт отримання ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 000004 від 17.08.2010 року (а.с.110). Позивачем здійснено розрахунок із ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' за поставлений товар у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1664 від 01.09.2010 року на суму 3 540,00 грн. (ПДВ 590,00 грн.), № 1675 від 07.09.2010 року на суму 2 000,00 грн. (ПДВ 333,33 грн.), № 1688 від 09.09.2010 року на суму 2 500,00 грн. (ПДВ 416,67 грн.), № 1711 від15.09.2010 року на суму 2 552,70 грн. (ПДВ 425,45 грн.) (а.с.106-109).

Судом також встановлено, що 23.02.2011 року ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' в особі директора Демкова А.Б. (Продавець) та ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" в особі директора Мосійчук Л.С. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 23-02, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця цукор білий кристалічний (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Кількість товару становить 40 тонн. Ціна на товар становить 8 350,00 грн. за тонну в т.ч. ПДВ (пункт 4.1 Договору). Продавець відвантажує товар зі складів ВАТ ''Володимиро-Волинський цукровий завод'' за адресою м. Володимиро-Волинь, вул. Луцька, 230 (пункт 5.2 Договору) (а.с.72-74).

Крім того, 24.03.2013 року ТзОВ ''Інтерагро 2007'' в особі директора ОСОБА_12 (Продавець) та ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" в особі директора Мосійчук Л.С. (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 24/03/2, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця цукор білий кристалічний (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Кількість товару згідно накладних. Ціна на товар виставляється в рахунку на кожну партію товару (пункт 4.1 Договору). Продавець відвантажує товар зі складів ВАТ ''Володимиро-Волинський цукровий завод'' за адресою м. Володимиро-Волинь, вул. Луцька, 230 (пункт 5.2 Договору) (а.с.51-53).

Протягом 2011 року ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" згідно Договору купівлі-продажу № 23-02 від 23.02.2011 року та згідно Договору купівлі-продажу № 24/03/2 від 24.03.2011 року придбано 40 тонн цукру у ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та 120 тонн цукру у ТзОВ ''Інтерагро 2007'', що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 1 від 23.02.2011 року, № 21 від 01.03.2011 року, № 37 від 25.03.2011 року, № 38 від 28.03.2011 року, № 188 від 26.04.2011 року, № 212 від 04.05.2011 року, № 223 від 10.05.2011 року та № 385 від 16.07.2011 року (а.с.54-59, 75-76), а також копіями податкових накладних № 1 від 23.02.2011 року, № 21 від 01.03.2011 року, № 37 від 25.03.2011 року, № 38 від 28.03.2011 року, № 54 від 23.04.2011 року, № 70 від 04.05.2011 року, № 71 від 10.05.2011 року, № 99 від 16.07.2011 року (а.с.60-65, 77-78).

У судовому засіданні встановлено, що з метою забезпечення транспортування товару (цукру) зі складів ВАТ ''Володимиро-Волинський цукровий завод'' до місця зберігання та відвантаження (м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 12А) позивачем було укладено із ТзОВ Станіславська торгова компанія'', ТзОВ ''КСТ Груп Україна'', приватним підприємцем ОСОБА_8, приватним підприємцем ОСОБА_9 та із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 договори про перевезення та експедирування вантажів від 23.02.2011 року, 24.02.2011 року, 24.03.2011 року, 26.03.2011 року, 16.07.2011 року відповідно (а.с.131-132, 137-138, 148-149, 154-155, 160-161).

Відповідно до пункту 1.2 вказаних договорів Виконавець організовує перевезення вантажів транспортом наданим Замовнику по маршруту вказаному в заявці, яка є невід'ємною частиною договору. Вартість перевезення встановлюється за домовленістю сторін і вказується в кожній окремій заявці (пункт 3.1 Договору).

Судом встановлено, що позивачем та його контрагентами-перевізниками (ТзОВ Станіславська торгова компанія'', ТзОВ ''КСТ Груп Україна'', приватним підприємцем ОСОБА_8, приватним підприємцем ОСОБА_9 та із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10) підписано заявки на перевезення вантажу (цукру), якими погоджено маршрут (Володимир-Волинський - Івано-Франківськ) та вартість перевезення вантажу (а.с.133, 139, 140, 151, 156, 162).

