Постанова

від 14.03.2013 по справі 5009/3235/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 року Справа № 5009/3235/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу на постанову у справі господарського суду Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року №5009/3235/12 Запорізької області за заявою до про Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" визнання банкрутом Представники сторін у судове засідання не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Запорізької області від 09.10.2012 року у справі №5009/3235/12 (Суддя - Юлдашев О.О.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" банкрутом.

Відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором підприємства-банкрута призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп".

Зобов'язано ліквідатора згідно з п.5 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, у т.ч. ВАТ "Запоріжгаз", ВАТ "Запоріжжяобленерго", КП "Міські теплові мережі".

Зобов'язано ліквідатора вжити заходи щодо виявлення кредиторів банкрута та здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зобов'язано ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС здійснити перевірку ТОВ "Макро Плюс" у місячний строк з дня винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури і надати суду та ліквідатору результати перевірки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року (колегія суддів: Геза Т.Д.; Будко Н.В.; Колодова О.В.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду Запорізької області від 09.10.2012 року у справі №5009/3235/12 задоволено.

Постанову господарського суду Запорізької області від 09.10.2012 року у справі №5009/3235/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" скасовано.

Провадження у справі №5009/3235/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" припинено.

Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить її скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Запорізької області від 09.10.2012 року, посилаючись на порушення та невірне застосування Донецьким апеляційним господарським судом у постанові від 05.12.2012 року норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 4-1, 91 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний господарський суд не надав належної оцінки факту відсутності за місцезнаходженням ТОВ "Макро Плюс", який, як вважає ТОВ "Ювіско Груп", підтверджується постановою Державного виконавця від 05.10.2012 року.

Крім того, оскаржувач вважає, що апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу особи, яка не має права на апеляційне оскарження, оскільки не є стороною у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Приписами п. п. 1, 3 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.08.2012 року за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс", на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Макро Плюс" ініціюючий кредитор посилався на безспірність своїх вимог до боржника та на відсутність керівних органів боржника за його місцезнаходженням, що є підставою для визнання боржника банкрутом відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судом першої інстанції було встановлено, що безспірність вимог до боржника підтверджена простим векселем серії АА №1139985, який боржник видав 16.07.2012 року ініціюючому кредитору у м. Києві, протестом про неоплатну векселя від 21.08.2012 року та виконавчим написом від 21.08.2012 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.

В обґрунтування факту відсутності боржника за місцезнаходженням ініціюючий кредитор посилався на постанову Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві (ініціюючому кредитору) від 05.10.2012 року в якій зазначено, що виходом державного виконавця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38 боржника не розшукано, рухоме, нерухоме майно та право власності на земельні ділянки за боржником не зареєстровано, рахунки боржника закриті.

Суд першої інстанції зазначив, що наведені факти свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, за таких обставин, слід визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Макро Плюс" банкрутом, на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрити ліквідаційну процедуру.

Донецький апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові такі висновки місцевого господарського суду спростував та встановив, що постанова Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ датована 05.10.2012 року і на дату звернення ініціюючого кредитора з заявою про порушення провадження у справі №5009/3235/12 про банкрутство ТОВ "Макро Плюс" 23.08.2012 року та на дату 29.08.2012 року - порушення провадження у справі №5009/3235/12 не існувала. Тобто, вказана постанова оформлена датою більше ніж на місяць пізнішою від дати порушення провадження у справі №5009/3235/12.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про визнання відсутнього боржника банкрутом, апеляційним господарським судом зазначено, що відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням, отже, оскільки доказів внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність юридичної особи боржника - ТОВ "Макро Плюс" за місцезнаходженням ініціюючим кредитором до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано, безпідставно порушене, за приписами ст. 52 Закону про банкрутство, провадження підлягає припиненню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками Донецького апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Макро Плюс" була порушена в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

За приписами ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, а також неплатоспроможність боржника.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

В силу наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Макро Плюс", як безпідставно порушеній, оскільки ініціюючим кредитором, в порушення ст. 33, 34 ГПК України, не надано, на момент порушення провадження у даній справі, доказів безспірності його вимог та відсутності боржника за місцезнаходженням.

Враховуючи вказане, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків господарського суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі встановлених ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржників не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіско Груп" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2012 року у справі № №5009/3235/12 залишити без змін.

Головуючий П.К. Міщенко

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк