Рішення

від 18.03.2013 по справі 903/133/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 березня 2013 р. Справа № 903/133/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608", м.Миколаїв

до відповідача: приватного підприємства "Демидівський консервний завод", м.Луцьк

про стягнення 24 265,40 грн.

Суддя: Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Місюку Р.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинчук О.В., довіреність №б/н від 06.03.13р.

від відповідача: не з'явились.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представника позивача не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" звернулося з позовом до приватного підприємства "Демидівський консервний завод" про стягнення 24 265,40грн. в тому числі: 20 160 грн. - основної заборгованості, 4 105,40 грн. - пені, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №0209/01 від 02.09.2011р. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на договір купівлі-продажу №0209/01 від 02.09.2011р., товарно-транспортну накладну № 0309/01 від 03.09.11р., видаткову накладну №РН-0000368 від 30.09.11р., акт звіряння взаємних розрахунків за 3 квартал 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" та приватним підприємством "Демидівський консервний завод".

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.02.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 20.02.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2013р. розгляд даної справи відкладено на 13.03.2013р. у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, необхідність з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 13.03.13р. на виконання вимог ухвал суду надав додатковий розширений розрахунок пені, письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, оригінал витягу з ЄДРПОУ на позивача станом на 06.03.13р., докази направлення вимоги від 11.10.12р. про погашення заборгованості відповідачем, копію акту звіряння взаємних розрахунків за 3 квартал 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" та приватним підприємством "Демидівський консервний завод". Позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, компетентного представника не направив, вимоги ухвал суду від 08.02.2013р. та від 20.02.2013р. не виконав, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 4301031423923 від 27.02.13р.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

встановив:

02 вересня 2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608"(далі-Продавець) та приватним підприємством "Демидівський консервний завод" (далі-Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №0209/01(далі-Договір) у відповідності до умов якого Продавець зобов`язується передавати у власність Покупця томатну пасту 28-30% в кількості 4192,50 кг.(далі-Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму(п.1.1 Договору).

Як вбачається із товарно-транспортної накладної за №0309/01 від 03.09.11р. відповідачу було поставлено товар у кількості 4192,50 кг., а також було виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000336 від 02.09.11р. на суму 33 540 грн., що обумовлено умовами Договору(п.4.3 та п.6.2)

Пізніше сторони шляхом усної домовленості погодили нову кількість товару у розмірі 3 т. та відповідну ціну за товар на загальну суму 20 160 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується отриманням товару по погодженій кількості та ціні на підставі видаткової накладної №РН-0000368 від 30.09.11 р..

Згідно п.6.3 наведеного договору оплата за товар здійснюється в гривнях на підставі рахунку, що виставляється Продавцем.

11.10.12р. відповідачу була направлена вимога про оплату заборгованості приватним підприємством "Демидівський консервний завод" в сумі 20 160 грн., також попереджено про можливість нарахування штрафних санкцій.

Станом на час розгляду справи, в порушення умов договору та згідно звірки заєморозрахунків за 3 квартал 2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" та приватним підприємством "Демидівський консервний завод" вартість отриманого товару станом на 30.09.12р. на суму 20 160 грн. не оплачено.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу №0209/01 від 02.09.2011р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, отримання відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову, тому в частині стягнення суми основної заборгованості 20 160 грн. підлягає до задоволення.

Сума заборгованості 20 160 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача 4 105,40 грн. - пені за період з 02.10.11р. по 06.04.12р., суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3 договору купівлі-продажу за №0209/01 від 02.09.2011р. передбачено, що у разі прострочення платежу, Покупець оплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахування пені.

Пунктом 6.4 Договору сторони домовились, що Покупець здійснює оплату за товар протягом 3(трьох) банківських днів з моменту отримання кожної партії товару.

Пункт 1 ч.1 ст.1 Постанови правління Національного Банку України №320 від 16.08.2006, визначає, що банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до розрахунку позивача, період нарахування пені, згідно видаткової накладної №РН-0000368 від 30.09.11р. на суму 20 160 грн. повинен був починається з 02.10.11р., проте із врахуванням зазначених вище положень, суд вважає, що період прострочення виконання зобов'язань відповідачем повинен починатися з 06.10.11р., оскільки 01.10.11р. та 02.10.11р. припадали на вихідні дні, а протягом 03.10.11р. по 05.10.11р. - мала бути проведена оплата.

Також суд вважає, що при нарахуванні пені необхідно враховувати пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України , згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто пеню потрібно нараховувати в період з 06.10.11р. по 06.04.12р..

Суд перерахувавши розмір пені на суму заборгованості 20160 грн. за період з 06.10.11р. по 06.04.12р., встановив, що остання становить суму в розмірі 1570,76 грн.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, стягнення пені в розмірі 4 105,40грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 1570,76 грн., у стягненні з відповідача пені в розмірі 2 534,64 грн. слід відмовити.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 21 730,76 грн., з них 20160 грн. - основна сума заборгованості, 1570,76 грн. - пеня, щодо стягнення заборгованості в розмірі 2534,64 грн. пені - відмовити.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір у сумі 1 720,50 грн. слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Демидівський консервний завод" (43023, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 36541208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" (54038, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Бузника, 5, код ЄДРПОУ 20920010) 21 730,76 (двадцять одну тисячу сімсот тридцять гривень сімдесят шість копійок) грн., з них 20160 грн. основної заборгованості, 1570,76 грн. пені та 1 720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору.

3. В частині стягнення з приватного підприємства "Демидівський консервний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна база 1608" 2 534,64 (двох тисяч п'ятсот тридцять чотирьох гривень шістдесяти чотирьох копійок) грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

18.03.13

Суддя А. С. Вороняк