ТзОВ Станіславська торгова компанія'', ТзОВ ''КСТ Груп Україна'', приватним підприємцем ОСОБА_8, приватним підприємцем ОСОБА_9 та із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 здійснено перевезення вантажу, про що сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Л-00000071 від 23.02.2011 року, № 00000195 від 01.03.2011 року, № КО-08 від 25.03.2011 року, № КО-09 від 28.03.2011 року, № 17 від 27.04.2011 року, № 22 від 06.05.2011 року, № 24 від 11.05.2011 року, № 62 від 18.07.2011 року (а.с.66-71, 79, 80). При цьому судом встановлено, що перевезення вантажу здійснювалося на підставі виписаних ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" товарно-транспортних накладних, які містять відомості про вантаж, пункт навантаження та розвантаження, а також відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (а.с.134, 141-143, 152, 157, 163-164).

Факт доставки позивачу придбаного ним товару (крохмалю кукурудзяного, цукру) підтверджується також витягом із Журналу пропуску транспортних засобів на територію ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" (а.с.189-204).

Позивачем проведено розрахунок з перевізниками за надані транспортні послуги, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 351 від 24.02.2011 року, № 358 від 25.02.2011 року, № 463 від 30.03.2011 року, № 609 від 27.04.2011 року, № 655 від 06.05.2011 року, № 669 від 11.05.2011 року, № 909 від 27.07.2011 року (а.с.135, 144-146, 150, 158, 166).

Придбану у ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та у ТзОВ ''Інтерагро 2007'' продукцію (крохмаль кукурудзяний, цукор) обліковано на складах позивача, про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку № 631 (а.а.111, 118, 120) та оборотно-сальдові відомості по рахунку № 20 за лютий - червень 2011 року (а.с.169-173).

ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" здійснено оплату за придбаний у ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та у ТзОВ ''Інтерагро 2007'' товар (цукор), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 207 від 02.03.2011 року на суму 334 000,00 грн. (ПДВ 55 666,67 грн.), № 475 від 30.03.2011 року на суму 344 000,00 грн. (ПДВ 57 333,33 грн.), № 625 від 29.04.2011 року на суму 180 000,00 грн. (ПДВ 30 000,00 грн.), № 642 від 05.05.2011 року на суму 80 000,00 грн. (ПДВ 13 333,33 грн.), № 672 від 11.05.2011 року 280 000,00 грн. (ПДВ 46 666,67 грн.), № 225 та 890 від 20.07.2011 року на суму 114 000,00 грн. (ПДВ 19 000,00 грн.) та на суму 64 600,00 грн. (ПДВ 10 766,67 грн.) (а.с.112-117, 119).

Таким чином, наявність у позивача усіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо купівлі товару (крохмалю кукурудзяного, цукру) в сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами (товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оборотно-сальдовими відомостями по рахунку), підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007"), а також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому судом встановлено, що 1) ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' 09.10.2003 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 32686962) та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 15.10.2003 року за № 6891, станом на 13.06.2012 року перебуває на обліку в Кременчуцькій оДПІ. З 16.10.2003 року ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' було платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 326869616032). Свідоцтво платника податку на додану вартість № 23702719 від 16.10.2003 року анульоване 02.12.2011 року (а.с.235);

2) ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' 13.01.2010 року зареєстроване як юридична особа Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 36909025) та 15.01.2010 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області. З 08.02.2010 року ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100268173, індивідуальний податковий номер 369090209100). З 13.01.2010 року по 25.08.2011 року директором ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' був ОСОБА_11(а.с.205-206);

3) ТзОВ ''Інтерагро 2007'' 17.09.2009 року зареєстроване як юридична особа Рогатинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 36552068) (а.с.129) та 21.09.2009 року взяте на податковий облік як платник податків ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області. З 27.10.2009 року ТзОВ ''Інтерагро 2007'' є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100251865, індивідуальний податковий номер 365520609100) (а.с.130). Директором ТзОВ ''Інтерагро 2007'' був (є) ОСОБА_12 (а.с.215).

Все вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідних правочинів (позивач та його контрагенти: ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007") на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності, а відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні документи, які пов'язані із даними договорами, відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, свідчать, що волевиявлення сторін правочинів було вільним, та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Викладені в акті перевірки за № 11552/22-6/00382102 від 05.12.2012 року висновки відповідача про відсутність у ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку із відсутністю виробничо-складських приміщень та іншого майна (основних фондів, виробничих активів, складських приміщень) суд не приймає до уваги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки у судовому засіданні встановлено, що у приватній власності ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" знаходяться нежитлові будівлі (адміністративний будинок 551,5 кв.м., майстерня з столярним цехом 422,5 кв.м., склад тари 19,6 кв.м., склад сировини 2381,8 кв.м., паточна станція 11,0 кв.м., виробничі приміщення 2499,7 кв.м. та 737,0 кв.м.). Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.02.2006 року (а.с.121).

Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача транспортних засобів як на підставу для висновків перевірки про відсутність поставок товарів, то такі твердження відповідача суд не приймає до уваги, оскільки як уже встановлено судом доставку позивачу товару (цукру) зі складів ВАТ ''Володимиро-Волинський цукровий завод'' до місця зберігання та відвантаження (м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, 12А) забезпечили перевізники.

Окрім того, суд зазначає, що у відповідності до вимог частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Натомість частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України із врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначено лише підстави визнання оскаржуваного правочину недійсним у судовому порядку.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Аналогічні положення визначено і в частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказані норми закону не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ). Відповідачем не надано суду доказів, що договори купівлі-продажу № 23-02 від 23.02.2011 року та № 24/03/2 від 24.03.2011 року, визнано недійсними у судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, позивач та його контрагенти діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади відповідач не наводить.

Викладені в акті перевірки за № 11552/22-6/00382102 від 05.12.2012 року висновки відповідача про те, що основним постачальником товару для ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007" було ТзОВ ''Украгро-5'' (перша ланка), в ході перевірки якого ДПІ у Рогатинському районі встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, у зв'язку з чим господарські операції між ТзОВ ''Украгро-5'' та контрагентом-постачальником ТзОВ ''ТД Волиньцукор-Плюс'' (друга ланка) не підтверджуються, а отже мають ознаки нікчемності; товар по вказаних правочинах не був переданий, відповідно відсутня поставка товару від ТзОВ ''Украгро-5'' контрагентам-покупцям (ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' та ТзОВ "Інтерагро 2007"), що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а відтак, правочини по операціях з продажу товарів між ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'', ТзОВ "Інтерагро 2007" та контрагентами-покупцями (позивачем) є нікчемними (а.с.14, 19-20, 205-223), суд не приймає до уваги, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між позивачем та його контрагентами - ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'', ТзОВ "Інтерагро 2007".

При цьому суд зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Крім того, відповідачем не представлено суду докази в підтвердження того, що правочини купівлі-продажу товару (цукру) між ТзОВ ''ТД Волиньцукор-Плюс'' та ТзОВ ''Украгро-5'', а також між ТзОВ ''Украгро-5'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' і ТзОВ "Інтерагро 2007" визнані недійсними у судовому порядку.

Суд також не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо відсутності станом на 02.02.2012 року посадових осіб уповноважених відповідно до законодавства вести бухгалтерський облік, податковий облік та звітність, а також представляти інтереси платника податків ТзОВ ''Украгро-5'' за податковою адресою (акт ДПІ у Рогатинському районі № 96/152/36169928 від 15.02.2012 року - а.с.217), оскільки сам факт відсутності посадових осіб даного підприємства за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення ТзОВ ''Украгро-5'' як платником податків вимог законодавства, зокрема, невиконання обов'язку повідомляти контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження. У зв'язку з невиконанням вказаного обов'язку платник податків несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Щодо посилання представника відповідача на те, що у товарно-транспортній накладній № 000004 від 17.08.2010 року (а.с.110) не зазначено автопідприємство-перевізника як на підставу для висновку про відсутність поставки товару (крохмалю кукурудзяного) позивачу, суд зазначає наступне. Так, як уже встановлено судом, ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' забезпечило доставку товару позивачу. Відповідно обов'язок щодо належного оформлення товарно-транспортної накладної покладено на постачальника товару, тобто на ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', а не на одержувача товару, яким є позивач. Натомість наявність у позивача товарно-транспортної накладної № 000004 від 17.08.2010 року в сукупності з іншими дослідженими доказами (видатковими та податковими накладними, витягом із Журналу пропуску транспортних засобів на територію ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" (а.с.203-204)) підтверджує факт отримання товару (крохмалю кукурудзяного) позивачем.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано Законом України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічно абзацом 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (абзац 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7).

