Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-13344/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13344/12/0170/2

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські світлові технології"- Гірін Костянтин Сергійович, довіреність № б/н від 11.03.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські світлові технології"- Бурдєйний Дмитро Борисович - протокол загальних зборів участинків №01/10 від 30.08.2010,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 09.01.13 у справі № 2а-13344/12/0170/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські світлові технології" (вул. Казанська, 30, к. 9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95006)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські світлові технології" до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 25.10.2012 №0007122204 та №0007132204, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські світлові технології" (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 №0007122204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 155165,00 грн. , застосовані штрафні санкції у розмірі 37382,75 грн. та №0007132204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 193956,00 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 46728,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висновки відповідача щодо взаємовідносин з його контрагентом, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки у позивача були правові підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 25.10.2012 відповідачем прийняті стосовно позивача податкові повідомлення-рішення: №0007132204, яким донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 193956,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмір 46728,25 грн., та № 0007122204, яким нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 155165,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 37382,75 грн.

Передумовою винесення спірних податкових повідомлень-рішень став акт від 05.10.2012 №6959/22-1/33848735 позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства позивачем при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з: ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпатрнер» за період 01.07.2009 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 5.1, підпункту 5.2.1. пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 193956,00 грн., порушення пункту4.1. статті 4, підпунктів: 7.4.1, 7.4.2., 7.4.5. пункту 7.4. , підпункту 7.5.1 пункту 7.5., статті7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1. статті 188, підпункту 187.1 а пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 155165,00 грн.

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Слід зазначити, що законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відсутнє право платника податків включати в податковий кредит суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за період часу, що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми податку на додану вартість, сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ПП «Укрторгпатрнер» при проведенні розрахунків за товар та послуги, які були надані ними (отримані) на виконання укладених сторонами договорів, що діяльність зазначених суб'єктів господарювання, на думку відповідача, була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та укладені з ними договори не мають реального товарного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» 01.01.2007 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг, предметом якого є надання послуг позивачу щодо перевезення та експедирування його вантажів за узгодженими сторонами маршрутами. Матеріали справи містять копії документів бухгалтерської та податкової звітності, яки свідчать про те, що в період часу, який перевірявся, ТОВ БВП «Строитель-Плюс» надані послуги по перевезенню та експедируванню вантажів платнику податків на суму 171760,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Станом на час перевірки відповідачем не надано доказів стосовно того, що зазначений договір розірвано або визнано недійсним. Таким чином, взаємовідносини позивача з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» були оформлені в порядку, передбаченому чинним законодавством, зокрема, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що матеріали справи містять документи бухгалтерської та податкової звітності, які свідчать про те, що в перевіряемий період позивач придбав у ПП «Укрторгпатрнер» товарів (електропобутові прилади, комплектуючи для електроприладів та інш.) на суму 759224,23 грн. (у тому числі податок на додану вартість).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що в подальшому платник податків реалізував придбаний у ПП «Укрторгпатрнер» товар іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено оформленими ним видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Пунктом 201.6. статті 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів неотримання позивачем від ТОВ БВП «Строитель-Плюс» транспортно-експедиційних послуг, товарів від ПП «Укрторгпатрнер» в обсягах, відображений в бухгалтерської та податкової звітності платника податків, подальшої реалізації іншим суб'єктам господарювання колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки від 05.10.2012 №6959/22-1/33848735 не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем встановлених в акті перевірки норм законодавства слід вважати неналежно встановленим, отже, нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 155165,00 грн., штрафних санкцій у розмірі 37382,75 грн. та нарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 193956,00 грн., штрафних санкцій у розмір 46728,25 грн. - слід вважати неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 №000712204 та №0007132204 діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.01.2013 у справі № 2а-13344/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко