Рішення

від 14.03.2013 по справі 6/5007/1483/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2013 р. Справа № 6/5007/1483/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Врублевський О.О. - довіреність від 26.12.2012р.;

від відповідача: Толоконнікова Г.К. - директор (наказ №12 від 21.06.2011р.);

в порядку ст.30 ГПК України: Антонов І.Ю. - колишній начальник торгового відділу ПП

"Рим-трейд"

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Рим-Трейд" (м. Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Продцентр" (м. Житомир)

про стягнення 42413,07 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42413,07грн. за неналежне виконання договору №3 від 03.01.2012р., з яких: 41700,17грн. - основний борг, 712,90грн. - пеня. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає частково в сумі 16811,07грн., проти решти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (а.с.32-33) та письмових поясненнях (а.с.74,77,87). Зокрема, пояснив, що товар на суму 11550,00грн. в кількості 550кг згідно видаткової накладної №ВП-10 від 06.11.2012р. повертався позивачу в зв'язку з його неналежною якістю.

Колишній начальник торгового відділу ПП "Рим-трейд" Антонов І.Ю., що викликався в судове засідання в порядку ст.30 ГПК України, пояснив, що дійсно неякісний товар частково повертався ПП "Рим-трейд", однак документи на повернення не складалися.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2012р. між Приватним підприємством "Рим-Трейд" (постачальник/позивач) та Публічним акціонерним товариством "Продцентр" (покупець/відповідач) було укладено договір №3 (а.с.6), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець приймає у власність Товари, які вказані в накладних, що складають невід'ємну частину договору, на умовах викладених у ньому.

Право власності на Товар переходить з моменту підписання накладної та фактичного отримання Товару (п.1.2 договору).

Пунктом 2.2.1 договору визначено обов'язок покупця прийняти і оплатити товар на умовах і в термін згідно даного Договору.

Асортимент та кількість Товару у кожній конкретній партії погоджується Сторонами у Замовленні, яке являється невід'ємною частиною даного Договору (п.3.1 договору).

Ціна Договору визначається в накладних загальною сумою Товару, поставленого протягом строку дії даного Договору (п.4.1 договору).

Розрахунки за Товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки Продавця, що вказані в даному Договорі. Валюта розрахунків - гривня (п.4.3 договору).

Згідно п.4.4 договору розрахунки за Товар Покупець проводить протягом 5 (п'яти) банківських днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 544393,74грн., який покупець частково оплатив в сумі 521805,34 грн., не оплаченими залишились наступні видаткові накладні: №670 від 01.10.2012 на суму 80,00 грн.; №690 від 05.10.2012 на суму 2970,00 грн.; №710 від 10.10.2012 на суму 250,90 грн.; №735 від 18.10.2012 на суму 648,65 грн.; №749 від 22.10.2012 на суму 14784,00 грн.; №750 від 22.10.2012 на суму 44,00 грн.; №762 від 25.10.2012 на суму 194,50 грн.; №768 від 29.10.2012 на суму 8316, 00 грн.; №777 від 31.10.2012 на суму 346, 50 грн.; №791 від 05.11.2012 на суму 11550,00 грн.; №794 від 05.11.2012 на суму 167, 50 грн.; №801 від 06.11.2012 на суму 61,00 грн., а всього на суму 41700,17 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.7-18).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУ якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

26.11.2012 року позивач в порядку ст. 530 ЦК України направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу в сумі 41700,17грн. (а.с.19), яка залишена без відповіді та задоволення .

21.12.2012 року позивачем було направлено повторну вимогу про сплату заборгованості з врахуванням штрафних санкцій (а.с.20), яка також залишена без реагування.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за одержаний товар складає 41700,17грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 712,90грн. пені.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 41700,17грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача проти позову, мотивованих неналежною якістю товару, суд зазначає наступне.

Згідно положень ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Стаття 674 ЦК України визначає, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.675 ЦК України).

Правові наслідки передання товару неналежної якості визначені ст. 678 ЦК України, відповідно до якої покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, спірний товар було прийнято ним без заперечень щодо його якості, кількості, комплектності тощо. Зокрема, відповідачем не було зауважень щодо відсутності документів щодо якості товару (сертифікатів), як не було ним і заявлено вимог про надання йому цих документів позивачем.

Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до позивача з претензіями щодо якості товару і після здійснення ним поставки або з вимогами щодо заміни товару на товар належної якості. Твердження ж відповідача про такі звернення в усному порядку жодним чином не підтверджені.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що поставка позивачем товару за видатковими накладними №670 від 01.10.2012р.; №690 від 05.10.2012р.; №710 від 10.10.2012р.; №735 від 18.10.2012р.; №749 від 22.10.2012р.; №750 від 22.10.2012р.; №762 від 25.10.2012р.; №768 від 29.10.2012р.; №777 від 31.10.2012р.; №791 від 05.11.2012р.; №794 від 05.11.2012р.; №801 від 06.11.2012р. була здійснена у відповідності з вимогами ст..ст.662, 666, 675 ЦК України, а поставлений товар відповідав вимогам щодо його якості в момент його передання відповідачеві.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати реалізованого Товару Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості, яка згідно розрахунку позивача складає 712,90грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені (а.с.21), з урахуванням положень ст.530 ЦК України та обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 307,62грн., зокрема, нарахованих за період з 04.12.11р. (сім днів з дати вимоги) по 21.12.12р. (кінцева дата, визначена позивачем) на суму заборгованості 41700,17грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 41700,17грн. основного боргу та 307,62грн. пені обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,69,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Продцентр" (10029, м.Житомир, вул. Котовського, 61, код 01549863)

- на користь Приватного підприємства "Рим-Трейд" (10004, м. Житомир, проспект Миру, 51, кв.103, код 34900764) - 42007,79рн., з яких: 41700,17грн. - основний борг, 307,62грн. - пеня, а також 1594,12грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18 березня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу