Рішення

від 12.03.2013 по справі 910/270/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/270/13 12.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Авто Дизель»

До Приватного підприємства «Мегист»

Про стягнення 23 000,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Ященко В.В. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Авто Дизель» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Мегист» (далі - відповідач) про стягнення 23 000,00 грн., а саме: 15 000,00 грн. - основного боргу та 8000,00 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору № 21111 від 02.11.11., позивач здійснив передоплату товару двигунів на загальну суму 15 000,00 грн. на підставі прибуткового касового ордеру № б/н від 14.11.11. При цьому, оскільки відповідач товар не поставив, позивач відмовився від прийняття зобов'язання та вимагав повернення суми попередньої оплати. Проте, оскільки відповідач свого обов'язку так і не виконав, вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Авто Дизель» з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.13. порушено провадження у справі № 910/270/13 та призначено її до розгляду на 29.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, невиконання сторонами вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.02.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 12.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

Представником відповідача в судовому засіданні 12.03.13. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено з огляду на його безпідставність та необгрунтованість.

В судовому засіданні 12.03.13. представник відповідача в усній формі визнав позовні вимоги в частині 15 000 грн., проте проти штрафу в розмірі 8 000,00 грн. заперечував.

Представник позивача в судове засідання 12.03.13. не з'явився, проте, 11.03.13. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення у справі.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/270/13.

В судовому засіданні 12.03.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.11. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) укладено Договір № 21111 поставки (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався в порядку і в строки, встановлені Договором, передати товар у власність Покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених Договором.

Поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки Покупця (п. 2.2 Договору), належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата товару здійснюється Покупцем згідно з рахунком чи специфікацією на умовах в розмірі 10% в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника чи шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач мав поставити позивачу 25.12.11. 2 двигуни КамАз (згідно додатка № 2 до Договору), загальна вартість яких становить 80 000,00 грн. (згідно з специфікацією/прайс-листом, що є додатком № 1 до Договору).

При цьому, позивачем на виконання приписів п. 3.3 Договору сплачено відповідачу 15 000,00 грн. передплати за товар з призначенням платежу «згідно договору № 21111 від 02 листопада 2011 р.» (що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією прибуткового касового ордеру № б/н від 14.11.11.).

Листом № 21/2 від 21.11.12. позивач відмовився від виконання відповідачем Договору та вимагав повернення сплачених грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач жодної відповіді на вказаний лист позивачу на надав, грошові кошти не повернув.

Таким чином, як встановлено судом, подальших оплат позивачем не здійснено та Договір не виконувався.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив повернення суми попередньої оплати, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив поставку позивачу відповідного товару на суму здійсненої ним оплати, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки товару, замовленого позивачем та повернення грошових коштів в розмірі 15 000,00 грн. При цьому, судом взято до уваги, що відповідач в усному порядку визнав суму основного боргу в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо поставки товару, позовні вимоги підлягають задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 15 000,00 грн.

Також позивач просить суд на підставі п. 7.4 Договору стягнути з відповідача на свою користь 8 000,00 грн. штрафу.

Згідно з п. 7.4 Договору, в разі прострочки поставки товару більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю штрафну неустойку в розмірі 10% від вартості непоставленого чи недопоставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

Здійснивши перерахунок штрафу, судом встановлено, що його розмір становить 8 000,00 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача. При цьому, відповідачем не оспорено розрахунок штрафу.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мегист» (02222, м. Київ, вул. Сабурова, б. 19, кв. 22; ідентифікаційний код 33297760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Авто Дизель» (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Кам'янська, б. 2, оф. 1; ідентифікаційний код 37733144) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. - штрафу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.13.

Суддя Т.М. Ващенко