Рішення

від 05.03.2013 по справі 121/11489/12

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/11489/12

2/119/268/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 березня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Блейз І.Г.,

за участю секретаря -Копосової Н.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, третя особа - Комунальне підприємство Кримське республіканське підприємство Дослідний комплекс Альбатрос -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із відповідним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 13 жовтня 2010 року по 30 грудня 2010 року працював на посаді токаря 5-го розряду КРП Науково-дослідницький інститут авіаційної техніки , про що свідчить запис у трудової книжці. Заробітна плата сплачувалася за листопад 2010 року 907 грн, за грудень 2010 року - 922 грн. Одночасно позивач працював за сумісництвом охоронником КРП Науково-дослідницький інститут авіаційної техніки , про що свідчать записи у журналах приймання - сдавання чергування. Заробітна плата сплачувалася у розмірі 907 - 985 грн, тобто відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Після звільнення з посади токаря позивача, зі слів відповідача, його було переведено постійно на посаду охоронника, на якій позивач проробив до 24 лютого 2012 року. За весь час роботи позивачу заробітна плата сплачувалася несвоєчасно, не у повному обсязі, у порушення вимог ст. ст. 47,117 КЗпП України остаточний розрахунок проведено при звільненні не було. Крім того, у день звільнення позивач не був ознайомлений із наказом про звільнення, трудову книжку було видано незаповненою із поясненнями, що позивач працював охоронником тільки на підставі трудових угод та не приймався на постійну роботу. Враховуючи, що правова природа трудового договору та трудової угоди є однаковою, позивач вважає, що працював він постійно, а тому має права вимагати захисту своїх трудових прав, а саме, стягнення несплаченої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Крім того, у зв'язку із несплатою заробітної плати у день звільнення, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, сповіщений належним чином. Судом встановлено, що постановою Ради міністрів АРК від 14.02.2011 року №50, реорганізовано Кримське республіканське підприємство Науково-дослідний інститут авіаційної техніки шляхом приєднання до Кримського республіканського підприємства Дослідний комплекс Альбатрос . Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач як юридична особа є зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі

юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.222). Позначка в стані припинення підприємницької діяльності не є підставою вважати припиненою юридичну особу.

Зі згоди позивача суд проводить заочний розгляд справи, що не суперечить вимогам ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, сповіщений налженим чином.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивача прийнято на роботу до відповідача на посаду токаря 5 розряду за трудовою угодою 13.10.2010 року та звільнено 30.12.2010 року у зв'язку із закінченням строку трудової угоди (а.с.6)

Відповідно до ст. 24 КЗпП України, укладення трудового договору оформлюється наказом або розпорядженням власника та уповноваженого органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір є укладеним й тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично почав працювати.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України, строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з врахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання та інтересів працівника та в інших випадках, встановлених законодавчими актами.

З пояснень позивача, даних ним у судовому засіданні, вбачається, що він, після звільнення з посади токаря, продовжив працювати у відповідача на посаді охоронника до 24.02.2012 року.

Дані твердження підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_2, який пояснив, що він разом із позивачем працював на підприємстві на посаді охоронця з початку 2011 року по 24.02.2012 року, працювали позмінно, зміни передавалися за підписом. З метою контролювання черговості велися журнали. 24.02.2012 року їм сказали, що їх звільнено. Як потім з'ясувалося, ніяких документів з приводу їх праці не велося, облік робочого часу відсутній.

З наданих УПФ м. Феодосія індивідуальних відомостей про застраховану особу, вбачається, що позивачу нараховувалася заробітна плата відповідачем у жовтні-грудні 2010 року, січні, березні, квітні, грудні 2011 року, січні 2012 року (а.с.243).

Позивачем надано дві трудові угоди: від 30.12.2011 року строком з 01.01.2012 по 31.01.2012, та від 30.11.2011 року строком з 01.12.22011 по 31.12.2011 року, відповідно до яких відповідач доручає позивачу здійснювати охорону. (а.с.4-5)

З аналізу вказаних вище документів вбачається, що позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах, перебував на посаді охоронника та повинен отримувати заробітну плату.

Факт перебування у трудових відносинах підтверджується свідченнями свідка ОСОБА_2, документами УПФ м. Феодосія, з яких вбачається, що заробітну плату позивачу нараховували. Той факт, що заробітна плата не нарахована кожний місяць свідчить про порушення відповідачем трудових прав позивача, та свідчить про довгостроковість та непреривність трудових відносин сторін. Відповідачем не надано документів на підтвердження того, що позивачем обов'язки, за які йому нарахована заробітна плата, виконувалися за строковими трудовими договорами, що укладено відповідно до вимог ст. 23 КЗпП України.

Суд також не приймає до уваги строковість трудових угод, що надано позивачем, оскільки відповідачем не доведено, що дані трудові угоди підписано з врахуванням характеру робіт та інтересів позивача.

При вирішенні питання про строк знаходження позивача у трудових відносинах із відповідачем суд також приймає до уваги копії журналів приймання здачі об'єктів. Відповідачем відомості у даному журналі не спростовано, дані письмові докази погоджуються із іншими доказами, що є у матеріалах справи, та свідченнями свідка ОСОБА_2.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач перебував у трудових відносинах із позивачем, прийнятий на роботу відповідно до положень ст 24 КЗпП України та працював на посаді охоронника з 01 січня 2011 року по 24.02.2012 року, та з жовтня 2010 року по 30.12.2010 року виконував обов'язки токаря та охоронника.

Відповідно до ст. 10, ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог та позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог.

Згідно із ст. 60 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу не сплачено заробітну плату за виконання обов'язків токаря за листопад-грудень 2010 року у розмірі 526, 65 грн, 892,26 грн,та з виконання обов'язків охоронника за лютий, червень-жовтень 2011 року (922 грн за лютий, та по 960 грн за інші місяці). Таким чином, позивачем заявлено про стягнення заборгованості з заробітної плати у розмірі 7580,26 грн.

Відповідачем не надано відомостей із підписами позивача про отримання заробітної плати, твердження позивача про неотримання заробітної плати не спростовано.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, розрахована, як правило у грошовому еквіваленті, яку власник або уповноважений ним орган, сплачує працівнику за виконану роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше за два рази на місяць.

Оскільки позивач не отримав заробітну плату за виконану роботу, його права є порушеними та підлягають захисту, отже, заробітна плата підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що позивача прийнято на роботу 13 жовтня 2010 року та трудові відносини припинено 24 лютого 2012 року.

Таким чином, за час роботи з 13 жовтня 2010 року по жовтень 2012 року позивач мав права на 24 дні відпустки, та по 2 дні за кожний відпрацьований місяць, що за листопад, грудень 2011 року та січень лютий 2012 року складає 7 днів відпустки, а загалом - 31 дні відпустки. (лютий відпрацьовано не у повному обсязі, отже зараховується один день відпустки)

Згідно зі ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за усі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки для працівників, що мають неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно зі ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці передбачено, що структура заробітної плати складає: основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку передбачена діючим трудовим законодавством, входить до структури заробітної плати, а тому на вимоги про стягнення даних сум не розповсюджуються строки, встановлені ст. 233 КЗпП України.

Статтею 21 Закону України Про відпустки передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення

заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Таким чином, при розрахунку компенсації за невикористану відпустку береться сумарна заробітна плата за 12 місяців, що передували звільненню, а саме за період з лютого 2011 року по січень 2012 року, у розмірі 11358, 86 грн ( 941+822, 86+825+960+960+960+960+960+985+985+1000+1000). За вказаний період календарних днів - 365, з них святкових та неробочих днів відповідно положень ст 73 КЗпП України - 14. Тобто, розмір компенсації на невикористану відпустку становить 11358, 86 грн / 351 дня (365-14)Х31 = 1003, 2 грн.

Таким чином, відповідно до положень ст ст 10,11 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягає сума, заявлена позивачем в межах позовних вимог, а саме, 991, 20 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП, при звільненні робітника, сплата усіх сум, що йому повинно сплатити підприємство, установа, організація, здійснюється у день звільнення

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини підприємства звільненому робітнику сум, що йому належать, в терміни, вказані в ст.116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного звільнення.

Судом встановлено, що на момент звільнення із позивачем не проведено остаточний розрахунок, що є підставою для застосування положень ст. 117 КЗпП України та стягнення середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Сумарна заробітна плата за два місяці, що передувають звільненню позивача, а саме, за грудень 2011 року - січень 2012 року, складає, згідно довідки Пенсійного фонду, 2000 грн. 2000

грн/41 (кількість робочих днів за два останніх місяця) = 48,78 грн - вказана сума є середньоденною заробітною платою, що приймається судом при розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку. 41/2=20,5 - середньомісячна кількість робочих днів. Період затримки розрахунку складає з 25 лютого 2012 року по 04 березня 2013 року (час постановлення рішення), тобто 251 робочих дня( 20,5х12 +3 робочих дня у лютому 2012 року та 2 у березні 2013 року).

Таким чином, розмірі середнього заробітку, що підлягає сплаті ОСОБА_1 за час затримки розрахунку складає 12 243,78 грн (251х48,78 грн).

Вказані вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст 88 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат. Оскільки позивач є особою, що звільнена від сплати судового збору, рішення ухвалене на користь позивача, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судових збір у розмірі 229,4 грн.

Повний текст рішення складено 06 березня 2013 року.

Керуючись ст ст 213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки (98112, АРК, м. Феодосія, смт. Приморський, а/с 79, ЄДРПОУ 16325655) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованість з заробітної плати у розмірі 7580,26 грн, компенсацію за невикористану відпустку 991,20 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 12 243, 78 грн, а загалом - 20 815,24 грн (двадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 24 коп) (без врахування обов'язкових відрахувань).

Стягнути з Кримського республіканського підприємства Науково - дослідний інститут авіаційної техніки (98112, АРК, м. Феодосія, смт. Приморський, а/с 79, ЄДРПОУ 16325655) на користь держави судовий збір у розмірі 229,4 грн (реквізити для перерахування: отримувач коштів державний бюджет м. Феодосія, 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ) 37986011, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України в АРК, м. Сімферополь, код банку одержувача (МФО) 824026, рахунок отримувача 31216206700024, Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його постановив, за заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з моменту отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис) І.Г.Блейз

З оригіналом згідно суддя секретар