Постанова

від 11.03.2013 по справі 816/404/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/404/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю: представника позивача - Ясінська О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги та визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

29 січня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільф" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги та визнання дій неправомірними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промоптторг-1" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року в ході якої встановлено порушення про що складено акт № 466/22-5/14348959 від 29.03.2012 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2012 року № 0003112301/1101. 10 січня 2013 року винесено податкову вимогу, як зазначає позивач податкові зобов'язання визначені податковим повідомленням - рішенням були погашені, проте відповідачем нараховано пеню на підставі п.п. 129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, оскільки на момент заниження суми податкового зобов'язання діяли норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якими не передбачено нарахування пені просить скасувати податкову вимогу №17 від 10 січня 2013 року та визнати неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо внесення до зворотного боку облікової картки платника податку зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість в розмірі 61330,45 грн. за 2010 рік згідно акту перевірки. Зобов'язати ДПІ у м. Полтаві відновити в обліковій картці платника податку переплату по податку на додану вартість в розмірі 61 330,45 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час, дату, місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. До суду надійшли заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність своїх дій під час винесення спірної податкової вимоги.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Державними податковими ревізорами-інспекторами проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" (код ЄДРПОУ 14348959) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Промоптторг-1" (код ЄДРПОУ 36589133) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення: п.п.7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки складено акт № 466/22-5/14348959 від 29.03.2012 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2012 року № 0003112301/1101 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем -326684,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81671,00 грн.

Податкове повідомлення - рішення не оскаржувалося і є узгодженим, проте не сплачене, в зв'язку з чим податковим органом нарахована пеня в розмірі 61328,48 грн.

10 січня 2013 року ДПІ у м.Полтаві винесено податкову вимогу № 17, в якій зазначено, що станом на 13 січня 2013 року за позивачем рахується податковий борг за узгодженим податковим зобов'язанням в сумі 61328,48 грн., у тому числі пеня - 61328,48 грн.

Позивач не погодився з даною вимогою та оскаржив її до суду просив скасувати та визнати неправомірними дії ДПІ у м.Полтаві щодо внесення до зворотного боку облікової картки платника податку суму в розмірі 61330,45 грн. по сплаті пені з податку на додану вартість, зобов'язати відновити в картці переплату по податку на додану вартість в розмірі 61330,45 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність винесення податкової вимоги №17 від 10 січня 2013 року ДПІ у м.Полтаві суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільф" ідентифікаційний код 14348959, зареєстроване 01 вересня 1992 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с.25).

Актом перевірки встановлено порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного до 01.01.2011 року), а саме позивачем завищено податковий кредит включаючи до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним від ТОВ "Промоптторг-1" на загальну суму в розмірі 326684,00 грн. Тобто, відповідачем зафіксовано порушення не вимог Податкового кодексу України, а норм податкового законодавства, яке діяло до набрання ним чинності.

На підставі акту перевірки акт № 466/22-5/14348959 від 29.03.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2012 року № 0003112301/1101 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з них за основним платежем -326684,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81671,00 грн.

Нараховані податковим органом суми грошового зобов'язання були погашені платником податку, надано майно в заставу, борг частково сплачено, а частково погашено за рахунок від'ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість. Станом на 14 грудня 2012 року надано витяг про вилучення запису з контрольною сумою з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Таким чином заборгованість по сплаті податку на додану вартість повністю погашені, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість, копіями платіжних доручень, витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.92-103).

З облікової картки платника податку вбачається, що податковим органом здійснено нарахування пені в розмірі 61330,45 грн. та сформовано податкову вимогу №17 від 10 січня 2013 року.

Суд не погоджується з податковим органом щодо нарахування пені за заниження позивачем суми податкового зобов'язання у період до 01.01.2011 року, оскільки на час спірних правовідносин діяли норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181- ІІІ від 21.12.2000 року, яким не було передбачено нарахування даних сум пені.

Підпунктом 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановленому законодавством строки.

Відповідно до п. 57.1. Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Так, п. 57.2 цієї статті передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Уразі ж визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню і штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно вимог п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; п. 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); п.129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до п.п. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України не виникає підстав для нарахування позивачу пені, оскільки збільшені податковим повідомленням - рішенням від 05 квітня 2012 року № 0003112301/1101 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість погашені платником податку.

