Постанова

від 21.08.2007 по справі 2-а-320/07

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - А -320/2007 р

Справа № 2 - А -320/2007 р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2007 року Таращанський     районний      суд     

Київської     області

в складі:

головуючого: судді Бойка М.Г.

при секретарі: Самченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща

справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту

населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги

на оздоровлення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із вищеназваним позовом, в якому просила суд

визнати відмову управління праці та соціального

захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України „Про

статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на

ЧАЕС" незаконною та стягнути з відповідача недоплачені кошти на

оздоровлення за 2000 - 2005 роки в розмірі 10246,50 гривень.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивачка зазначила, що щорічна допомога на

оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами

соціального захисту населення. Розмір мінімальної

заробітної плати визначається на момент виплати. За 2000, 2001, 2002, 2003,

2004 роки, вона отримала вказану допомогу в

розмірі по 26,70 гривень за кожен з цих років, а за 2005 рік в розмірі 120 гривень, що є значно нижчою, ніж це передбачено ст.

48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС", якою передбачено, що інвалідам 2-ої

групи (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС) щорічна

допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти

мінімальних заробітних плат. Вона (позивачка) зверталася до відповідача із

заявою в якій просила провести донарахування та

виплату недоотриманих коштів за 2000 - 2005 роки, проте їй в задоволенні її вимоги відповідачем було відмовлено, про

що була дана письмова відповідь від 14.05.2007

року і саме з даного часу вона довідалася про порушення свого права.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала і просить суд

стягнути на її користь недоплачені кошти на

оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки в розмірі 10246,50 гривень, взявши до розрахунку мінімальну

заробітну плату, яка була встановлена на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік, тобто - 350 грн.

(станом на січень 2006 року).

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі,

обґрунтовуючи тим, що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення,

на які вказує позивачка. Проте, відповідно до ст.62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються

Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання

міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Даний порядок в 2000 - 2004 роках був

визначений постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року „Про

компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на

оздоровлення інвалідам 2-ої групи в розмірі 26,70

грн, які були виплачені позивачці. Починаючи з 2005 року такий порядок

визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005

року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де

встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам 2-ої групи в

розмірі 120 гривень, які також були виплачені позивачці. Крім того, він вважає, що в задоволенні позову слід відмовити і

тому, що позивачка на момент подачі даного позову до суду, пропустила однорічний строк звернення до адміністративного

суду, який встановлено ст. 99 КАС України.

Судом встановлено, що позивачка є інвалідом 2-ої групи (захворювання

пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС). Відповідно до ч. 4 ст. 48

Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивачка, як інвалід 2-ої групи

(захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС), має право на виплату щорічної одноразової допомоги на

оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної

заробітної плати визначається на момент виплати.

26.02.2001 року відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на

оздоровлення за 2000 рік в розмірі 26,70 грн.; 17.10.2001 року

- 26,70 грн. за 2001 рік; 26.09.2002 року - 26,70 грн. за 2002 рік;

2

10.11.2003

року - 26,70 грн. за 2003 рік; 08.10.2004 року відповідач виплатив позивачці

щорічну допомогу на оздоровлення за 2004 рік

в розмірі - 26,70 грн; 01.03.2005 року - 26,70 грн, а 12.09.2005 року - 93,30 грн., всього (26,70 грн + 93,30 грн) = 120

грн., допомогу на оздоровлення за 2005 рік. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови

Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про

компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період до 2005 року та постанови KM України від 12.07.2005 року № 562

„Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи" - за період з 2005 року.

Позивачка вважаючи, що дані постанови, які встановлюють конкретний розмір

щорічної допомоги в твердій грошовій сумі,

зокрема для інвалідів 2-ої групи (захворювання пов'язане з впливом аварії на

ЧАЕС) в такому розмірі, суперечать вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист

громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28

лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної

плати на час здійснення виплати, просить суд

стягнути з відповідача на її користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005 роки в розмірі 10246,50

гривень, взявши до розрахунку мінімальну заробітну

плату, яка була встановлена на момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення

за 2005 рік, тобто - 350 грн. (станом на січень 2006 року).

Указані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи,

досліджених в судовому засіданні.

Враховуючи дані обставини суд вважає, що вищезазначені позовні вимоги

підлягають частковому задоволенню, оскільки з

моменту прийняття постанов КМУ №836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, встановлені ними розміри

щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався

розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний

бюджет. Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет

Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи

з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні

даного спору, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний

захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року з послідуючими

змінами та доповненнями. Таким чином, посилання на вищезазначені

постанови представника відповідача та їх застосування при визначенні

розміру щорічної допомоги на оздоровлення є безпідставним. Згідно з ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного

суду встановлений річний строк, який

обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про

порушення своїх прав, свобод чи

інтересів. Оскільки на застосуванні строку позовної давності наполягає одна з

сторін адміністративного процесу, суд

вважає за можливе застосувати однорічний строк позовної давності до

правовідносин, що виникли між сторонами, а тому вважає за безпідставну вимогу

позивачки провести виплату грошової

допомоги за 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки, оскільки суд вбачає, що вказаний

строк звернення до суду повинен

обчислюватися із дати останньої проплати суми щорічної допомоги на

оздоровлення, тобто з 12.09.2005 року, коли позивачкою було отримано в рахунок

вказаної допомоги за 2005 рік 93,30

грн., і вказаний річний строк позивачкою також пропущено, але суд вважає за

необхідне поновити його, вважаючи, що

він позивачкою пропущений з поважних причин, оскільки позивачці стало відомо про порядок нарахування та розмір

одноразової допомоги на оздоровлення лише після отримання письмової відповіді начальника управління праці та

соціального захисту населення Таращанської

РДА від 14.05.2007 року та з судової практики, яка склалася в 2006 році при

вирішення спорів даної категорії. Відповідно

до ст. 83 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік" з 01

січня 2005 року розмір мінімальної

заробітної плати встановлено 262 гривні на місяць, з 01 квітня 2005 року -290

гривень на місяць, з 01 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 01 вересня

2005 року - 332 гривні. З огляду на

те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачці

щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі: 332 грн. х 5 = 1660 грн. за

2005 рік.

Враховуючи, що позивачка отримала допомогу на оздоровлення за 2005 рік в

розмірі 120 грн., на користь позивачки підлягає стягненню сума в розмірі (1660

грн. - 120 грн.) = 1540 грн.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір

судового збору щодо майнових вимог становить 1% від

розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення

судовий збір в розмірі 15,40 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 17, 89, 90, 99, 100, 158-163, 185, 186 КАС України,

ст.ст. 48, 62, 71 Закону України „Про статус і соціальний

захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.83 Закону України „Про Державний бюджет України на

2005 рік.", суд-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк звернення до суду.

3

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської

районної державної адміністрації на користь

ОСОБА_11540 (одну тисячу п'ятсот сорок) гривень.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської

районної державної адміністрації на користь

держави судовий збір в розмірі 15,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського

апеляційного адміністративного суду через

Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення

постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом

двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до

апеляційної інстанції.