Постанова

від 20.02.2013 по справі 2-25-7/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-25-7/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Очиргораєва О.М. Номер провадження 22-а/788/4281/13 Суддя-доповідач - Собина Категорія - 100

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собина О. І.,

суддів - Ведмедь Н. І., Попруги С. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області (далі - Управління).

Зобов'язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 06 вересня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Управління на користь позивача 25 грн. 50 коп. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводить, що задовольнивши вимоги позивача про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, суд не прийняв до уваги положення ст.7 зазначеного Закону про те, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вважає, що у 2007 році управління не мало підстав нараховувати будь-які підвищення до пенсії позивача, оскільки дія ст.6 Закону № 2195-ІV була зупинена, а після визнання Конституційним Судом України такого зупинення неконституційним, був відсутній механізм фінансування доплат.

Вказує, що з 2008 року підвищення пенсії позивачеві проводилось у межах розмірів, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530, що Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" не передбачались видатки для фінансового забезпечення спірних виплат, а на час ухвалення оскаржуваної постанови не було затверджено бюджет України на 2010 рік, тому підстави для цих виплат в іншому розмірі відсутні.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковій зміні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вірно виходив з наявності порушення прав позивача.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону N 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 статті 71 та статті 111 Закону N 489-V.

Пунктом 4.1 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" внесені зміни, визначена надбавки дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У 2009-2010 роках дія норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась.

Враховуючи пріоритетність Законів над підзаконними актами, відповідач у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 06 вересня 2010 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взяті, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції вирішуючи питання відшкодування судових витрат помилково стягнув з Управління на користь позивача витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 60 грн., а не у передбаченому Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825) розмірі для вимог немайнового характеру - 37 грн.

За таких обставин з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 37 грн. на відшкодування вказаних судових витрат.

Крім того, відповідач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" звільнений від оплати судового збору, то в силу ст.88 ЦПК України їх слід компенсувати позивачу за рахунок держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення "Закону України "Про судоустрій та статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 вересня 2010 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Роменському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 37 грн. на відшкодування судових витрат, понесених у суді першої інстанції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий -

Судді -