Разом з тим, фактично нарахування пені відбулося на підставі п.п. 129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, тобто за виявленим актом податкової перевірки № 466/22-5/14348959 від 29.03.2012 року період заниження позивачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з завищенням податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що пеня розрахована відповідно до вищезазначеної норми визначається починаючи не з моменту винесення податкових повідомлень - рішень, а з того моменту, в якому розпочалося заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, тобто за весь період, який зазначений в акті податкової перевірки, як за період заниження.

Крім того, до введення в дію Податкового кодексу України порядок нарахування та сплати пені було визначено ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181- ІІІ від 21.12.2000 року, відповідно до п.п. 16.1.1 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

При цьому, у Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" була відсутня норма, яка б надавала право контролюючому органу нараховувати пеню у разі виявлення заниження суми податкового зобов'язання на суму такого заниження, та за весь період заниження.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №1- рп/99 від 09.02.1999 року в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно - правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно, шляхом зворотної дії. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Прикінцевими положеннями Податкового кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. При цьому його норми, за загальним правилом, застосовується до тих правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи вищезазначене не можуть мати зворотної дії юридичні норми, які встановлюють нові права й обов'язки чи заборони, оскільки порушення таких прав, невиконання таких обов'язків, недотримання таких заборон завжди буде новим видом правопорушень.

Як встановлено судом, податкове повідомлення - рішення яким зафіксовано порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто норм права, які діяли до набрання чинності Податковим кодексом України, податковим органом здійснено нарахування пені за факти заниження позивачем сум податкових зобов'язань за період до 01.01.2011 року. Нарахування пені проведено на підставі п.п. 129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, тобто на підставі правової норми, яка не діяла на час виникнення зазначених спірних правовідносин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування ДПІ у м.Полтаві пені за заниження позивачем сум податкового зобов'язання у період часу до 01.01.2011 року не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки нормами чинного на той час Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не було передбачено нарахування визначених сум пені.

Згідно п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України , податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податку, повинні бути складені у письмовій формі і відповідним чином завірені печаткою такого контролюючого органу. В силу вимог, п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень -рішень платникам податків, затвердженого наказом Держаної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010 року та затвердженого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування грошового зобов'язання та складає податкове повідомлення - рішення і у таких випадках, коли згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є орган державної податкової служби.

Однак, всупереч зазначеній нормі податковим органом здійснено нарахування пені без прийняття будь - якого письмового рішення.

Відсутність такого рішення не дає змогу встановити за який конкретно період і в яких сумах нараховано пеню. В той же час за правилами абзацу 2 п.п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня визначена п.п.129.1.2 п. 129.1 нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. В зв'язку з чим суд позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості та правильності розрахунку пені.

Отже, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у м.Полтаві по нарахуванню позивачу на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України не відповідають нормам ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дії відповідача знайшли своє відображення у вигляді внесення до облікової картки платника податку зобов'язання по сплаті пені та зарахування сплачених позивачем грошових коштів, на погашення сум пені, то для відновлення прав позивача, на податковий орган слід покласти обов'язок по відновленню в облікової картки переплати по податку на додану вартість на суму погашення пені, сума якої нарахована неправомірно.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятої відповідачем податкової вимоги № 17 від 10 січня 2013 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" до ДПІ у м.Полтаві про скасування податкової вимоги та визнання дій неправомірними підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 613,30 грн., що квитанцією від 29 січня 2013 року ( а.с. 3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги та визнання дій неправомірними - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №17 від 10 січня 2013 року.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби щодо внесення до зворотного боку облікової картки платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" зобов'язання по сплаті пені по податку на додану вартість в розмірі 61330,45 грн. по акту перевірки за 2010 рік.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відновити в обліковій картці платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" переплату по податку на додану вартість в розмірі 61 330,45 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільф" (код ЄДРПОУ 14348959) витрати по сплаті судового збору в розмірі 613 ( шістсот тринадцять) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2013 року.

Суддя Г.В. Костенко