Рішення

від 18.03.2013 по справі 904/921/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.03.13 Справа № 904/921/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанії "КАМА", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "МИАЛАН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 126 959,43 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Кондратенко Д.А., довіреність б/н від 21.01.2013

від відповідача: Скачкова В.Г., довіреність №8 від 30.01.2013

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «КАМА» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «МИАЛАН» (надалі - Відповідач) про стягнення 126 959,43 грн. за дилерським договором №13/Д від 10.04.2012.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судовому засіданні 12.02.2013 розгляд справи відкладався на 26.02.2013 в зв'язку з неявкою представника Відповідача, в судових засіданнях 26.02.2013, 06.03.2013 оголошувалась перерва відповідно до 06.03.2013, 18.06.2013 згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати за поставлений товар. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду дилерський договір №13/Д від 10.04.2012, додаткову угоду №1 від 22.10.2012 до нього, видаткові накладні №ТТН-000426 від 24.04.2012, №ТТН-000438 від 25.04.2012, №ТТН-000575 від 06.06.2012, №ТТН-000602 від 12.06.2012, №ТТН-000714 від 11.07.2012, №ТТН-000743 від 17.07.2012, №ТТН-000796 від 01.08.2012, №ТТН-000869 від 21.08.2012, №ТТН-001074 від 02.10.2012, №ТТН-001089 від 08.10.2012, №ТТН-001127 від 16.10.2012, №ТТН-001189 від 29.10.2012, №ТТН-001190 від 29.10.2012, акт зведення взаєморозрахунків з 01.09.2012 по 31.12.2012.

Позивач керуючись п.п.5.1., 5.2., 7.2. Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у сумі 123 542,50 грн., інфляційні втрати в сумі 241,08 грн., три проценти річних в сумі 530,52 грн., пеню в сумі 2 645,33 грн.

Представник Відповідача позовні вимоги визнав, подав клопотання вих. №б/н 06.03.2013 про розстрочення загального боргу 126 959,43 грн. на чотири місяця зі сплатою рівними частинами, а саме по 31 739,85 грн. щомісячно.

В судовому засіданні 18.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 товариство з обмеженою відповідальністю компанія «КАМА» (Позивач, Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «МИАЛАН» (Відповідач, Покупець) уклали дилерський договір №13/Д (надалі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався надавати Покупцю право представляти його інтереси у питаннях маркетингу та реалізації продукції, яку випускає Постачальник під торгівельною маркою «КАМА» (далі - Продукція) в рамках даного Договору. Постачальник зобов'язався надавати Покупцю пріоритетне право на покупку Продукції (п.1.1. Договору). Постачальник зобов'язався надавати Покупцю Продукцію під торгівельною маркою «КАМА» для реалізації через оптово-роздрібну мережу Постачальника (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору оплата за товар, який поставляється за даним Договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів згідно з рахунком-фактурою на кожну партію товару, що відвантажується.

Згідно з п.5.2. Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 22.10.2012 до нього, Покупцю надається відстрочення платежу 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати поставки товару.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013.

Виходячи із наданих Позивачем Договору, видаткових накладних №ТТН-000426 від 24.04.2012, №ТТН-000438 від 25.04.2012, №ТТН-000575 від 06.06.2012, №ТТН-000602 від 12.06.2012, №ТТН-000714 від 11.07.2012, №ТТН-000743 від 17.07.2012, №ТТН-000796 від 01.08.2012, №ТТН-000869 від 21.08.2012, №ТТН-001074 від 02.10.2012, №ТТН-001089 від 08.10.2012, №ТТН-001127 від 16.10.2012, №ТТН-001189 від 29.10.2012, №ТТН-001190 від 29.10.2012, Позивач поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 480 897,18 грн. з ПДВ.

Факт поставки Товару підтверджується наданими Позивачем копіями зазначених вище видаткових накладних та не заперечується сторонами.

Проте Відповідач оплату за поставлений товар в строки, визначені п.5.2. Договору, здійснив не в повному обсязі. Так, за Товар, поставлений згідно з видатковою накладною №ТТН-001089 від 08.10.2012 (на суму 35 991,00 грн.), Відповідач сплатив 14 009,00 грн. Крім того, Товар поставлений за видатковими накладними №ТТН-001127 від 16.10.2012 (на суму 37 464,30 грн.), №ТТН-001189 від 29.10.2012 (на суму 21 555,00 грн.) та №ТТН-001190 від 29.10.2012 (на суму 42 541,20 грн.) взагалі Відповідачем не оплачений. Таким чином сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 123 542,50 грн., що підтверджується також підписаним Відповідачем актом зведення взаєморозрахунків з 01.09.2012 по 31.12.2012.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що при недотриманні умов п.5.2. ст.5 даного Договору Покупець, у відповідності до ст.214 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сплачує Постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, в разі прострочення боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

В своїй позовній заяві Позивач ставить питання про стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в сумі 123 542,50 грн., інфляційних втрат - 241,08 грн. (за загальний період прострочення з 23.11.2012 по 01.01.2013), трьох процентів річних - 530,52 грн. (за загальний період прострочення з 23.11.2012 по 01.01.2013), пені - 2 645,33 грн. (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 126 959,43 грн. за дилерським договором №13/Д від 10.04.2012 слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

У відповідності зі ст. 638 Цивільного кодексу України, правочин у вигляді договору вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди в усіх істотних умов.

Положеннями частин 1, 3 ст.639 Цивільного кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у письмовій формі, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить і ст.265 Господарського кодексу України.

Наданий Позивачем дилерський договір №13/Д від 10.04.2012 викладений в письмовій формі у вигляді єдиного документа, підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, а отже є укладений.

Виходячи з п.5.2. Договору, умови оплати - відстрочення платежу 45 календарних днів з дати поставки Товару.

Позивач в період з 24.04.2012 по 29.10.2012 поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 480 897,18 грн. з ПДВ, що підтверджується відповідними видатковими накладними. Відповідач оплату за поставлений Товар здійснив частково, сплативши 357 354,68 грн., чим порушив п.5.2. Договору щодо строків оплати. Отже, сума заборгованості за поставлений Товар складає 123 542,50 грн.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений, але не оплачений товар у сумі 123 542,50 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, та не заперечується Відповідачем, що останнім допущено порушення строків розрахунків за поставлений Товар, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю: інфляційних втрат - 241,08 грн. (за загальний період прострочення з 23.11.2012 по 01.01.2013), трьох процентів річних - 530,52 грн. (за загальний період прострочення з 23.11.2012 по 01.01.2013).

Згідно з п. 7.2. Договору при недотриманні умов п.5.2. ст.5 даного Договору Покупець, у відповідності до ст.214 Цивільного кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», сплачує Постачальнику суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 2 645,33 грн. за загальний період прострочення з 23.11.2012 по 01.01.2013.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку Позивача, нарахування пені здійснювалось відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 2 645,33 грн.

06.03.2013 Відповідач подав клопотання про розстрочення суми загального боргу 126 959,43 грн. на чотири місяці зі сплатою рівними частинами, а саме по 31 739,85 грн.

В силу п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оскільки всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості обставин, викладених в клопотанні про розстрочення виконання рішення (доказів, які підтверджували тяжкий фінансовий стан підприємства Відповідача), то Відповідачем фактично не доведено підставність свого клопотання, а тому клопотання задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МИАЛАН» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, буд.9, офіс 310, код ЄДРПОУ 36839786, п/р 26000301130701 в філії АБ «Південний» у м. Дніпропетровськ, МФО 306458) на користь товариства з обмеженою відповідальністю компанії «КАМА» (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, код ЄДРПОУ 19358158, п/р 26002016411902 в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Полтава, МФО 331649) 123 542,50 грн. (сто двадцять три тисячі п'ятсот сорок дві гривні 50 копійок) основного боргу, 241,08 грн. (двісті сорок одна гривня 08 копійок) інфляційних втрат, 530,52 грн. (п'ятсот тридцять гривень 52 копійки) три відсотки річних, 2 645,33 грн. (дві тисячі шістсот сорок п'ять гривень 33 копійки) пені, 2 539,19 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять гривень 19 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.03.2013.

Суддя А.Є. Соловйова