Аналогічно абзацом 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Як уже було встановлено судом, і позивач, і його контрагенти (ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'') на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Перелік обов'язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, встановлено підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно.

Із наявних у матеріалах справи копій податкової накладної, виписаної ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'' за № 1015 від 16.08.2010 року, податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Інтерагро 2007'' № 1 від 23.02.2011 року, № 21 від 01.03.2011 року та податкових накладних, виписаних ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' № 37 від 25.03.2011 року, № 38 від 28.03.2011 року, № 54 від 23.04.2011 року, № 70 від 04.05.2011 року, № 71 від 10.05.2011 року, № 99 від 16.07.2011 року вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (на час складання податкової накладної), а отже є підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту: за серпень 2010 року - 1 765,00 грн. ПДВ, за лютий 2011 року - 27 833,00 грн. ПДВ, за березень 2011 року - 85 167,00 грн. ПДВ та за квітень 2011 року - 30 000,00 грн. ПДВ на загальну суму 144 765,00 грн., що сплачена позивачем ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' за придбану продукцію (крохмаль кукурудзяний, цукор).

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту "а"підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Аналогічно статтею 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (підпункт "а" пункту 200.4 статті 200).

З акту перевірки за № 11552/22-6/00382102 від 05.12.2012 року вбачається, що позивачем за серпень 2010 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 253 068,00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 141 564,00 грн., за березень 2011 року в розмірі 321 344,00 грн., за квітень 2011 року в розмірі 259 751,00 грн. (а.с.46).

У судовому засіданні представники позивача вказали, що при визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню за вказаний період виникло від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту 144 765,00 грн. податку на додану вартість, сплаченого ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' за поставлений товар (крохмаль кукурудзяний, цукор). Залишок від'ємного значення за лютий 2011 року у сумі 141 564,00 грн., за березень 2011 року у сумі 321 344,00 грн., за квітень у сумі 259 751,00 грн. ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" у відповідності до вимог чинного законодавства включено до складу податкового кредиту у березні 2011 року, у квітні 2011 року і у травні відповідно та заявлено до бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки судом встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року та квітень 2010 року у загальній сумі 144 765,00 грн. податку на додану вартість, що виключає завищення ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року та квітень 2010 року на 144 765,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 442,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000402206 від 19.12.2012 року є протиправним.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що у відповідності до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до вимог пункту 5.11 статті 5 цього Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Аналогічно пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу (пункт 138.2) .

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт138.4).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Згідно пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу) (підпункт 139.1.1); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів (видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)), які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Аналогічно підпунктом134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" правомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, понесених позивачем за придбану у ТзОВ ''ТД ''Українські крохмалі'', ТзОВ ''Інтерагро 2007'' та ТзОВ ''Кондиторська фабрика ''Українські ласощі'' продукцію (крохмаль кукурудзяний, цукор) у загальній сумі 573 826,95 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2010 року - 8 827,00 грн. та за І квартал 2011 року - 564 999,95 грн., що виключає допущення позивачем заниження податку на прибуток за вказаний період.

За таких обставин, відповідачем протиправно збільшено ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 246 957,00 грн. і, як наслідок, безпідставно накладено на даного платника податків штраф у розмірі 553,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську № 0000392206 від 19.12.2012 року є протиправним.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак на користь позивача підлягають стягненню 2 294,00 грн. судового збору.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000392206 від 19.12.2012 року, згідно якого Публічному акціонерному товариству "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 247 510 (двісті сорок сім тисяч п'ятсот десять) грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 246 957 (двісті сорок шість тисяч дев"ятсот п"ятдесят сім) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 553 (п'ятсот п"ятдесят три) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000402206 від 19.12.2012 року, згідно якого Публічному акціонерному товариству "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 144 765 (сто сорок чотири тисячі сімсот шістдесят п"ять) грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 442 (чотириста сорок дві) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-торгова кондитерська фірма "ЛАСОЩІ" 2 294 (дві тисячі двісті дев"яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 22.02.2013 року.